Розділ 589 — Раса світлокрилих
Титул Мудрець Небесної Добродійці був честю, яка присвоювалася найкращим ученим. Якщо маги прогресували в академічних колах і визнавалися Радою Мудреців, то могли отримати цей титул.
Цей титул не тільки був честю для мага, але й мав ще деякі переваги. Вони не тільки могли отримати бонус у вигляді життя від Скіпетра Даров, але й мали можливість приєднатися до Небесного Міста. Навіть якщо вони не приєднувалися, Монарх Неба все одно їх захищав і вони могли вільно подорожувати по центральному континенту.
Отже, чи то слава, вигода або просто заповнення слабкості, сюди приходило велика кількість магів, в результаті чого небесне місто було добре знане як колиски правди.
Навіть якщо вони й не могли пройти, просте право Монарха Неба в хрещений Скіпетром Дарів не було такою вже великою проблемою.
Лейлін був дуже впевнений у собі. Подарунок, що він приготував, напевно зрадіє Мага Свічної Зарі!
Чи йому вистачало координат інших світів? Він ніколи не обіцяв Вейду, що не передасть координати Мірі Лави іншим чарівникам.
Монарх Неба, безперечно, виключав такий подарунок.
Він був просто впевнений в тому, що Вейд і Зеґна будуть кашляти кров'ю, коли дізнаються про це.
Який чарівник заніс би таємницю майбутнього в свою могилу? Тільки божевільний на зразок Лейліна активно плевав на це і давав ці координати у вигляді подарунка іншим чарівникам.
— Боффель! - Прибулець молодий чоловік оголосив своє ім'я.
Коли Лейлін почав вивчати цього мага, перше слово в голову прийшло до Боффеля — « Молоди ». Чи це було гарне обличчя чи життєва сила, все надавала йому відчуття молодості.
Лорд Лейлін має бути менше ніж триста років, так? У такому віці ви вже стали Чорнокнижником Ранньої Зірки і маєте таку репутацію!
Боффель вивчав цього чорнокнижника. Він був одягнений в позолочені рукавички і мантію. Його очі наповнювалися теплом, а усмішка походила на сонячне світло. Через півмісяця, який звисає з мочки його вуха, багато молодих дівчат просто могли зійти по ньому з розуму.
- Значить це Лорд Боффель! — Лейлін також оглянув мага, який був дуже схожим на ангела, але не мав як реагувати. Але ніхто не міг наслідувати коливання мага Утренней Зірки, що випромінювали його тіло.
Монарх Неба контролював різні організації центрального континенту і під його контролем було досить багато Магів Сияючої Місяця. Очевидно, що йому підкорялося ще більше Магів Утренней Зірки і Боффель був одним з них.
Офіційні маги могли вносити зміни у свої тіла. Коли маг досягав рівня ранкової зірки, на їхніх тілах з’являлася дивина. Лейлін зараз не міг чітко сказати, чим були крила світла за його спиною, генеалогією чи просто якимось закляттям. Єдиний спосіб дізнатися про це - провести на ньому тести.
- Ви тут, як представник клана Уророс? Навіщо ви сюди прибули? — Запитав Боффель, привітавши Лейліна. Його вже давно турбувало це питання. Він чув про нещодавні дії клана Уророс, а також про їхні конфлікти з блискавкою Юпітера. Лелін вирішив поїхати в країну, але це малоймовірно.
- Я чув, що ось-ось почнеться оцінка Мудреців Небесної Добродітелі і я прийшов сюди з правдою! — Лейлін чітко показав, чому він приїхав.
— Оценка? — Ошелемився Боффель. Він ніколи не очікував, що Лейлін міг цікавитись такими.
Титул Мудреця Небесної Добродітелі дозволив ще більше зручно подорожувати центральним континентом. Але Лейлін вже став Чернеком Ранньої Зірки. Яка організація не захоче привітати його?
Перевага, честь та інші речі ставали такими ж мимольотними, як павутина, коли маги досягли у ранковій Зірки. Можливо, тільки тому, що вони надавали особливого значення хрещенню Скіпетра Дарів.
Навіть Маґів Утренрейської Зірки приваблював до 20 одиниць життя.
— Оцінка Мудреців є суспільним підбіром магів з усього центрального континенту. Я не кваліфікований? — Посміхаючись запитав Лейлін.
— Природно кваліфікований! Присутність лорда Лейліна зробить сьогоднішню оцінку більш оживленою! — Без вагань запевнив його Боффель.
Вже довгий час оцінка Мудреців заробила репутацію незалежності від фракції та статусу кандидата. Вона одностайно приймала всіх магів центрального континенту і саме тому вона стала святою землею. Небесне місто постійно приваблювало свіжу кров і Боффель не був дурнем, щоб відмовляти Лейлінові.
- Хехе... У такому разі йдіть за мною в спеціально приготоване для вас маєток. Там ви можете підготуватися до тезису, який будете розповідати іншим і вашим експериментам. З нетерпінням чекатиму вашого виступу!
Боффель з ентузіазмом запрошував Лейліна. Хоча в них було мало магів Утреної Зірки, як відомо при відвідуванні оцінки Мудреців, небесне місто мали свої критерії оцінок кандидата.
Загалом, якщо залучені маги не порушували законів і не обмежували себе, вони могли робити все що хотіли та отримувати теплий прийом.
- Дуже дякую! — Лейлін погодився.
Не мало різниці, куди його відправлять, за ним все одно будуть стежити. Він міг просто перейти в задану позицію і до нього у будь-якому випадку будуть добре ставитися.
...
— Милорд! — Горнична, вбрана у чисту білу клітковину сукня, з повагою тримала рушники та інші предмети, чекаючи на запит Лейліна.
- А тут досить добре! — Лейлін перевдягався в досить вільний одяг і нахилився до білого нефритового столу. У межах його досяжності стояла прекрасна їжа і хороший лікер.
Тепер він опинився посеред великої білої вілли. Все приміщення, здавалося, було збудовано з білого мармуру, що надавала виллі тільки елегантність. Неподалік від Лейліна стояло три фонтани з водою, які прикрашали її батьківщиною.
Ззовні колір газон, що цвіте. Землі вілли виявилися досить общини, але доволі дивно, що вони дали йому так багато площі у Небесному місті, де кожен дюйм землі був дуже цінним.
Звичайно, такі особливі привілеї та подібні до них були неминучими і в межах очікування Лейліна він став чорнокнижником ранкової Зірки.
Коли він привів Лейліна на цю вілу і проінструктував обслуговуючих працівників, Боффель швидко пішов. Мабуть, щоб докластися вказівок.
Ієрархія виграла глибоко в головах людей у Мірі Магів. Навіть якщо Лейлін виявив свою жахливу силу і винятковий талант, він залишався лише чорнокнижником ранкової Зірки.
Головним правителем Небесного міста був Монарх Неба, і він діяв за лаштунками разом з іншими підкореними йому Магами Сияючого Місяця.
— Ты Светлокрилая? — Запитав Лейлін, побачивши білі пера за спиною цієї покоївки.
— Да, милорд! — Ця покоївка була досить високою і стрункою. Вона мала пропорційні ноги і тіло, що й характеризувалося її плавними кривими.
Світлокрилі були однією з крилатих рас. Вони мали надзвичайну чутливість до частинок світла і, як правило, отримували хороші результати, коли вони тренувалися за допомогою технік медитації світлого елемента.
Ззовні здавалося, що вона використовує техніку медитації, яка складалася з трьох рівнів.
Звичайно ж, якби вона мала силу Боффеля, Лейлін не зміг би визначити її родовід та конкретну техніку медитації, оскільки тоді вони б обидва перебували в області Рання зірки.
- Як твоє ім'я? — Лейлін взяв рушник з рук покоївки і витер руки, та запитав із цікавістю.
— Юро, милорд. — Спеш відповіла покоївка. Присутність Лейліна була надто великим тиском, навіть якщо він навмисно приховував свої коливання.
- Покажи мені місто. — Якщо він приїхав у місцевість, названу колискою правди, то як же йому пропустити можливість і не прогулятися містом? Крім того, він приїхав сюди як гість. Боффель був би дурнем, якщо б наважився обмежити його свободу.
Однак він був на чужій території. Лейлін повинен був залишити Боффелю, який підтримував Монарха Неба, трохи обличчя і взяти з собою покоївку.
— Хо... Ладно. — Юро опустила голову. Як служниця цієї вілли, вона знала свої обов’язки.
— Тоді підемо! — Лейлін встав і, взявши на себе ініціативу, повів покоївку на прогулянку.
- Ти знаєш, де знаходиться Велика бібліотека? — Лейлін найбільше цікавився цим місцем. Інформація І.І. Чіп містився тільки з бібліотеки Клана Уророс та інших місць, які відвідували вони під час своїх подорожей. У порівнянні з центральним континентом, така кількість інформації була подібною до краплини в океані.
Небесний місто було іншим. Це місто було не тільки територією Монарха Неба, але й священною землею знань і академічним центром усього центрального континенту.
Накопичене ними знання мало бути жахливим. Наскільки ж І.І. Чіп виросте, коли скопіює їх всі?
Знання було силою магів. Це вже стало не простою аксіомою, але фундаментальною правдою.
— Велика Бібліотека знаходиться біля Небесної Площа. Хочете піти прямо туди мілорд? — Низким голосом запитала Юро. Коли вона підняла голову, через красиве обличчя Лейліна, її обличчя запиляло.
Звісно! Я вже давно цікавився найбільшою бібліотекою на центральному континенті! - У голосі Лейліна був найпривабливіший. Жага і поклоніння знанням були характерними лише для тих, хто прагнув знати правду.
— Поняла милорд. Будь ласка, йдіть за мною. — Кивнула і повела його за собою Юро.
Її довге, м'яке волосся розпускали і періодично плавали поверх її крил на спині, немов їх обдував ніжний бриз.
Лейлін потертий ніс і, посміхнувшись, пішов за нею.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv