Глава 588 — місто, що плаває
Багато болтів блискавки перепліталися разом і сходили в одну велику срібну. Здавалося, що їй керувала невидима голограма, яка погано поводилася з незнайомим гостем.
Викрики шалено розлетілися від поверхні Величного Змія і захисний шар на його каркасі почав деформуватися, ніби не міг витримати таких нападів.
— Тривога? Сила кожного удару блискавки понад 300 одиниць? — Прошепотал Лейлін, годучи свій підборіддя.
Сила атаки в 300 одиниць була рідкісною навіть для магів 3 ранги. Навіть магам було б важко поєднувати грозу та атмосферу.
Окрім магів Утренней Зірки, можливо лише флот з чарівників 3 рангу міг використовувати власними силами, щоб захистити один дирижабль від таких нападів постійно використовуючи запаси магічних кристалів і зеленого.
Це призвело до того, що квитки в небесному місті стали настільки дорогими, щоб більшість офіційних магів відмовилися від такої подорожі.
« Якби Макі Ранренеї не турбувались цим мізерним джерелом прибутку, то могли б заробити багато грошей, якби взяли на себе відповідальність за дирижаблі! » — з запалом роздумував Лейлін.
Звичайно ж, Магі Утренней Зірки мали величезну кількість грошей і не дбали про таку мізерну прибуток. Крім того, їх зарозумілість не дозволяла їм займатися чимось подібним.
Тепер Лейлін не був без діла. Жахлива сила душі вирвалася з його тіла і обернулася навколо Величного Змія.
Врятуватися! * За підтримки сили душі, захисний шар Великого Змія відразу стабілізувався, оскільки тепер він був всередині іншого товстого щита. Тепер цей дирижабль став суцільним чорним кристалом.
До того часу, коли палуба Вельсовиною Змія стала такою ж міцною, як скеля.
І ще не все. Крихітне чорне полум’я чіплялося за захисний шар. Блискавка навіть не досягала захисного шару, оскільки швидко поглинається вогнем. По суті, запаси енергії Вельщового Змія швидко відновлюються.
Здавалося, що чорне полум’я створювало шлях дирижаблю і не дає блискавці доторкнутися до нього.
Отже, Величний Змій міг просуватися вперед у будь - якому напрямку за своїм власним бажанням і блискавки нічого не могли з цим вдіяти.
— Оу? — Лейлін обстежив область і посміхнувся. Величний Змій перетворився на чорну смугу і швидко полетів уперед.
Через деякий час після того, як захмарна змія зникла, хмари розсіялися і виявили елементальну фею, що вкрилася спіраллю нескінченного потоку атомних частинок.
— Що за страшна людина? — Тільки тепер вона наважилася тихо пробурмотати, — він давно виявив мене! Тільки один його погляд паралізував мене... Магі Утренней зірки не мали на мене такого впливу, невже він - Маґ Сиячої Місяця?
Велетенська фея блискавки тремтіла, дивлячись у напрямку, в якому зник Лейлін. Її очі наповнилися страхом...
Бум!* Чорні хмари розступалися перед чорним дирижаблем. Летаючи вперед, він залишав після себе чорний слід в повітрі.
— Ха... Він це і є небесне місто, де панує свята земля магів! — Лейлін з подивом дивився на велике місто, яке плавало в небі.
Це місто було збудоване на поверхні напівсферового острова. Саме місто світилося від різних заклинань. Час від часу в повітрі виднілося кілька чорних точок. За допомогою зору Лейлін міг чітко визначити, що цими чорними точками були дирижаблі, розміри яких досягали величезних круїз-лайнерів з його колишнього життя.
Ці величезні дирижаблі, порівняно з плаваючим містом, видавалися крихітними.
« А я думав, що все знав про Небесне місто. Ідоли та слова не можуть описати цього видовища." — Коли Величний Змій підлетів до міста, здавалося, що той став ще більшим. Слабке світло піднімалося з центру міста, ніби воно і створило яскраве синє небо.
— Мир і злагода! Яке ж гарне місто! Навіть Лейлін не міг похвалитися тим, що бачив.
[Біп! Величний Змій отримує запит на створення каналу зв'язку. - Голос І.І. Чипа. Міста, що плавають, мабуть, знайшли комунікаційний пристрій на борту дирижабля Лейліну.
« Як і очікувалося від сім'ї Фалор, вони щось помістили в мій дирижабль!» — очі Лейліна холодно близнули. Хоча він про це і знав, але все одно залишив, тому що це полегшило його майбутні зв'язки з зовнішнім світом.
Лейлін мав намір використати Вельщузовану Змія, щоб прибути до небесного міста.
Через канал зв'язку Лейлін почув ввічливий і скромний голос:
— Дирижабль під номером DKGW1394! Шановний герцог Фельер, ласкаво просимо до небесного міста! Будь ласка, йдіть за нашим дирижаблем в приватний вибраний для вас парк!
— Мм! — Лейлін погодився, а швидкість Величного Змія почала сповільнюватися за цим маршрутом.
Тим часом, у Небесному центрі стояв хаос!
— Виявлено Маг Утренней Зори! Тривога чотирьох зірок!
- Жодних проблем з Величним Змеєм. Підтверджується перебування Герцога Фельера всередині. — Інформація була отримана через червоні сигнальні вогні, і багато людей в центрі дивилися на гігантський дирижабль.
— Нас відвідав Чернекнижник Утренней Зірки. Чому нас ніхто не повідомив? — Голосно кричав чоловік середніх років. Він панічно оглянув усіх і додав:
— Ви знаєте хто він? Він наймогутніший німінський чорнокнижник в історії, той хто вбив Мисливця на демонів Сиріла. Це Герцог Лейлін Фельер! Якщо цей чоловік розлютиться, то з нами буде покінчено!
Відразу ж він подивився на червоний попереджуючий сигнал і не міг не схопитися за голову руками, яка відчувала бажання покінчити життя самогубством. — Колебани чотири зорі? Пік Утренней Зори? Боже, дозвольте мені померти!
Магі Утренней Зірки вважалися рарітетом на Центральному континенті, і природно, що вони не мали чіткої класифікаційної структури. Зазвичай їх класифікували на основі їхньої репутації і досягнень у битві проти інших.
Як священна земля магів, небесне місто володіє найпередовішим дослідницьким центром у центральному континенті. Вони самі розробили стандарти для вимірювання сили Магів Утренней Зірки.
Вони ділили силу Магів Утренней Зірки на п'ять рівнів, представлених п"ятьма зірками. Маг 4 ранга, що характеризується однією зіркою був найслабшим за їх стандарт! Клас чотири зірки належав верхньому рівні могутності Утреної Зірки, а п'ять зірок говорили про те, що до них скаржив маг на піку ранкової Зори.
Звичайно, оскільки Лейлін має намір приховати частину своєї сили, то повідомлення про мілину виявилися неточними.
Однак навіть чотири зорі означали жахливу силу. Більшість магів Ранньої Зірки були на першому третім рівні. Магі Втреней Зірки, з чотирма й п’ятьма зорями, володіли справді жахливою силою і навіть Мазі Сяючого Місяця ставилися до них обережно.
Небесне місто можна було назвати святою землею магів, але серед них мало Магів Утренней Зірки такого рівня.
Люди, як вони, під чиїм керівництвом були порти, не сміли ображати таких людей. Навіть якщо б вони були під дією радіації, то з’явилися б безліч жертв!
— Ми вже відправили сигнал і попросили його зупинитися в особистому доку. Він пішов за нашим дирижаблем і, швидше всього прибув сюди з добрими намірами...
Юнак з золотим волоссям дістав носову хустинку і витер їм на лобі холодний піт:
— Тепер ми маємо доповісти про це Раді Мудреці, але зараз усі повинні привітати його!
— Да, да! Ты прав. Швидше повідомите про це! - Хоча Рада Мудреців мала власні методи виявлення таких магів, вони все ще повинні були доповісти їх.
Чоловік заричав на нього, ніби щойно прийшов до тями:
- Чого ти там стоїш? Повідом про це і йди за мною. Ми привітаємо його!
- У цьому немає потреби. — У Командному центрі раптово з’явилося золото.
— Лорд Боффель! — Співробітники вётого центру відразу ж поклонилися.
Він прийшов сюди з добрими намірами і не хоче привертати до себе уваги. Я сам зустріну його. Поверніться до своєї роботи і забудьте про неї. — Голос пролунав від золотистого світла. Як тільки голос вірші почав поширюватися, золото розлетилося на багато спалахів світла.
— Добре, добре! Раз наш Маг Утренней Зірки бере все в свої руки, те що станеться тепер не наша проблема. — Здоровий чоловік зітхнув з полегшенням, поклав руки за спину і вийшов з командного центру.
Решта працівників також виглядали розслабленішими і сиділи на своїх місцях. Молодий чоловік, який раніше виступав з пропозицією, продовжував наполегливо працювати, приховуючи заздрість і схвильований блиск у своїх очах.
Бум!* Величний Змій постійно спускався на калюжу.
- Це Лорд Лейлін? Ласкаво просимо! - Через негайне донесення тут не було співробітника. Молодий чоловік з платіновим волоссям і світловими крилами, які нагадують крила ангела, стояв під підйомною платформою, де опустився дирижабль Лейліна.
— Я Лейлін Фельер, а вы... ? — Двері відчинилися, і Лейлін з дружньою посмішкою на обличчі вийшов назовні.
Хоча Гілберт запропонував приховати себе і змінити свою особистість. Лейліну вимагав титул Мудреця Небесної Добродітелі в небесному місті, якщо він хотів мати контакт з Скіпетром Дарів. Його безумовно допитають, а він в будь-якому випадку приверне увагу Монарха Неба. То навіщо він витрачає час, зусилля і ховатися?
Тому Лейлін вирішив зробити крок вперед без застосування будь-яких прийомів. Титул Мудреця Небесної Добродітелі вважався честю в небесному місті, і сюди приверталося багато вчених. Нічого ганебного не було в тому, що він захотів отримати такий титул.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv