Розділ 132 — Таємний друк.
Лейлін кивнув головою і зупинився: « Титан друку?»
Техніка таємного друку була інструментом, яким офіційні Маги користувалися для зв'язку. Кожен новий офіційний Маг зобов'язаний створити особливий знак для визначення своєї особистості. У майбутньому вони могли залишати свої печатки для спілкування. А декотрі з Магі навіть залишили їх на членах своєї сім’ї або в слугих, беручи до уваги їхню важливість. Лейлін винайшов свій власний знак. Їм викинувся перевернутий трикутник, вкритий у колі. Усередині трикутника була зображена змія, яка впала на вершину. На грудях лідера зображено зображення голови блакитної птиці дронта у спалахі світла. Очевидно, що відновлення зв’язку з головою вимагає великої кількості духовної та магічної сили. Через кілька хвилин обличчя лідера смертельно зблідло. Яскраво засяяв синій світло. Синя пташка додо випорхнула з його грудей і розгнівала йому на плече. Птах Додо здається не знайшла Лейліна, тому відразу запитала лідера: « Ти хотів щось мені показати?»
"Гл... Глава, просто тут ..." - швидко зашептав у відповідь лідера, описуючи ситуацію.
Таємний друк мав свої межі і міг лише процінити голос. Крім того, якщо зв’язок використовується на дуже великі відстані, то навіть голос не можна було відсилати.
Донечка додо привітала Лейліна. « Це честь зустріти голову сім’ї Єль, Сема Йель", — відповів Лейлін кількома хриплим і грубим голосом.
« За словами членів сім’ї, вони образили тебе, я вибачаюся за їхню поведінку...», — сказала птах, злітала з плечей і звернулася до татуювання на грудях лідера. У голосі Лейліна був намір вбивства: « Вони дійсно посміяли образити мене, офіційного Маґа. Тому вони повинні заплатити відповідну ціну." « Вони? - Витримала паузу птах, але незабаром продовжувала. - Я можу відповідати за їхню поведінку і компенсувати тобі... ". « Компенсація? - Лейлін розізлився сміхом. - Ти дражниш мене? " « Не добре, біжіть!», — швидко відреагував лідер шайки. « Якщо ви хочете мене вбити, то можете вижити? » — закричав Лейлін. Його очі налились кров’ю, він створив кілька червоних вогняних кульок і перетворив трьох людей у купу попелу.
Сила послушників перед лицем офіційного Маґа не більше листика паперу.
Що до таємного друку як зв'язку, то вона не здатна застосовувати будь-які атаки.
Зловмисивши обмеження таємним друком, Лейлін вирішив убити їх. У будь - якому разі його голос змінився за допомогою І.І.Чіпа, тому Сем ніколи не зможе знайти його.
Але якби він дозволив трьом послушникам вижити, то мав би багато проблем на свою голову. Крім того, він не збирався залишатися в Герцогстві Ілан. Коли він залишить його межі, інша сторона нічого не зможе з ним зробити. Він пішов убік кількох дідусів з онукою. Дівчинка досі була без свідомості, а на її щоках сяяли сліди сліз. Старик був шокований і намагався сказати: « Лаорд... Лорд Маг!» Він ніколи б не подумав, що людина, яка весь час їхав разом з ними, виявиться офіційним Магом. Лейлін присів на кісточки поруч і оглянув рани старого. Рани серйозні. Проста людина напевно померла б від таких. Хоча старий був послушником 2 рівня, йому залишалось приблизно 10 годин. Звичайно, Лейлін міг вилікувати старого чоловіка, але розтрощив би деяку кількість цінних трав та ліків під час процесу. Крім того, він не мав генеалогічної лінії Чернекника і тому дуже вагався. Однак, що потрібно зробити, то повинна бути зроблена.
« Випий це. Ти відчуєш себе краще", - сказав Лейлін і простягнув зілля зцілення старому. Потім він допоміг дівчинці заспокоїтись. « Як тільки дівчинка прокинулася, то відразу закричала: “Дідка Майлзе! ” Вона кинулася до дідуся і почала плакати. Після зілля на обличчі старого розірвалося життя. Його настрій миттєво покращився. Зілля було звичайним стимулятором. Оскільки лікування було набагато дешевше, Лейлін вирішив використати саме цей метод.
Маілз підняв свою зморшку і тремтячу руку, а потім погладив дівчинку по голові: « Гарна дитина». Він серйозно поставився до Лейліна: « Це... Лорде Маґ, можете довести її до Великого каньйону Маргарет, де живе Меріан?» Лейлін трохи замовк, але потім кивнув і відповів на це. Старець подякував йому: « Ви будете навіки другом сім’ї Ланкастерів! » Старець обняв дівчинку і пояснив: « З сьогоднішнього дня слухайся лорда Лейліна. Запам'ятай, ти повинна слухатися кожного його слова, розумієш? " Чорно-червона кров витікала з краю його губ після останнього речення. Маленька дівчинка тихо викрикувала: « Я... розумію ».
Стрик посміхнувся, коли побачив згоду дівчинки. Після цього він закрив очі на вічність. Дівчинка розплакалась: « Дитя Майлс! Дідусь Майлз!"
Лейлін стояв осторонь і чекав десяток хвилин. Коли дівчинка перестала схлипувати, він запитав: « Краще поховати твого дідуся Майлза. До речі, а як тебе звати? "
Голос дівчинки став хриплим, але до кряїв переповнений повагою: « Іві, сер! »
Хоча дівчина не була послушником, але провівши дитинство в сім’ї Магів, вона розуміла важливість Маґа.
Через годину Лейлін привів Іві до новозбудованого надгробку, віддавши кінну тишу.
Після викриття старого і пояснень дівчинки Лейлін нарешті зрозумів походження сім’ї Ланкастер. Вона була дуже мала. Чутки ходили, що у них зберігається спадщина незавершеної техніки медитації. Однак виснаження лінії Чернетки і відсутність офіційного Маґа опустило сім’ю в нижні кола світу Магів. Два століття тому незавершена техніка медитації була втрачена після аварії. Обмеження Чорнкнижників містилися в їхньому родоводі, тому вони могли культивувати медитації відповідно до них. Звичайні конструкції послушників були для них просто непотрібними. Отже, неможливо було уникнути того, що сім’я не виробляла Маґів. Якщо б голови кількох поколінь не приймали деяких сиріт для тренування послушників, то цілком можливо, що в їхній родині вже немає послухувачів. Що до Майлза, то він входив у групу сиріт - прислужників з родини Ланкастерів.
Місяць тому сім’я Єль оголосила війну родині Ланкастер. Окрім Іві, інші члени сім’ї загинули. Майлз намагався відвести Іві геть, збираючись знайти притулок у друга батьків Івії в Великому Каньйоні Марґарет. Отже, Іві була останнім родоводом Ланкастера. Звичайно, після таких знань почуття в серці Лейліна з’явилися. Але коли він дізнався про ситуацію своєї сім’ї, то відчув гіркоту лисиці після смерті кролика [1].
Звичайно, він не збирався дозволяти емоціям розпалювати бажання помститися за сім’ю Ланкастер. Але якщо б зневажався голова родини Єль, то це вже була зовсім інша історія.
Лейлін схопив ручку дівчинки і вирушив до нової точки призначення. Він збирався довести дівчинку до Великого каньйону Маргарет. Не те щоб його серце піддалося змінам, просто він збирався зробити дещо ще. По-перше, деякі експерименти вимагали добровільної допомоги Іві для досягнення найкращого результату. По-друге, Великий Каньйон Марґарет є одним з тих місць, де Лейлін збирався поїхати, тому він не мав жодних проблем. До того ж, якщо Лейлін виявить, що Іві може йому корисним для чогось ще, звичайно, він не стане віддавати її Меріан.
Лейлін не виключав добрих справ заради своєї репутації. Тим не менш, він повинен був бути впевнений, що вони не підуть на розріз з його власною користю.
Навіть якщо хтось зіб'є його до смерті, він не збирався робити безглузді речі як альтруїзм. Але якби він без особливих труднощів здобув добру репутацію, то не відмовився б від цього. На думку Лейліна, репутація також є свого роду ресурсом, формою переваг. Однак дехто схилявся до особистої користі, а не слави. На їхній погляд, слава стояла куди нижче.
« Ще один момент. У мене є дещо інтерес до твого генеалогічного зв'язку. Я прошу тебе брати участь зі мною в деяких експериментах, розумієш?" - сказав дівчинці Лейлін. Коли небо потемніло, очі Лейліна відкрили смарагдове поле. Навіть світліше, ніж вдень. Під час свого запитання Лейлін помітив, як її руки були затремтіли: « Як забажаєте, Лорде. Перша частина речення вона відповіла нормальним голосом, а друга тремтячим. Послух і зрілість Іві приємно здивували Лейліна, він думав, що потрібно докладати зусиль для її переконань. Він ніжно погладив її по голові і взяв на руки.
Іві відреагувала тихим голосом, що нагадував москіт: « Мас... Майстер..." « Ти не зможеш чітко бачити дорогу посеред ночі, я допоможу» — лагідно сказав Лейлін. Він усміхнувся, відчувши тремтіння маленького тіла в районі грудей. Поспішивши темп, дует швидко зник у темряві.
Зір Лейліна зазнав зеленого відтінку. Лейлін міг бачити все навколо навіть у цілковитій темряві.
Десь за 10 метрів від них було створіння, яке нагадувало собаку, з тіла якого виходило червоне жар. Це більше нагадувало технічну візуалізацію тепла.
« Здається, що шлях Чорнокнижників довго запозичує походження родоводів під час перетворення власного тіла, — отримав просвітлення Лейлін. — Мабуть доведеться витратити більше часу на трансфігурацію...»
[1] « Якщо кролик помирає, лисиця сумує» — мати однодумців у час лиха. (Прим. Переклад: (❖)
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv