Цзу Сянтянь попрямував до селища сам. Його Вітряні Крила мали лише одну пару крил, та оберталися з шаленою швидкістю, наче лопаті гелікоптера, здіймаючи потужні пориви вітру, поки він мчав до поселення.
Селище складалося переважно з дерев'яних хатин під солом'яними дахами. Навіть ятки з витонченими сувенірами в центрі поселення затрусилися під натиском шквального вітру!
— Прокляття, звідки тут тайфун у таку пору?! — вилаявся продавець сандалів.
— Який іще тайфун. Хіба не бачиш мага, що летить у небі? Виродок, годі випендрюватися. Ми тут узагалі-то працюємо. Забирайся геть! — засмагла жінка, що продавала пляжні сукні, вказала на Цзу Сянтяня й обсипала його лайкою.
Туристи теж загорлали, збагнувши, що вітер здійняв якийсь маг. Чимало їхніх речей просто здуло в повітря.
— Нікчеми, — холодно гмикнув Цзу Сянтянь, ігноруючи натовп.
Він озирався, вишукуючи Мо Фаня та Му Нінсюе.
А ті й не думали ховатися — стояли на пляжі перед курортом. Сильний вітер геть зіпсував атмосферу, здіймаючи пісок у повітря.
Му Бай тим часом обробляв рани Нормана в їхньому номері. Спершу планував відвезти чоловіка до Храму Парфенону ще вночі, та злякався, що той не переживе навіть найменшого струсу в дорозі.
Кріс уже сповістив Храм. Муза мала прибути ще до світанку, щоб вилікувати пораненого, тож Мо Фаню та іншим не залишалося нічого, окрім як доглянути за ним до її приїзду.
Тепер усі були переконані: Норман завдав Су Лу чимало клопоту й зіпсував план захоплення дракона. Для Мо Фаня та його команди це були просто чудові новини.
Рано чи пізно Небеса відплатять цим жалюгідним покидькам. Норман зробив те, чого хотів сам Мо Фань. На жаль, проти Су Лу та могутніх магів на горі шансів у них не було жодних. Зате завадити людям Су Лу схопити Нормана вони цілком могли!
— Пф, наївні ви, якщо думаєте, що я не розумію ваших планів... Де ви сховали Нормана? Навіть не збагнете, як здохнете, якщо посмієте стати нам на шляху! — Цзу Сянтянь нарешті знайшов Мо Фаня на пляжі й зверхньо зиркнув на нього згори вниз.
— Я щойно розібрався з купкою посіпак. Невже їхній хазяїн нарешті зволив з'явитися? — безстрашно зустрів його погляд Мо Фань.
З Су Лу нехай розбирається Радник Шао Чжен — самому Мо Фаню, може, й бракує сміливості провокувати таку особу, бо це чиста самогубна затія. Але ким уявив себе цей Цзу Сянтянь?
До того ж саме клан Цзу контролював клан Луба. Мо Фань нізащо б не повірив, що Цзу не причетний до викрадень дітей. Цзян Юй, розслідуючи цю справу на батьківщині, натрапляв на чималі перешкоди, вистежуючи винуватця. Мо Фань був певен: саме клан Цзу все організовував для Гільдії Лиходіїв, і саме тому чиновники Фейняо так затято приховували правду від громадськості!
— Мо Фаню, ти хоч розумієш, за кого тебе мають відомі клани? Ти наче скажений бродячий пес, що кидається на кожного стрічного! Некерований, та ми довго закривали на це очі. Так, ти здобув собі якесь ім'я, але це не означає, що ми не можемо тебе знищити! Ти перейшов дорогу багатьом видатним родинам і кланам нашої країни, і навіть клан Му бачить у тобі більмо на оці!
— Клан Лу змусить тебе заплатити за два втрачені життя. Думаєш, вони не наважаться дати здачі, поки ти витираєш об них ноги? А наш клан Цзу — ми просто ставимося до цього так, ніби нас цапнув скажений пес. Якби хтось із нас узявся за твоє знищення всерйоз, гадаєш, ти б досі дихав? — Цзу Сянтянь чудово знався на ситуації Мо Фаня.
— Думав, твоя промова буде достатньо оригінальною, щоб мороз пішов по шкірі, а це знову ті самі порожні балачки, — байдуже відповів Мо Фань, колупаючись мізинцем у вусі.
Йому справді було цікаво: невже всіх вихідців зі знаних кланів ліплять за однією формою? Чому вони щоразу поводяться так праведно й зверхньо, тільки-но стають йому на заваді? Промови зазвичай зводилися до того, що він простолюдин і як сміє перечити знаті. І чого їм ніколи не соромно, що він розмазує чи не кожного, кого вони на нього посилають?
Якщо всі в знаних кланах такі самі — то боротися з Чорною Церквою й справді цікавіше. Ідеологія Чорної Церкви часом звучить хоч трохи логічно й обґрунтовано, тоді як переконання цих кланів зводяться лише до того, щоб опустити середній рівень інтелекту простих людей!
— Я просто констатую факти, а хтось усе одно розчепірюється. Ти на рік молодший за мене, тож битися з тобою мені не дуже й хотілося — щоб не казали, що знущаюся з молодших. Але оскільки ти й досі не знаєш свого місця, гадаю, час показати тобі, хто такий справжній експерт... Не переймайся, вбивати тебе я не буду. Просто доведу тобі, що твій титул найсильнішого учасника Світового студентського турніру, найсильнішого молодого мага країни, як і твої Подвійні Вроджені Елементи — усе це для мене не більше ніж жарт! — виголосив Цзу Сянтянь.
Усе вирішує сила. Цзу Сянтянь розумів: Мо Фань — скажений пес, якому начхати на владу та вплив. Розмахувати перед ним своїм міжнародним статусом — те саме, що розводитися про магію перед сільськими селюками: марна трата часу!
Тож Цзу Сянтянь вирішив поговорити з Мо Фанем тією мовою, яку той точно зрозуміє.
Хіба Мо Фань не вважав себе найсильнішим магом молодого покоління?
Він був найсильнішим лише у своєму крихітному ставку. Схожий на старшокласника, що оголошує себе найкращим, бо не знайшов гідного суперника в школі, — і його титул миттю розлітається на друзки, щойно він переступає поріг вищого магічного закладу.
Цзу Сянтянь не чіпав Мо Фаня раніше просто тому, що бачив у ньому студента. Сам же він уже давно сяяв на міжнародній арені — куди масштабнішому середовищі. Кинути виклик студентові було б принизливо, навіть якщо б він переміг. Але тепер, коли вони опинилися на одному рівні, це вже не вважалося б знущанням!
— Чудово, найкращу проблему завжди можна вирішити кулаками, — кивнув Мо Фань, нарешті помітивши, що Цзу Сянтянь відрізняється від тих ідіотів, з якими він стикався раніше.
— Поклич і Му Нінсюе, хай виходить. Хіба вас не вважають найсильнішим дуетом країни? Не бачу сенсу марнувати час на два окремі поєдинки, — Цзу Сянтянь озирнувся, шукаючи її поглядом.
Кинути виклик Му Нінсюе хотіли багато хто, особливо відколи вона заснувала Гору Фаньсюе.
Чимало тих, кому не щастило знайти Мо Фаня, зверталися натомість до неї. Здебільшого вона проводила час на своїй горі й, на відміну від Мо Фаня, рідко покидала країну, тож виклики від амбітних молодих магів накопичувалися цілими стосами. Час від часу Му Нінсюе приймала виклик від найсильніших претендентів — це слугувало їй своєрідним тренуванням!
Її переможна серія тривала вже майже рік. Одна медіакомпанія навіть зголосилася організовувати поєдинки від імені Гори Фаньсюе. Поки Мо Фань роками пропадав невідомо де, Му Нінсюе опинилася в центрі уваги — кожен молодий маг у країні знав її ім'я!
Цзу Сянтянь був добре обізнаний із її досягненнями. З її участю все складалося б набагато простіше.
Він міг би здолати їх обох самотужки — і ніхто б не насмілився сказати, що він знущається над слабшими!
— Я сам із тобою впораюся! — Мо Фань не хотів утягувати Му Нінсюе.
— Ти явно переоцінюєш себе! Ти зараз лише Просунутий маг. Клич Му Нінсюе. Пошукаємо для бою місце просторіше — не хотілося б випадково прикінчити кількох тутешніх ідіотів, якщо зчепимося прямо тут! — глузливо мовив Цзу Сянтянь.
— Я ж сказав, упораюся сам! — миттю відрізав Мо Фань.
— Старший братику, що ти робиш? — раптом з'явилася Апас.
Мо Фань завжди думав, що вона ховається за маскою невинності. Та згодом зрозумів: вона нічого не вдавала — це просто її природна зовнішність.
— Що ти тут робиш? — насупився Мо Фань, не розуміючи, чому Апас з'явилася саме зараз.
Очі Цзу Сянтяня зблиснули — він швидко окинув поглядом дівчину, вбрану в тонку нічну сорочку. Мабуть, вийшла з хатини, почувши галас. Її вигляд збудив у ньому шалену спокусу.
Його неприязнь до Мо Фаня живилася не лише їхнім конфліктом, а й тим, що поруч із ним крутилося оце солодке ягнятко, яке неабияк його вабило!
«Він тобі не по зубах, навіть не намагайся з ним битися», — подумки мовила Апас до Мо Фаня.
«Ти впевнена?» — запитав він.
«Угу. Прірва між Верховним і Просунутим рівнями надто велика. З істотою рівня Нижчого Правителя чи Верховним магом з одним лише елементом на цьому рівні в тебе проблем не виникло б, але цей тип сильніший за Варфоломія. Навіть ви з Му Нінсюе разом його не здолаєте, і мій ментальний контроль проти нього теж не спрацює», — впевнено заявила Апас.
Її гостре чуття на небезпеку не підводило: цей Цзу Сянтянь становив для них справжню загрозу!
Хоч Апас і терпіти не могла Мо Фаня, тепер вони були в одному човні. Якщо він піде на дно — то і її душа зазнає жахливої шкоди, а в Цзу Сянтяня тоді з'явиться реальний шанс перетворити її на власну іграшку.
«Тоді що нам робити?» — швидко спитав Мо Фань.
Спершу він гадав, що цей Цзу Сянтянь лише трохи сильніший за Цзу Куанлі та Чжао Ліваня, і зможе дати йому відсіч самотужки. Та впевненість похитнулася, щойно Апас сказала, що цей тип перевершує самого Варфоломія.
Мо Фань не був ні дурнем, ні наївним хлопчиськом, здатним повірити, ніби здолає будь-якого Верховного мага, — надто свіжими ще боліли опіки від Меча Суду Демонів.