— Старший братику, припини з ними битися, хіба вони не хотіли дізнатися, куди впав метеорит? Чому б тобі просто не сказати, що це сталося на горі на заході? Я не хочу, щоб ти знову отримав поранення... — промовила Апас, удаючи стурбованість за Мо Фаня, водночас спілкуючись із ним телепатично.
Цзу Сянтянь миттю відреагував, побачивши заплакане личко Апас. Чому? Чому така неймовірна красуня має залишатися з цим скаженим псом?
— Апас, навіщо ти це сказала? Ці люди — поганці! — праведно озвався Мо Фань.
— Я так не думаю, він здається набагато приємнішим хлопцем, ніж ті попередні. Він не став атакувати тебе відразу, хоча й виглядає дуже сильним, — Апас закліпала очима, ніби випадково кинувши погляд на Цзу Сянтяня.
Похмурий вираз на обличчі Цзу Сянтяня миттєво розсіявся.
А маленька красуня має хороший смак!
Чудово, він зможе добряче розважитися, якщо накладе на неї лапи. Можливо, вона навіть сама захоче залишитися з ним!
— Дівчинко, ти впевнена, що бачила, як метеорит впав на гору на заході? У тому напрямку? — серйозно перепитав Цзу Сянтянь, вказуючи на західні гори.
Він не забув, заради чого сюди прибув. У нього ще буде повно часу, щоб втоптати Мо Фаня в бруд, але спочатку він мусив вистежити Нормана, перш ніж звітувати Су Лу.
Виявляється, Мо Фань і гадки не мав, що метеоритом насправді був Норман. І навіщо він узагалі марнував час на цього ідіота?!
— Угу, ми гралися на пляжі, коли побачили, як у той бік падає метеорит. До нас підходили ще троє хлопців і питали про це, але мій брат почав із ними битися, бо був надто розлючений, — кивнула Апас. Невинний погляд її очей переконав чоловіка, що вона не бреше!
Цзу Сянтянь подивився на Мо Фаня і холодно гмикнув. Виявилося, що Мо Фань просто водив їх за ніс. Він ледь усе не зіпсував, марнуючи тут свій час!
Проте Цзу Сянтяню було б украй некомфортно, якби він не втоптав Мо Фаня в пісок. Він був певен, що йому не знадобиться багато часу, щоб здолати Мо Фаня та Му Нінсюе. Норман був тяжко поранений. Він не міг втекти надто далеко!
— Ну що, ти вже прийняв рішення? Я не проти, якщо ти так наполягаєш на бою прямо тут, — озвався Цзу Сянтянь.
— Тут забагато людей, та й місця малувато. А головне — немає глядачів. Ніхто й не дізнається, якщо я виб'ю з тебе все лайно. Як щодо такого варіанту? Ми організуємо офіційну дуель у нашій країні. Ти представлятимеш свій клан, а я — Гору Фаньсюе. Я розтопчу твою пику на очах у всіх. Це значно краще, ніж битися тут. Навіть якщо ти програєш, то щонайбільше наїсися піску, а наступного дня просто вдаси, ніби нічого й не було! — запропонував Мо Фань.
Цзу Сянтянь усміхнувся. Він думав, що Мо Фань нічого не боїться, а виявилося, що в нього просто кишка тонка прийняти бій!
Однак сама пропозиція здалася йому доволі привабливою.
Цзу Сянтянь не збирався вбивати Мо Фаня. Він хотів розтоптати його гідність раз за разом, а ту дівчинку поруч із ним перетворити на свою іграшку. Катувати Мо Фаня було б набагато приємніше. До того ж, у клану Цзу могли б виникнути проблеми, якби він прикінчив цього вискочку!
Побити Мо Фаня до стану напівмертвого пса на очах у поважних магів та високопосадовців на батьківщині, довівши недоторканність статусу клану Цзу, було куди привабливішим, аніж просто провчити його в цій дірі!
Водночас він зможе розбити мрії тих ідіотів, які стверджували, що Мо Фань — найсильніший молодий маг у країні!
Цзу Сянтянь уже давно переріс той вік, коли йому було цікаво перемагати інших талановитих молодих магів. Для нього це втратило будь-який сенс, але втоптати Мо Фаня в бруд було варте його часу. Останнім часом Мо Фань здобув собі чималу славу. Настав час покласти цьому край!
— Мені байдуже, якщо ти просто намагаєшся виграти для себе трохи часу. Ідея мені подобається... Я дам тобі пів року. Через пів року я, Цзу Сянтянь, розтопчу Гору Фаньсюе своїми ногами. Якщо ви двоє до того часу не досягнете Верховного рівня, мені не буде сенсу виходити проти вас на дуель. Зможете виставити свого найсильнішого представника. Я визнаю свою поразку, якщо програю хоч комусь із вас! — пообіцяв Цзу Сянтянь.
Кидати виклик лише Мо Фаню не мало сенсу. Він збирався розтоптати всю Гору Фаньсюе!
Цзу Сянтянь кинув останній погляд на Апас. Він планував прибрати цю маленьку красуню до рук уже найближчим часом, але, схоже, доведеться трохи почекати. Поспішати було нікуди — він нарешті отримав шанс попрацювати на Су Лу, і йому треба було зміцнити свої позиції. На це якраз піде близько пів року.
Усе належатиме йому, щойно він розбереться з Мо Фанем! Терпіння — запорука великих звершень!
Навіть якби він дав Мо Фаню десять років, той нізащо б його не наздогнав, що вже казати про якісь пів року!
Цзу Сянтянь злетів у небо. Синьолусковий Яструб кружляв неподалік. Цзу Куанлі озвався, побачивши, що Цзу Сянтянь повернувся так швидко:
— Як і очікувалося від старшого брата, ти так швидко з ними розправився!
— Я нічого не зробив. Ви, ідіоти, хіба не зрозуміли, що Мо Фань просто водив вас за ніс?! — вилаявся Цзу Сянтянь.
Цзу Куанлі здригнувся. Він ретельно прокрутив у голові їхню зустріч і зрозумів, що так усе і було. Цей Мо Фань раптово почав бійку на порожньому місці, спровокувавши його та Чжао Ліваня...
Вони могли й не бачити метеорит із півострова. Зрештою, небо таке неосяжне, тож хмари цілком могли закрити полум'я. Мо Фань поводився так, ніби нізащо не розповість їм побачене, але існувала ймовірність, що він узагалі нічого не бачив.
Він просто грався з ними!
— Тоді... куди подівся Норман? — спитав Цзу Куанлі.
— Ви перевіряли гори на заході? Ви бачили лише слід, який він залишив. Можливо, він упав у гори, а не в море, — відповів Цзу Сянтянь.
— На заході... ми там не перевіряли! Прокляття, цей Мо Фань і справді приносить самі нещастя! Ми ледь усе не зіпсували через нього! — Цзу Куанлі ляснув себе по лобі.
Цілком імовірно, що Норман упав у гори, судячи з кута його траєкторії!
— Ви марнували час на суперечки з цим ідіотом, замість того щоб прочісувати гори. Якими ж тупими треба бути?! — зневажливо відрізав Цзу Сянтянь.
— Так, так, просто в Мо Фаня такий поганий язик. Ми мусили його провчити... брате, ти провчив його? — з нетерпінням запитав Цзу Куанлі.
— Робити це тут немає сенсу. Це б нічого не змінило, — відповів Цзу Сянтянь і розповів їм про дуель, про яку домовився з Горою Фаньсюе.
— Старший брат усе продумав. Це буде не просто дрібна бійка. За дуеллю спостерігатиме вся країна! Блискуче! — вигукнув Цзу Куанлі.
— Скільки разів я казав вам більше працювати мізками, а не діяти на емоціях...
— Старший брат має рацію! Мені вже не терпиться побачити, як Мо Фань розчарується у власному житті після поразки. Він і гадки не має, наскільки могутній мій брат... (кхм-кхм!) Давай спочатку знайдемо Нормана. А цей Мо Фань ще поплатиться, коли настане час!