— Це не вона! — Мо Фань підняв брови.
Чжао Ман'янь аж здригнувся. Якщо не Апас, то кого ще міг підчепити Мо Фань? На Юй Шиши це навряд чи схоже. Хоча Апас і Юй Шиши доволі схожі між собою. Якби в Мо Фаня не було слабкості саме до Апас, він, певно, спробував би підкотити і до Юй Шиши!
Чжао Ман'янь обернувся і глянув на милу Лінлін із двома хвостиками, яка неспішно попивала сік.
— Трясця, ти вилупок, вона ж ще дитина! — миттю вибухнув Чжао Ман'янь.
— Дідько, що в тебе взагалі в голові коїться?! — Мо Фань не міг підібрати слів.
— Хто зна, може, ти вдаєш паінька, який і пальцем не зачепить «квітів нашої батьківщини», а насправді бажання вже давно звели тебе з розуму в глибині серця. Бачив я чимало старих збоченців — красуня й чарівниця, як Лінлін, для таких завжди ласий шматочок. Ой, Мо Фаню, як ти міг? Я... я тебе, курва, зневажаю... ну то як, було приємно? — не втримався й запитав Чжао Ман'янь, натішившись лайкою.
Мо Фань був вражений до глибини душі. Він щиро замислився, яку ще маячню цей чоловік тримає в голові!
— І не вона теж! — вигукнув Мо Фань.
— Тоді хто? Ти ж не їздив до Магічного Міста. Якби їздив, міг би спробувати зірвати ту пишну троянду — Му Нуцзяо. Окрім них, на горі Фаньсюе більше й нема... — Чжао Ман'янь перебирав у пам'яті жінок, близьких до Мо Фаня.
Насправді Чжао Ман'янь не покладав на Мо Фаня великих сподівань. Той належав до тих, у кого бракує духу втілити власні лихі задуми в життя. Але якби Мо Фань і справді більше не міг стримувати бажання, саме ці жінки, найпевніше, і стали б його мішенню.
— Підказати тобі? — запитав Мо Фань, бачачи, як розпалився інтерес Чжао Ман'яня.
— Може, Богиня Му? Ні, це виключено — з тим, як у вас усе було, раніше ніж років за п'ять ти нічого не доб'єшся, хіба що опоїш її якимось зіллям, та й тоді ризикуєш дістати стрілу межи очі... — бурмотів собі під ніс Чжао Ман'янь.
— От же ж придурки! — зневажливо процідила Юй Шиши, підслухавши їхню розмову. — Усі вже тут? Тоді рушаймо!
— Ще кількох бракує, почекаймо трохи, — сказав Мо Фань.
Юй Шиши зиркнула на Мо Фаня і Чжао Ман'яня та обурено запитала:
— Може, варто хоч трохи зважати на те, що тут є й інші жінки, перш ніж обговорювати такі теми?
— Оу, справді? А я думав, тобі теж сподобається послухати! — безсоромно озвався Чжао Ман'янь.
Юй Шиши мало не перевернула стіл. Ці два вилупки...
Вона вже була готова вибухнути, коли помітила охайного молодика, що прямував у їхній бік. Попри засмаглу шкіру, у ньому відчувалися впевненість і привабливість.
Коли він підійшов ближче, Юй Шиши остовпіла.
Він теж, як виявилось, не зводив з неї очей!
— Це ти? — першим порушив мовчанку Бай Хунфей, не відриваючи погляду від Юй Шиши.
Юй Шиши трохи розгубилася. Вона гадала, що більше ніколи не перетнеться з чоловіком, якого колись обдурила. Кожен спогад про те минуле навіював провину, і ось тепер він, як на зло, з'явився просто перед нею!
— Бай Хунфею, годі витріщатися. Вона й справді та, що колись тебе обдурила. Я приглядаю за нею від імені Союзу Примусу Лінінь, щоб вона більше нікому не завдала шкоди. Зараз вона спокутує провину на горі Фаньсюе, працюючи на благо суспільства. Поки що поводиться пристойно, — пояснив Мо Фань.
— А, зрозуміло. Радий знову тебе бачити! — Бай Хунфей опанував себе і щиро простягнув руку.
Юй Шиши здивувалася, що Бай Хунфей не тримає на неї зла. Тягар, що лежав на серці, нарешті відпустив її.
— А хтось іще лишився? Де той вилупок Му Бай? Він що, після того як став верховним магом, більше не хоче тусуватися з нами, слабаками? Чого не прийшов? А я вже налаштувався його посмажити! — не вгавав Чжао Ман'янь.
— Му Бай зараз у затворництві, культивує. Після того як досяг верховного рівня, він твердо вирішив опанувати Зоряний Палац. Сумніваюся, що ти скоро його побачиш. Та навіть коли він вийде, навряд чи в тебе стане духу знову його облаяти! — в'їдливо мовив Мо Фань.
Му Бай і справді усамітнився для культивації на горі Фаньсюе. Наявність верховного мага мала для гори Фаньсюе неабияке значення саме зараз. Втім, ніхто не очікував, що саме Му Бай першим досягне верховного рівня. Якби Мо Фань знав заздалегідь, що той отримає стільки користі від подорожі до піраміди, то навряд чи взяв би його з собою!
— Дурниці, навіть якщо він і вміє кастувати верховне закляття, я його однією рукою заблокую... До речі, а хто ще чекає на нас у горах Ціньлін? — запитав Чжао Ман'янь.
— Дізнаєшся, коли приїдемо.
Тільки-но зібралися всі, група одразу вирушила до гір Ціньлін.
Вони прямували до містечка, що тулилося в тіні гір Ціньлін. Біля в'їзду на них уже чекав чоловік — худорлявий і не надто високий. Проте військовий однострій зі знаками відмінності надавав йому по-справжньому владного вигляду.
Містечко було напівмілітаризованим — здебільшого на вулицях траплялися самі солдати. Його звели тут навмисно, щоб розв'язувати проблеми, пов'язані з горами Ціньлін.
Відколи почалася криза океанів, військові застави та містечка вглибині суходолу втратили колишню жвавість — чимало солдатів перекинули на інші напрямки. Біда лише в тому, що загроза з боку демонічних звірів усередині країни нікуди не поділася, попри те, що рівень моря невпинно піднімався! Тож і становище в глибині суходолу залишалося доволі складним. На плечі військових лягав дедалі важчий тягар.
— Генерал-майоре!
— Генерал-майоре!
Повз в'їзд бази промарширував загін солдатів. Побачивши молодого генерал-майора, вони віддали честь. Худорлявий чоловік відповів тим самим, проте погляд його був прикутий до Мо Фаня і решти компанії, що повільно в'їжджала в місто.
— Трясця, генерал-майор?! Чжан Сяохоу, тебе вже підвищили до такого високого звання! Тільки не кажи, що ти теж досяг верховного рівня!.. — випалив Чжао Ман'янь.
— Ні, ще ні, але я вже майже там. Начальство добре про мене дбає, дуже допомагає, — трохи зніяковіло відповів Чжан Сяохоу.
Тоді Чжан Сяохоу швидко підійшов до Мо Фаня і зиркнув на двох дівчат поряд із ним. Перша, Лінлін, добряче підросла відтоді, як вони бачились востаннє. Тепер це була дівчина-підліток із чарівним, розумним личком.
Другу дівчину Чжан Сяохоу бачив уперше. Обличчя в неї було витончене, немов витвір мистецтва, а статура — спокуслива, мов у маленької демониці. На вигляд їй було років шістнадцять, а вона вже була такою привабливою! Коли виросте, точно перетвориться на фатальну красуню!
Це ж брат Фань — йому було начхати на вік дівчат, аби лиш вони були достатньо гарними...
— Брате Фаню! — усміхнувся Чжан Сяохоу. Усмішка в нього була все та ж сама: не робила його незграбним, але й розумником теж не виставляла.
— Непогано ти влаштувався... то що, користуєшся становищем і тиснеш на підлеглих негласними правилами? — поцікавився Мо Фань.
— ... — Чжан Сяохоу раптом не знайшов що відповісти...