Розділ 131 - гонщики
Раніше Лейлін не приймав заходів не тому, що він боявся щось зробити, але оскільки він не хотів робити незручності. Але в цій дівчинці щось зацікавило його. Крім того, коли його дослідження будуть завершені, він тільки виграє. Зрозуміло, що він вирішив вжити заходів. Але він вирішив, що не зможе позбутися цієї частини і спочатку спостерігати за своїми противниками. Якщо їхня сила виявиться середньою, він не буде стримуватись. Він відразу ж викраде і змусить дівчину піти за ним, не турбуватися про переслідувачів.
Якщо вони будуть занадто сильні, то він зможе тільки здатися. У будь-якому випадку світ був дуже великим, і вона була не єдиною, в чиєму тілі ховалося родовод. Їх може бути мало на південному узбережжі, але в Центральній Континенті їх повинно бути більше.
Через кілька днів кінний екіпаж в’їхав у місто Йорк. Це місто лежало майже на кордоні з Герцогством Ілан. Що ж до старого, то він уже дуже хвилювався. Більшість часу він залишався в возі і не покидав її. Він також пильно стежив за маленькою дівчинкою біля нього, ніби боявся чогось.
Туманна ніч пошкодила небо в пасмурно-серий колір. Тільки на далекому горизонті злегка сяяло.
Після того як екіпаж зупинився біля обочин, втомлені пасажири почали виходити і розпалили багаття для відпочинку. Через стільки днів подорожі в поїзді люди трохи зблизились одні з одними. Особливо торговець, що витягнув флейту і зіграв на ній оптимістичну мелодію. Гарна жінка, яка була поряд з ним, пішла за його прикладом і здійснила чудовий танець. Кілька чоловіків середнього віку витягли винні фляжки і пішли до жінки, щоб трохи пофліртувати. Жінка тільки посміхнулася, і здавалося, що не відмовлялась від таких поклонників.
Коли атмосфера досягла кульмінації, люди почали співати і танцювати. Навіть візник приєднався і випив трохи вина. Лейлін притулився до стовбура дерева, тримаючи в руці склянку з вином і деколи відпивши його. Він кинув погляд на візку і посміхнувся.
Незважаючи на те що небо вже потьмяніло, старий все ще переконував візника рухатися. Однак подорожувати серед ночі було надто ризиковано. Отже, його пропозиція була відкинута і візником, та всіма пасажирами.
У той момент вираз старого справді був видовищним, такий вислів рідко можна було побачити. Він і цього разу вирішив залишитися у вагоні, не дозволяючи внучці відступити від нього. Жахливі чутки поповзли серед пасажирів. Однак Лейлін знав, що ці дідусь і внучка боялися переслідувачів. Тому вони ховалися у візку. Як видно з ситуації, переслідувачі вже майже наздогнали їх. Ні, вони вже були тут. Лейлін повернув голову і за допомогою І.І. Чіпа побачив кількох послушників, які ховалися в темному лісі і навіть не намагалися приховати свої аури та енергетичні хвилі. Очевидно, що вони були послушниками 3 рівня. Б-бах! Вилетіла червона стріла і проколола мозок мускулистого, напівголоного чоловіка, який танцював біля вогню. Арргх! Кров виринула на жінку поруч. Її вираз обличчя на деякий час застигло, а потім вона пронизливо закричав. «Бандіти! Допоможіть!», здалися крики в таборі. Водій швидко одягнув шкіряну броню і присів, обхопивши голову й не рухаючись.
У голів сімей були домовленості з розбійниками, що вони будуть грабувати тільки пасажирів. Часто безкарно відпускали своїх водіїв. Зрештою, вони ніколи не мали багато грошей з собою. Але тієї ночі сподівання водія виявилися марними. Сью! Інша червона стріла відразу пробила шию водія! Він схопився за неї обома руками, його очі вистрибнули з орбіт, а з кутків його рота потекла кров. Він відкривав і закривав рот, намагаючись вдихнути повітря.
« К стріли додано закляття? Цікаво!» - подумав Лейлін. Побачивши хаотичну ситуацію, він продовжував стояти на дереві. Він зробив ще один ковток вина, і його вираз обличчя залишався байдужим. У цей момент його поведінка дуже відрізнялася від звичайної в подібній ситуації, але ніхто не звертав на нього уваги. Друга стріла викликала ще більший хаос посеред табору. Утекли все: чоловіки, жінки, старі, діти.
Через кілька хвилин, посеред табору, в якому раніше витікала жива і весела атмосфера, тепер тільки тремтів від вогнищ з кількома винаними флягами.
Треск! Три фігури в чорних одязі вийшли з лісу.
Завдяки чудовому зору Лейліна він міг чітко бачити, коли з’явилася ця Трійця. Група складалася з двох чоловіків і однієї жінки, всі були середнього віку. Жінка нанесла дуже густий шар губної помади, здавалося, ніби вона щойно випили свіжої крові. Всі троє явно не були студентами Академії. Хоча їхній одяг був досить непривабливим, на мантіях вишито зображення дорослого птаха. Це було схоже на сімейну емблему. З лісу вийшли послушники, виховані однією сім'єю.
Деякі сім’ї магів мали погані звички, тому їх не приймали в академії. Отже, вони могли бути виховані тільки всередині своїх родин.
Багато з них не могли навіть просунутися до послушників 3 рівня.
Троє людей перед Лейліном були або тими, хто міг прорватися до послушників 3 рівня, чи мав хороші здібності, або був висланий з академіки, і закінчив університети.
Трійця оточила повозку трикутної формацією, і чоловік з сивим волоссям усміхнувся крикнув: « Мамо, вийди! Ми знаємо, що ти всередині візки!" Бум!
Відповідь на це запитання послужила червоною вогняною зброєю. Па! Коли чоловік середніх років ухилився від вогняної кулі, воза раптово розірвалася і чорна фігурка разом з маленьким тельцем, що примостився до животу, вискочила через щілину чоловіка. « Хочеш втекти? » — посміхнулася жінка. Вона поспішно зачитала закляття, що зменшує швидкість мети. Шар темно-зеленого світла окутав темну фігуру, і його швидкість різко впала. Сью! Очі третього чоловіка, який мав лука в руках, спалахнули, і він відразу ж вистрілив ще одну червону стрілу. Пу! Стріла встромилася у ліву частину молочної залози темної фігури, змушуючи її спати свіжою кров'ю. Чорна фігурка застовала і впала на землю, обнаживши обличчя старого білий.
Чоловік, який колись був метам вогняної кулі, опинився в жалюгідному стані. Побачивши старого чоловіка на землі, його обличчя викрилось від злоби і він витягнув кривий клинок, рубав їм по лівій нозі старика та закричав: «Беги! Чому ти не біжиш?» Аххах! Маленька дівчинка знепритомніла, коли на неї впала кров. « Така гарна дівчинка, що тепер буде шкода вбивати її, - облизнув губи чоловік і похітливо посміхнувся, — чому б тобі не дозволити мені трохи розважитися?»
Очевидно, три послушники не були пов’язані з старим Маілсом. Вони були розслаблені і стояли насторожені. Все сталося за очікуваним сценарієм. Майлз був послушником 2 рівня, а маленька дівчинка навіть не була покірливою. Послухувач 3 рівня міг легко розправитися з такою групою. Але заради додаткової впевненості послали трьох послушників 3 рівня.
Але коли лучник посміхнувся, почувся ледачий голос. Лейлін відкинув склянку і проговорив хрипким голосом: « Здається, що ви забули про мене".
Інший чоловік-послухник був шокований: « Ти... не втік?» Чи ж звичайні люди не втікали, коли ставали свідками вбивства?
« У той час я хочу розмити свої м’язи, закінчуючи з ним. Залиш його мені!" - проговорила жінка. Вона дивилася на красивого Лейліна, її очі сяяли. Її рот відкривався і закривався, ніби вона хотіла проковтнути його.
Після того як Лейлін прослизнув зовні, його чарівність зросла. Він часто зустрічав молодих дівчат, які кидали в його бік такі підступні погляди. Але коли він зустрів цю літню жінку, то відчув огиду. Лейлін говорив дуже «щиро», повертаючи обличчя до червоної особи жінки послушника: « Мои вибачення, але мене не цікавлять незнайомі тітки." Жінка дивилася на Лейліна, ніби хотіла негайно відкусити від нього шматочок, і закричала: « Сопляк! Я дозволю тобі пізнати найважчий біль на землі. Годину по тому, якщо ти не будеш переді мною як собачка, то пізнаєш мою злість!» Очі Лейліна спалахнули холодом, коли він розвіяв закляття приховування. Величезне військове поле відразу оточило територію з возом. Погляд лідера послушників опустився, коли він припав до землі: « Оф. Ло... Лорд! Будь ласка, пробачте нас за наше раптове вторгнення!" Лейлін ігріво подивився на жінку: « Що тепер?» Жінка також впала на землю, тремтіла і не могла нічого сказати: « Лело...». Лідер помітив, що Лейлін дивився на них вороже. Тому він сказав: « Лаорде, ми з сім’ї Єль... і наша родина була також Офіціальним чарівником! »
Лейлін похитав головою, показуючи, що прізвище їхньої сім'ї ні про що йому не говорить.
Він вже ретельно дослідив сім'ї, що живуть у об'єднаному Королівстві і не згадав жодного й імені Єль.
« І.І. Чіп просканируй базу даних!", попросив Лейлін. « Бип! Сім'я Єль: розташований в Провінції Деніск Герцогства Ілан. Сем Єль. Спочатку він був послушником Хілжіни Мудреця Ґотема, але у віці 30 років досягнув Офіціального Маґа. Джерело інформації: історія сім'ї мМагов, сторінка 1928!», - видав І.І.Чіп. Згідно з інформацією, записаною І.І. Сила такої сім'ї не могла порівнюватись з родиною Лілітель, але була трохи сильніша за родину Бікі.
Побачивши, що Лейлін збирається діяти, лідер трійці відразу закричав і розірвав одяг: « Стій! Стій! У мене є таємний друк голів нашої сім'ї!»
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv