Глава 909: Нижні гори.
Війська орків почалася раптово! Сиєрмун оточений!
Такі приголомшливі новини приніс Лейліну Тіфф. Тіфф був Легендою темного світу, і мережа під його контролем передала йому цю інформацію навіть швидше, ніж Касслі.
Лейлін чекав на цю новину, коли вирішив відмовитися від усього. Зрештою, так звані військові закони, правила і палаци були побудовані на тому, що Сільвермун все ще існував. А що буде, коли він впаде?
Якщо взяти до уваги загальну картину, навіть якщо оборона міста врешті-решт витримається, то хаос війни продовжуватиме поширюватися. За такого безладу, що означала смерть одного чи двох лицарів?
З огляду на його владу в регіоні, люди у Сілвермуні можуть бути змушені дати йому великі нагороди за те, що він « врятував країну під час небезпеки».
« Однако з Богинею Плетіння не все так просто. Боюся, в альянсі вже можуть бути зрадники... - Пробурмотів Лейлін, вона все ще є могутнім богом і напевно зможе вибратися звідси неушкодженою. Алустріель, зі своїм статусом Вибраної, теж може бути в безпеці. Хто постраждає від війни найбільше - так це простолюдини, які знаходяться на нижчому рівні ієрархії ...."
Звичайно, ніхто з них не мав нічого спільного з Малфоєм. Жалюгідний лицар повністю обм’як, почувши слова Лейліна.
Тільки коли солдати почали тягнути його, він почав кричати:
— Ах ... Пробачте мені! Будь ласка, пробачте мене, сер Лейлін! Лорд Лейлін!
— Сильвермун потребує вас! Я гарантую, що якщо ви відпустите мене, я скажу батькові, щоб він дав вам все, чого Ви забажаєте ... Все! Ах... — Після кількох болісних криків голос Малфоя з хрипом притих.
Лейліна, яка була підпорядкованою і мала подібні почуття, не виражала свого обличчя. Тільки Рафінія виглядала трохи стурбованою.
Вона вважала, що хоч би якою несприйнятливою була інша сторона, Лейлін зайшов надто далеко і її серце трохи затьмарило цей хворобливий досвід.
- Що він говорив про Сільвермуна наприкінці? — Оскільки Лейлін прошепотів ці слова на вухо Малфоя, дівчина не могла знати всієї історії.
- Просто якусь нісенітницю! — Лейлін недбало хмикнув. - Мій палац вже приніс мені нову інформацію. Богині ці простодушні перевертня можуть тепер тільки мріяти про те, щоб зайняти Лунний ліс і навіть грабувати людей. Вони не зацікавлені в союзі з орками для ліквідації Альянса Сілівермуна.
— Хвала богам! — Почувши це, Рафінія зітхнула. Вона ненавиділа ідею, що саме так було зруйновано це чудове місто.
- То що ти казав про нижніх Горів?
- Нічого особливого. Оскільки тут вже не так небезпечно, я планую відійти від наказу і дослідити руїни, які я знайшов якийсь час тому!
Лейлін тепер виглядав розслабленим і задоволеним, вдаривши хлистом:
- Хіба ви не чули мого наказу? Ми прямуємо до Нижнього Гору!
Протягом цього року влада Лейліна зміцнилася. Навіть перед цими звичайними воїнами треба було наголошувати на потребі коритися владі, тим більше як Лейлін.
Войско Сільвермуна планувала ризикувати своїм життям у битві з перевертнями, але через те що їх підштовхували сили Лейліна, вони швидко пливли за течією і слухалися наказу. Армія людей і коней змінила свій напрямок, налаштовуючись на захід у напрямку Нижнього Гор.
«Касслі... Сподіваюся, тобі сподобається мій подарунок..." "Лейлін сміявся подумки. У такій ситуації важко було зрозуміти, про що саме думають перевертні. Крім того, тепер, коли його основні сили пішли з Лейліном, Каслі напевно візьме на себе всю тягар тиску з боку армій перевертнів.
Коли прийде час, чи він відступить до Сільвермуна просити підтримки, або залишиться тут, щоб розібратися з перевертнями? Лейлін очікував його вибору.
« Він... Він змінився... (Сміх) Рафінія дивилась на групу чоловіків і коней, які проходять повз неї. Зовнішній Лейлін дуже відрізнявся від того, до кого звикла.
Хоча він був такий же красивий, прямолінійний і витончений, у нього з'явилася владна агресія. Вірше, аура імпульсивності і диявольський кульм
« Він став зовсім іншою людиною. Чому... це затуманило розум Рафінії, коли вона відчула величезний страх.
- Капітане, з вами все гаразд? — Поцікавився лицарем поблизу, коли побачив її стан.
— Я... Я в порядке! — встигла виговорити Рафінія. Вона підстібнула Ніка, і незабаром вони нагнали військо попереду, але її брови тепер насупилися ще більше
...
Нижні гори були прямим вертикальним пунктом на півночі. Тоді як у них не було нічого горизонтального, що могло б служити кордоном між північними землями та пустелями безкрайних гір Зарій, ці гори були важливим проміжком на півночі. Вони чітко розрізняли місячний ліс і об’єднання орків.
У горах було жахливе забруднення заклинань і енергетична ізоляція. Навіть Плетіння було тут трохи слабким, а в деяких районах його і зовсім не можна виявити. Ці місця були відомі як магічні-морські зони, і всі люди, що потрапляють сюди, ставали безсилими, хоч чарівники, хоча священики.
Через жахливе забруднення рослини та тварини Нижньох Гор пройшли через незвичну трансформацію. Вони стали не тільки сильнішими, але й жорстокішими та кровожерливими.
Легенди вимагали, що це був результат битви між двома божественними душами святих, які повністю змінили місцеву географію і перетворили цю місцевість на заборонене місце для життя зону.
Група людських солдатів раптово нагрянула в цей регіон, вирубуючи дерева і чагарники, просуваючись все глибше й глибшо. Вони покладалися на силу могутніх заклиначів і воїнів.
"Плітання тут набагато краще в порівнянні з цими магічними-мертвими районами", вночі Лейлін зібрав всіх старших офіцерів у центрі табору. Серед них були дві фракції: особисті воїни Лейліна та офіцери Сильвермуна.
- Я зібрав вас, щоб обговорити нашу поточну ціль: дорослий червоний дракон! — Він оголосив Лейлін, дивлячись на величезну карту Нижнього Гора.
Тіфф не мав жодних заперечень, почувши це, очевидно, тому, що вже знав про це. Однак офіцери Сильвермуна відгукнулися на цю новину протесту з Рафінією.
- Дорослий дракон? Це легендарна істота!
Ніколи, навіть у найсміливіших мріях Рафінія не думала, що Лейлін може мати такі шалені надії як вбивство дракона. Усі дракони були в царстві Ледженд, і вони ще потужніші від людей подібного рангу!
Лейлін вказав на Тіффа, і вибухав жахливою енергією. Це було схоже на силу самого дракона, рів стародавнього звіра.
— Легенда? — Рафінія розинула рот, витріщившись на Тіффа і перевела погляд на Лейліна. - Це те, до чого ти готувався? Багатство і слава за вбивство драконів?
— Все, що мені потрібно від вас - щоб ви дбали про небезпеки в околицях і стримували його на відстані. Вам не потрібно безпосередньо з ним контактувати. А як щодо цього? — Лейлін схвильовано зітхнув. Якби в нього не було війська з тисячі професій, йому було б важко потрапити до Нижньої Гори. Нескінченних монстрів, яких вони зустрічали по дорозі сюди було достатньо, щоб знищити невеликі групи авантюристів.
- Зрозумів, командире! - офіцери, які прийшли з Сільвермуна, переглянулися. Хоча старші офіцери використовували своїх воїнів для власної вигоди, однак не було нічого дивного в тому, що вони були досить свавільними і незворушними.
Але коли Тіфф бачить, як він виглядає звичайним боксером, то видає свою ауру і дивиться на них крізь пальці особистої армії Лейліна, але вони таки вирішили підкоритися.
Це стало можливим завдяки тому, що Лейлін позбавив їх усіх комунікативних засобів. Через розташування Ніжних Гор ця група тимчасово втратила контакти з зовнішнім світом. Якби не цей факт, вони б дізналися, що Сільвермун знаходиться в облозі і, можливо, занурилися б у повний хаос.
Лейлін міг придушити дракона за допомогою свого війська, але це, очевидно, послабило б його бойову силу.
— Добре, зараз я розподобу ваші ролі, — наказав він без зволікання і дуже задоволений ситуацією.
Як тільки збір закінчився, офіцери розійшлися і з ним залишилася одна Рафінія. Дівчина-рицарь втупилася на нього:
- Ти не відповів на моє питання.
— А, той кивнув Лейлін раптово згадавши про це, я прибув до Сілвермун і отримав додаткову інформацію про заклинання. Дізнавшись про існування червоного дракона, я почав планувати на нього. Якісь проблеми?
Прямолінійність і чесність Лейлина змусили Рафінію розгубитися. Здавалося, що її серце було розбите.
Дівчина-рицарь прикусила губу:
— Ладно. Цього разу я допоможу, але потім піду.
« Нарешті, ця дівчина усвідомила жорстокість реальності? » — усміхнувся Лейлін.
Звісно. Я поділюся з тобою частиною багатства від вбивства дракона.
- Мені це не потрібно! Забери своє брудне багатство і умри.
Рафінія вибігла з намету, залишивши Лейліна, який почущує голову: « Вона знає, що це жорстоко, вона все ще недостатньо практична...»
Як би там не було, план Лейліна все одно йшов добре. Під керівництвом Легенди, слави та багатства від вбивства дракона ці офіцери і їхні підлеглі були захоплені.
Хороші новини прийшли досить швидко. Нарешті знайшли точне розташування дракона.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv