Глава 806: збір.
Через холодну підлогу і постійний біль у тілі Манке прокинутися.
Він якось опинився в холодному і вологому підвалі. По його шкірі стікалися крапельки води, і Манке чхнув. Його очі швидко прояснювалися.
« У той час наша засідка провалилася. Тепер я полонений. полонений. Що за жарт ..." - він раптом відчув різкий біль у стегнах і руках. Відсутність зубів залишала в роті відчуття порожнечі.
При тьмяному світлі Манке зміг роздивитися видатну людину, яка здобула перемогу. Молода людина виглядала надзвичайно спокійним, без будь-якої миті на обличчі, що тільки вселило в нього ще більший страх.
— Очался?
Ти небіжчик! Покойник! — Тремтячи, Манке почав кричати дивним для себе голосом. Звуки, які вони видають, перетворювалися з його беззубого рота.
— О, да? І як ти збираєшся це зробити? — Смішно запитав Лейлін. - Або, може, це зробить він?
Одяг на руках Манке повільно розірвалася, обнажуючи емблему церкви, виклейну на його шкірі. Це була дивна рамка з голови й свіжої крові.
Лейлін ставився до Бога як до могутнього бога, який любить вбивати і змову. Він з радістю організовував громадянські війни в районах, і був одним із тих богів, які люблять роздмухати конфлікти. Проте справжня Божа церква могла з легкістю створити величезні проблеми для Лейліна в його нинішньому стані.
- Припини витрачати мій час. Ти просто послідовник Бога Убивств, і могутній Бог не буде переключати свою увагу на простого смертного, не кажучи вже якомусь шматку сміття.
На континенті послідовники богів гинули щодня, і якщо вони не були святими або високоранговими священиками, то боги не приділяли їм особливої уваги.
Якщо Лейлін не використовуватиме методів, які опоганюють душу віруючого, Бог не злиться і на нього не буде божественної кари.
Така відповідь змусила Манку застидати, а його око затримався.
— Кажи! Скільки псів на зразок тебе тримає у себе Тім, цей непотрібний син Маркіза Луїса? — Коли Лейлін побачив, що йому так легко зламати полоненого, то закинув велику бомбу.
- Ти знав? « Манке був здивований, — вигукнув він. — Він підтвердив підозри Лейліна.
« На думку Таприса, інформація була правдивою. Маркіз Луїс - ось хто стоїть за всім цим! "
- Тому що ти вже знаєш, то й сам повинен розуміти, що тобі не перемогти... Навіть якщо ти володієш винятковим талантом, то ніщо в очах справжньої королівської сім’ї, навіть коли ти й чарівник 6 рангу...
Очевидно, Лейлін зазнав поразки від рук Лайліна ще свіжої в його пам’яті.
- Лейлін подумки висміював мене з неправильної здогадки Манке, але не планував його поправляти. Врешті-решт, той факт, що він приховував свій ранг чарівника і був трохи обмежений Плетінням, був більш правдоподібний, ніж те, щоб він міг необмежено використовувати заклинання 0 ранга, і знижував ймовірність його викриття.
— Ладно, у мене не так багато часу на болтовню. Тепер мені потрібно знати, скільки людей знаходиться під керівництвом Тіма. Де вони знаходяться, коли пірати планують висадитися на берег, а також плани на континент ... що б то не було, ти повинен розповісти мені про все, що знаєш - вираз Лейліна похололо, а його очі спалахнули.
- Хе-хе ... Я нічого не скажу. Хіба ти не збираєшся мене катувати? Починай! — Манке почав маніакально сміятися.
Звичайно, Пірати та вбивці трохи підготовлялися і могли витримати тортури.
— Здається, ти дуже впевнений у своїй витривалості? - Лейлін подивився на Манке, а його погляд містив в собі почуття ... Жаль?
- Скоро почнеш благати мене про смерть. Все, що ти відчував раніше - ніщо ... — Лейлін гучно похрустів кулаками пальців. У світі Бога не було так багато людей з таким же досвідом, як у нього.
Його дивовижні хірургічні навички та знання зілля дозволили йому легко претендувати на чиєсь життя, і, крім того, у нього в запасі малися заклинання, здатні вплинути на розум. Очі Лейліна мерехтіли злою яскравістю. Зазвичай його кролики дуже швидко розуміли, наскільки щасливою була смерть.
Манке дуже швидко здався. Через три години він вже плакав і хлюпал, розповідаючи про все Лейліну та благаючи його про смерть. Лейлін не використовував на ньому навіть стіп частин своїх здібностей.
Як тільки він отримав всю відому Манке інформацію і переконався в її правдивість, Лейлін не став вбивати й далі мучити бідну дитину. Замість цього він кинув його до в’язниці. Таку висококласну морську свинку з професією було дуже важко дістати.
Після того як Лейлін отримав інформацію, він спершу очистив маєток. З його досвідом і здібностями І.І Чипа, приховані шпигуни були знайдені дуже швидко. Незабаром він виловив багато дрібних щурів, у тому числі кухарок, двох хлопчиків і декількох слуг.
Коли справа закінчувалася злочином, Лейлін ніколи не дбав про таємне і привертання до себе надмірної уваги. Він взяв під контроль їхні сім’ї, а його безжалісні методи змусили всіх тих, хто служив у маєткух, затремтіти від страху. Навіть Клер і Клара почали боятися його.
- Скільки людей я можу зібрати? — запитав Лейлін Джейкоба, сидячи за столом Барона. Він сидів, випрямивши спину і склавши руки на грудях.
« Я докладаю молодого майстра, — каже Джейкоб. — Він одягався у потужне шкіряне спорядження і відчитував Лейліну. Його шанобливе ставлення дуже тішило Лейліна, ми робимо в порту все можливе. Ми можемо перевести п'ятдесят чоловік з охорони, і тоді охорона помети становить вісімдесят осіб!
"Вісімдесят чоловік?" - пробурмотів про себе Лейлін. Правда полягала в тому, що він міг використовувати дуже мало людей, і у більшості випадків це були наспех навчені фермери.
Справжня еліта, очевидно, поїхала разом з бароном Джонасом.
« З моїм попередженням все має пройти простіше», - Лейлін, звичайно, послав барону Джонасу інформацію, отриману від Манке, і вона, безсумнівно, стане для нього корисною. Принаймні вони не будуть сліпими і знатимуть, хто їхній ворог.
- Збери їх і приготуйся знищити піратів разом зі мною! - група піратів, які могли в будь-який момент висадитися на берег були найбільшою загрозою для Лейліна, і він не збирався дивитися, як вони сіють хаос на його території. Таким чином, він вирішив зробити свій хід першим.
- Зрозумів! Ми станемо найгострішими клинками в руках молодого пана! - Джейкоб шанобливо відповів.
— Я з нетерпінням чекаю цього! - Вони були єдиною надією Лейліна. Хоча ця дружба була мало що могла зробити проти професіоналів, вони все одно були б корисними для звичайних піратів.
З його нинішньою силою він не міг знищити таку кількість піратів. Тепер він потребував підтримки.
« У мене повинно бути достатньо сил, щоб впоратися з звичайними піратами, але на основі інформації Манке, серед них є лідер 10-го рангу, а у нас недостатньо високорангих людей... - Лейлін погладжав підборіддя, не переставаючи бурмотіти собі під ніс.
« Якщо ми говоримо про високораних бійців, то кузина Ізабель повинна підійти, але буде краще, якщо вона захищатиме Сару".
При думці про неї Лейлін відразу запитав:
- Як справи у моєї кузини Ізабель?
Почувши це запитання, Джейкоб завагався і не вирішив відповісти.
- Скажи мені! — Покликнув Лейлін, а його погляд похолодив.
- Молодий пан ще пам'ятає шпигунів, яких ми схопили? — запитав Джейкоб, стиснувши зуби.
- Хіба я не казав тобі подбати про них? — Нахмурившись, запитав Лейлін.
« З усіх полонених вона обрала двох слуг і забрала їх собі, не сказавши ні слова. З тих пір, як вона зачинилася у своїй кімнаті, вона ніби повністю випала з життя Патрульні говорять, що з її кімнати були чутні жалі...
Вираз Джейкоба виражав невимовний жах. Врешті-решт, люди цього світу легко пов'язували подібні події з "дияколами" та « ідемонічними ритуалами". На це зважали дії Ізабель.
— Добре... — Лейлін потер лоб, відчувши головний біль - що-небудь ще?
— Міс, здається, має деяку зацікавленість членами родини шпигунів, але поки мені вдалося відмовити її... - Джейкоб сказав.
— Я майже забув про цю проблему. Зрештою, буде неприємно, якщо люди з церкви дізнаються про це... - зітхнув Лейлін, — я сам подбаю про Ізабель. Нікому не кажи про це. Понизити сім’ї злочинців до рабів і заносити їх у маєток ще на деякий час. Достави їх на Пірс і відправь до каторжани або просто продай...
На даному етапі було важливо встановити правила, і неважливо - додатним чи негативним шляхом. Хоч би як там було, якщо він хотів ефективно залякати своїх людей, вони повинні були побачити серйозні наслідки зради.
— Добре! — Джейкоб не мав жодних заперечень і пішов виконувати його наказ, залишивши Лейліна одного.
Лейлін подивився на спокійне нічне небо, на вулицю, і раптом зітхнув.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv