Глава 916: План.
— Якщо так, то чи могли б ви всі підписати цей рапорт про бойові заслуги? Не забудьте поставити свої печатки! — Лейлін приготував документ і махав ним, зловісно сміючись, як великий злобний вовк.
« Хто наважиться піти проти нього? » — вигукнув барон Ендрю гучно посміхнувся і підписав рапорт.
- Чудово! - Після того як всі барони і офіцери поставили свої підписи, Лейлін посміхнувся, забравши документ, і різко змінився в обличчя. « Як офіцер Кассі, я відчуваю смуток і жаль. Поділіть команду між собою, як самі вважатимете за потрібне!
Почувши цю новину, всі зраділи. Войско, що привів Кассія, складався з кількох палаців і воїнів Сильвермуна. Дехто з солдатів, коней і пайків мав достатньо для того, щоб вони були зеленими від заздрощів.
« Після того як ми здалися, він змушує нас ділитись тим, що захопив нечесним шляхом? Який злий... але у нього не вистачило сміливості виступити вголос.
Насправді, тепер вони були полоненими. У цей день, власне військо Лейліна розгромило їхніх союзників. Зрештою, його підлеглі були загартовані в битвах високоранговими Професіоналами. Було б дивно, якби вони не перемогли.
У той час Лейлін не вбив їх, натомість « запросивши» поговорити про мир.
« Коли ми пірнаємо на північ, нам все одно доведеться побачити його рішення...» — Ендрю намагався заспокоїти себе.
...
—Ти нарешті отримав те, що хотів? — Рафінія глянула на Лейліна крижаним поглядом.
- Ти про це? — Лейлін підняв у руки спільну декларацію дворян і помахав їй пере її обличчям. - Ні, це все лише на словах. У цьому хаосі війни і доля Альянса Сільвермуна, що знаходиться під питанням хто подбає про смерть чарівника?
Лейлін хотів отримати це у письмовій формі, тому що це було краще, ніж нічого. Приналежність цього документа у будь-якій ситуації буде відігравати важливу роль.
— Доля Альянса Сільвермуна під питанням? Ти такий песимістичний? — Рафінія була здивована висновком Лейліна.
- Це так... — Лейлін зітхнув, — Сила Альянса Сільвермуна вже загрожувала статусу людей на півдні. Містрі доводиться воювати з усіма богами орків практично самотужки.
Рафінія зблідла, вислухавши його просте ув’язнення. Багато людей усвідомлювали це, але жоден з них не наважувався відкрито про нього говорити. Лейлін тепер зруйнував усе це прикидання, розкривши Рафінії голу правду.
- Ти й сам це помітила, коли була в Сілвермуні? Королева має контроль над землями Сілвермуна. Альянс Сільвермуна може підтримати її, якщо все буде складатися для неї безпечно, але не зараз... — Слова Лейліна стирчали з серця Рафінії. Вона вже давно знала про природу палаців.
« Оскільки все стало настільки погано, повернімося до міста, щоб підтримати справедливість і мир, про які я мрію! » — Рафінія глибоко зітхнув, не контролюючи емоцій
— Ты... Ти ж допоможеш мені, правда? - Дівчина-рицаря вже здогадалася, якою буде його відповідь, але все ще дивилася на Лейлін сповнені очікування очима, сподіваючись на диво.
— Извини...
Ця дівчина була практично сяючою, справжньою моделлю героя. Шкода, що Лейлін ніколи не погодився б на щось подібне, яке могло загрожувати його життю.
« Тепер Сільвермун оточений арміями орків, і серед них навіть є кілька високоранних легенд. Цей рівень сили... — Лейлін виклав свої аргументи по підлозі, поставивши світло в очах Рафінії розміряти. Лейлін з її спогадів і той, кого вона бачила зараз були двома абсолютно різними людьми.
— Но... Ти герой Сильвермуна. Зараз ... — Рафінія зробила останню спробу.
— Ой! Будь ласка, не називай мене так: "Рицар Світу"! — Чітко заперечив Лейліна, і Рафінія нарешті здалася.
« Навіть знаючи, що це відверне моє життя, я не зможу уникнути почуття справедливості. Це мій шлях лицаря! — Голос Рафінії пролунав з наметів.
Коли Лейлін побачив, що її спина віддаляється від нього, то погладив підборіддя і пробурмотів: « Її переконання було таке ж певне. Важко буде зламати її ...."
Вона планувала самотужки зламати хід вже програної битви, щоб стати блискучим героєм! У своєму попередньому житті, коли він був хлопцем, Лейлін читав багато романів такого типу. Він думав, що вони повні емоцій і гарячої крові, але зрештою, зносячи це на собі, тільки гірко посміхнувся.
Реальність і уява були двома абсолютно різними речами. Було немудро намагатися змінити результат битви за таких жахливих обставин. Це було можливим тільки в розповідях, і це відбувалося лише тому, що автор намагався догодити читачам. У реальному житті шанси на такий розвиток становили 1 до 100 мільйонів.
Такі блищаючі герої, повні вогненної пристрасті, справді заслуговували поваги, але Лейлін ніколи не приєднався би до них!
"Кроме того... Така імпульсивна людина, як Рафінія, напевно помре на півдорозі до своєї мети. Зрештою, чи дозволять їй досягнення стати героєм?
...
Наступного дня Лейлін дізнався, що Рафінія пішла з дому і не оповила його. Використовуючи свою прихильність, вона переконала деяких людей і забрала з собою близько двадцяти бійців.
Лейлін міг тільки потиснути плечима у відповідь:
- Якщо вони дурні, хай йдуть!
Зібравши Ендрю та інших палаців, Лейлін обговорив з ними свій наступний крок.
— Сильвермун зараз в облозі. Як частина Альянса Сілвермуна, я сумую і сію на цю ситуацію. Я вже відправив своїх лицарів, щоб надати місту підтримку. Якщо хтось із вас хоче допомогти городянам - будь ласка, вийдіть вперед! — Посміхнувся Лейлін.
Після цього зайшла трунна тиша. Мешканці міста, які сиділи перед ним, знали, що орки були надзвичайно рішучими. Їхня елітна стосячна армія повністю оточила Сілвермун, і якби вони, маючи при собі маленьку групку людей та коней, пішли б туди, це було би самогубством.
Крім того, бойовий дух солдат Лейліна був дуже низьким і недавно він впав ще сильніше. Тому єдине, чого зараз хотіли всі ці дворики - закопати свої голови в пісок, як страуси.
- Особисті війська палаців можуть робити на своїй території те, що їм завгодно... — Лейлін похитав головою і плескнув у долоні.
— Ладно. Потім, давайте обговоримо напрям моєї армії ...
Люди переглянулися, здивовані тим, що Лейлін вів себе тут як господар, але не наважилися заперечити йому. Фраза "моя армія", очевидно, мав на увазі і їх. Офіційно Сільвермун відкликав усі свої сили. Можна сказати, що Лейлінова армія була найсильнішою.
Алустріель особисто надав йому титул барона, влада якого поширювалася на покоління. Він був дворянином, який належав до території поблизу Лунного лісу. Хто ще мав більше влади, ніж він?
Найважливіше, що тепер Лейлін сам міг усунути всіх інших! Тому що він зібрав їх тільки для того, щоб вони були чистими в символічному значенні, то всі вельможі розумно вирішили погодитись на це мовчки.
Саме так Лейлін все і планував. У той момент, коли будь-який з дворян посміє сказати йому, він просто вбив би його. Що значить смерть кількох людей?
На стіні висіла велика військова карта. Її центр знаходився в місті чарівників, Сільвермун. Навколо перлини півночі стирчала кілька червоних стріл, показуючи довкола міста.
На карті також показано навколишнє середовище. Більшість північних земель вже були в руках ворога і пофарбовані у чорний колір. На заході були Нижні гори і Місячний Ліс. Оскільки орки кинули більшість своїх сил на облогу Сілвермуна, там все ще залишалися люди. Однак жахливі обвороти стали для них загрозою, тому вони з усіх сил завдавали болю.
Тепер для Лейліна та інших було лише три можливі шляхи. Один з них — безкорисливо підтримувати Сільвермун і зіткнутися з армією орків. Другий - залишитися тут і молитися, щоб Сільвермун вистояв, а після закінчення війни відповісти за це. Останній був у тому, щоб перебратися на південь і залишити північні землі та людей на довільну долю.
Лейлін був більш схильний до третього варіанту:
— Зрештою, Сільвермун - місто чарівників. Королева є Вибраною, і, навіть якщо орки порушать Сильвермун, їм доведеться заплатити за це величезну ціну, що ускладнить їх просування на південь ...
Таке публічне твердження навело двірників.
— Лорд Лейлін, Сильвермун не зможе протриматися... Хоча багато з дворах були жадібними, нікчемними і безсоромними людьми, серед них зустрічались також проникливі люди, які не хотіли покидати свої території.
Це було єдине джерело їхньої влади! Щоб захистити свої інтереси, палаци могли навіть піти на операції орками та дияволами і не звертати уваги на загрозу їхньому життю.
— Найкраще дозволити оркам та Сільвермунцям знищувати один одного. Отже, нікому не буде діла до нас. Було багато тих, хто зійшовся з думками.
Лейлін швидко обгорнув палаци поглядом, зрозумівши їхні думки.
« Як діти... Вони думають, що виживуть, якщо сховають голову в пісок?» - Лейлін хмикнув, хоча й знав, наскільки нерозумно було змушувати двориків відмовитися від усього, чого вони нажили.
На щастя, оскільки на його руках тепер був рапорт і спільна декларація, підписані ними, йому було байдуже, залишаться вони тут або підуть з ним. До того ж негативні наслідки, які мали ці люди, значно переважили можливі переваги.
— Добре! Всі ви можете піти назад, якщо хочете. Будь-хто, хто хоче поїхати зі мною на південь зі Мною може залишитися тут...
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv