Глава 908: Безпринципний.
Коли Лейлін побачив Касслі, який краде його славу під носом, він опустив очі і приховував свій дивний погляд.
- Тоді я мушу висловити вам свою вдячність, сер! Я вже приготував банкет і кімнати для всіх вас. Будь ласка, пройдемо зі мною в замок і відпочиньте - барон Ендрю не міг з'ясувати, що тут сталося, тому просто дбайливо приймав гостей.
Після барона в його замок Лейлін побачив багато біженців з панічними виразами на обличчях.
- Ці кляті перевертні ... Вони знищили наш урожай цього року... - Проворчав барон Ендрю, йдучи попереду них. Потім він доручив дружині приготуватися до застолу.
У великому головному залі замку відбулася чудова гостина. Столи ломилися від смаженої курки, вина, червоного, як рідкий рубін і гір білого хліба. Можна було сказати, що для того, щоб прийняти Лейліна та його бійців, цей барон Ендрю дістав з закримів все, чого залишився від нього продукту якості.
Звичайно, як би не змінився світ, спосіб життя людей високого класу завжди був б набагато кращим, ніж у простолюдинів. Лейлін похитав свій келих і спостерігав за темно-червоним вином, що кружляв у нього з дивною посмішкою на обличчі.
барон Ендрю, будь ласка. Сільвермун не буде сидіти склавши руки і закривати очі на атаки цих обертів. Звільнення від податків - зовсім інша справа, тому вам потрібно буде звернутися до мерії... - Кассі, як почесний гість, весело розмовляв з бароном. Його манера розмовляти з бароном Ендрю трохи кивала, визираючи повністю виснаженим.
Навіть молодші жінки, які сиділи поряд з ним, очевидно були його доньками, дивно поглянули один на одного.
- Чарівник Лейлін! - Саме в цей момент Касслі назвав ім'я Лейліна.
- Лорд Кассі, чим я можу вам допомогти? — Лейлін не зрушився зі свого місця і лише злегка кивнув, щоб показати, що чує його. Його вчинок викликав незадоволення Касслі.
« Цей хлопець... - Касслі лютував всередині.
На поверхні, однак, він зберігав все ту ж усмішку:
- Згідно з військовою командою, я займуся організацією оборони двірян в тилу. Бойові дії на лінії фронту я залишаю на вас!
Барон Ендрю подивився на Кассі, а потім на Лейліна. Він не був недовірливою людиною, і зараз він, здавалося, помітив щось дивне.
« Здається, це чарівник Лейлін. Але він, здається, конфліктує з високоранговим чарівником Кассіль» - барон Ендрю зазвичай використовував такі відносини для власної вигоди, але зараз він занепокоївся.
« У ці тяжкі часи внутрішні суперечки лише засуджують їхні власні війська. Що думають ці люди у Сільвермуні? - Проворчав барон Ендрю, роздумуючи про свої попередні дії. Переконившись, що він приділяв достатньо уваги Лейліну та його фракції, барон полегшено зітхнув.
Водночас він вирішив не звертати уваги на конфлікт між Лейліном і Кассіном.
— Звичайно, це моя початкова місія. Лейлін охоче погодився на вимогу Кассілі, яка повністю суперечило його сподіванням і дуже здивувала його.
— Тоді я попрошу вас поїхати в село Воєн і розмістити там своїх людей, - відповів Кассі, ніби це було чимось нормальним.
але ви не маєте права втручатися в це. Лінія фронту знаходиться під моїм командуванням, — Лейлін посміхнувся, відхилившись його прохання, що змусило Касслі стати пунцево-червоним.
- Дуже добре... — Пихтя, Кассі почав натиснути на нього, але щоб підтримувати зв’язок, я повинен відправити з вами контактного представника. Вашому загону також потрібна підтримка від моєї групи у вигляді пайків."
Це було обмеженням і негласна загроза.
— Я можу погодитися з цим, — сказав Лейлін, трохи подумавши.
Каселі спостерігав за повільним рядом Лейліна з вершини замку, і вираз його обличчя став злорадний.
...
Через два дні, в загоні Лейліна.
— Лорд Лейлін, я відчуваю, що нам не треба йти в село Кейд. Рафінія спостерігала за тим, як він ступав полю і ледве стримувала свого коня.
Цього хлопця звали Малфой, і він був тим самим зв'язаним, якого приставив до нього Кассі. Згідно з повідомленнями, він був спадкоємцем маркизи і добре розташувався в Сильвермуні. На жаль, Касслі підтримував його і тому був досить безпринципним. Він навіть не давав Лейліну мінімальної поваги.
— О? Що ти пропонуєш? — Лейлін спокійно подивився на цього зухвалого хлопця.
— Я вважаю, що ми повинні дотримуватися пропозиції Лорда Касслі і йти в село Воан. Це буде правильне рішення, — сміливо відповів Малфой. Він мав підтримку грізної фракції і був лицарем Сільвермуна. Що міг зробити Лейліна?
— Я відмовляюся, — з усмішкою подивився Лейлін. Можливо, у мирний час сила фракції була корисною. Але через те, що вони були під час війни, у них було більше сили для тих, хто мав велику армію. Цей хлопець не міг навіть зрозуміти, що він просто помре.
- Що? - Сер Малфой розгнівався. - Ви насправді смієте...
Його пальці тремтіли, коли він дивився на Лейліна, як на свого найбільшого ворога. Малфой ніколи не думав, що зустріне такої грубої людини. Можливо, він не розумів, що його життя в руках Лейліна. В цій ситуації, як насміився Лейлін повстати проти нього?
*Стук! Стук!*
У цей момент їх охопила величезна хмара пилу. Пил підняв велику кількість воїнів разом зі своїми кіньми.
— Будьте насторожі! — Так, це сигнал тривоги. Малфой мало не впав на землю, миттєво збліднувши від страху. Його поведінка змусило лицарів обуритися навколо нього. Після оглушливим топотом копит з’явилося велике військо. Фолетовий прапор сім’ї Вайоліт яскраво сяяв, розвівшись на каретах.
- Це Фіолетовий прапор! Символ сім'ї нашого командира! — Отримували солдати.
« Це... Це..." - Малфой затремтів, побачивши повільно наближаюче військо. Старик, схожий на домоправителя, навіть особисто прийшов до Лейліна, щоб висловити йому свою пошану.
« Близько 500 чоловік - це люди, які мають власний склад, а також безліч вагонів з повних зерен...»
Карети Лейліна були бітком набиті елітними солдатами, і він навіть зміг помітити величезну візку з мішками до кінців заповнених зерном.
« На даний момент його сила дійсно...» — Малфой зблід. З цим підкріпленням, а також ранніми 200 професіоналами і 300 воїнами запасу Лейлін командував понад 1000 солдатів. Він міг навіть самостійно забезпечити своє військо їжею, і зовсім не потребував підтримки Кассі.
"Саме страшне, що якщо ці люди підкоряються тільки Лейліну і якщо вони вирішать повстати разом з ним, то їх може бути достатньо..." - Малфой ще більше злякався та пронизливо закричав.
- Ні, це неможливо! Звідки у вас стільки людей?
- Можливо ти забув, що тут стоїть моя Фіолетова Територія? — Лейлін дражниве усміхнувся.
— Фиолетова Территорія? — Малфой мовчав через нього, думаючи про землю Лейліна, які були лише великою пустелею. Там навіть не жили дикуни.
Коли Лейлін побачив приголомшене обличчя Малфоя, він не міг стримати сміху. Хоча Фіолетова Територія була дійсно пустою, вона служила добрим стимулом для поліпшення його становища і допомагала йому бути обманеним.
Після отримання цього титулу, Тіфф та інші члени його організації стали васалами Лейліна. Вони навіть змогли перевезти в це місце свої накопичені ресурси та пайки, а також зброю і іншу військову техніку.
Усе це відбулося дуже швидко.
— Молодий пан, ми отримали новини. Тіфф виглядав похмурим і шепоче біля вуха Лейліна.
— О, що? Я розумію ... — Лейлін подивився на Тіффа, який зрештою став Легендою.
- Передай команді мої слова: ми вирушаємо на захід. Наша мета — Нижні гори!
- Що? Що? — Малфой среагував першим. — Лорд Лейлін, будь ласка, дотримуйтесь наказу керівництва! Не кажіть мені, що ви збираєтеся невинуватитися армії Сільвермуна?
- Навіть якщо я не послухаю наказу, що ти можеш зробити? — Лейлін посміхнувся, насміхався над ним і спостерігав за кров’ю відливу від обличчя Малфоя.
- Ви дійсно думали, що мене можна зв'язати військовою позицією і титулом двірянина Сільвермуна? — Спочатку всі підлеглі Лейліна були людьми з Сільвермуна. Що б він не планував, він би не зміг це реалізувати, якби тільки не вирушив на справу самотужки, але тоді став би розшукуючим злочинцем.
Але тепер все було по-іншому. Приватні вассали палацянина були абсолютно вірні йому одному. З такою владою Лейлін міг повністю підкорити всіх своїх підлеглих.
Спочатку він таємно контролював більше половини цього підрозділу. Після року керівництва він більше не мав проблем з ними.
- Що? Ви смієте не підкорятися наказам?
- Ммм, я завжди вважав тебе бельмом на очі. Відрубайте йому голову! — Лейлін махнув рукою, мов від мухи.
Два громіздких і м'язистих вассала негайно підняли Малфоя під руки, відірвавши його з землі, як пташенята.
— Оскільки ти збираєшся зустрітися з богом смерті, я поділюся з тобою деякими новинами, Лейлін наблизився до Малфої, люто посміхаючись, - орди орла вже почали раптову атаку на Сильвермун і повністю обсадили його. Іншими словами, той привілейований статус дворянина, яким ти так пишаєшся, ось-ось зникне ...."
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv