Люди з Магічних Асоціацій не стали їх зупиняти. Су Лу також мовчки проводжав їх поглядом. Його обличчя залишалося беземоційним, проте в очах читалася цікавість.
Мо Фань міг заприсягтися з'їсти власне серце, якщо Су Лу виявиться хорошою людиною!
Один лише погляд цього чоловіка чітко видавав його справжню натуру.
Якби він мав настрій погратися у праведного правителя Азійського Континенту, він би це зробив! Йому вистачило б однієї-єдиної фрази, щоб позбутися такого злісного покидька, як Варфоломій!
Але якщо сьогодні йому хотілося побути політичним виродком, він міг просто наказати Мо Фаню та його команді забиратися під три чорти. Вони нічого не могли йому зробити. З ним би нічого не сталося, навіть якби Варфоломій вказав на нього пальцем і звинуватив у тому, що саме він віддавав накази збирати дитячі серця. Він так само спокійно міг спостерігати, як Мо Фань та інші йдуть геть ні з чим!
Ті, хто мали здохнути, досі залишалися живими. Загинули лише нікчеми. Варфоломій був ідеальним тому прикладом. Су Лу так само не сприймав Мо Фаня, Му Нінсюе, Бріанку та інших усерйоз, тому й не став нічого робити.
— Якби я був Магом Забороненого Прокляття, я б знищив цих сучих синів одним закляттям! — прогарчав Чжао Ман'янь, поки вони спускалися з гори.
Демон у тілі Мо Фаня був за крок від Пробудження, але, мислячи раціонально, хлопець розумів, що не матиме жодних шансів проти цих людей навіть з Елементом Демонізації. Вони були верхівкою Азійської Континентальної Магічної Асоціації. Дехто з них, найімовірніше, стояв за пів кроку від того, щоб стати Магом Забороненого Прокляття, особливо Су Лу. Якщо він наважився кинути виклик Імператору Чорних Драконів, це означало, що він був абсолютно впевнений у своїй силі.
Рівень Забороненого Прокляття...
(ПП: логіка автора тут не зрозуміла. якщо вони ще не маги забороненого прокляття (топи цього світу), але вважають що можуть перемогти дракона, то чому Су Лу стверджує що люди слабкіші і цим ритуалом він хоче показати протилежне? якщо маг забороненого прокляття по лозіці впорається з драконом і з його диханням і не потрібно вбивати ні титанів ні дітей. Скоріш за все вони проваляться або логіка буде поламана.)
Раніше Мо Фань не надто про це замислювався. Він знав лише те, що це надзвичайна могутність, яка дозволила б йому здолати будь-яку демонічну істоту.
Але тепер він жадав цього як ніколи раніше!
Він зможе протистояти цим людям лише тоді, коли стане Магом Забороненого Прокляття!
Ті, хто заслуговував на смерть, більше ніколи з нього не сміятимуться!
Він не йтиме з тим відчуттям задухи, яке охопило його сьогодні, коли їх запитали, чи задоволені вони таким фіналом, так, ніби їм виявили неймовірну поблажливість та милосердя!
«Ви задоволені таким фіналом?»
Звісно ж ні!
Він би волів дивитися, як усі вони здохнуть. Тоді б Мо Фань сміявся, аж доки не відновиться справедливість!
З боку гір раптом пролунав низький крик.
Спершу він не здався чимось особливим, але коли звук досяг їх, виникло відчуття, ніби зовсім поруч стався жахливий вибух. Мо Фань та його команда ледве втрималися на ногах. Вони ледь не повалилися на землю!
Це був абсолютно страхітливий рев. Від нього вони ледь не втратили свідомість.
Він немилосердно катував і слух, і розум водночас. Мо Фань уперше чув крик справжнього дракона, який докорінно відрізнявся від псевдодракона, з яким він стикався раніше. Один лише цей рев був здатний зруйнувати все навколо. Коли вони нарешті отямилися, у всіх у голові промайнула одна-єдина думка: час забиратися з цього місця під три чорти!
Вони вже не були над хмарами. Глянувши вгору на гору, вони стали свідками шокуючого видовища. З-під хмар визирала половина гігантського хвоста чорного дракона. Мо Фань просто ахнув, побачивши його розміри!
Минулого разу Мо Фань бачив лише його кіготь, який був настільки величезним, що міг самотужки розтрощити гору на друзки!
Цього разу він побачив хвіст Імператора Чорних Драконів. Йому здалося, ніби це неймовірне створіння насправді належало до зовсім іншого світу. Він мимоволі спробував уявити справжній вигляд Імператора Чорних Драконів; Гора Тирана точно була замалою, щоб вмістити його. Навіть безмежного неба було б для нього замало!
— Це... це дракон? — затинаючись, видавив із себе Чжао Ман'янь.
Він побачив крізь хмари лише хвіст потвори, але цей шок перевершував навіть його першу зустріч із Басею!
Створіння, жахливіше за саму Басю!
З якоїсь причини Чжао Ман'янь відчув легке полегшення.
Імператор Чорних Драконів був настільки могутнім. Світ точно став би кращим, якби йому вдалося прикінчити всіх цих людей на горі!
— Це і є дракон?... — пробурмотів собі під ніс Лицар Блакитної Зірки Кріс.
Гора почала тремтіти. Уламки каміння посипалися вниз із-за хмар. В очах Імператора Чорних Драконів це були лише дрібні камінці, але коли вони наблизилися, Мо Фань та інші усвідомили, що ці брили більші за деякі будинки. Окремі з них були розміром із цілі пагорби, що падали з величезної висоти, здіймаючи в повітря гігантські хмари пилу!
— Швидше, нам треба тікати! — вигукнула Бріанка.
Якщо вона не помилялася, на урвищі незабаром з'явиться Маг Забороненого Прокляття. Бріанка чудово усвідомлювала, які руйнування може спричинити Заборонене Прокляття. Їм треба було забиратися звідси якнайшвидше!
— Усі на мого Сталевого Грифона! — Кріс викликав свого скакуна.
Вони всі застрибнули на Сталевого Грифона. Він розправив крила й полетів геть від Гори Тирана.
Зазвичай польоти в такому місці були суворо заборонені, але через крик дракона та шалений струс гори всі істоти рятували власні життя. Нікого вже не обходило, люди це чи демонічні потвори!
З неба посипалося ще більше каміння, наче попіл під час виверження вулкана, але наслідки були набагато гіршими за виверження. Багато істот у печерах просто не встигли втекти. Кам'яні брили обрушувалися на лігва демонів і за мить знищували цілі зграї!
У повітрі змахувало крилами безліч демонічних істот. Менш ніж за сотню метрів від них навіть з'явилися два молоді стерв'ятники!
У паніці вони прийняли Сталевого Грифона за свого родича й полетіли слідом за ним, шукаючи прихистку під його крилами, хоча й самі виглядали боязкими та обережними.
— Ідіть сюди, не бійтеся, — лагідно промовила Апас до двох птахів.
Двоє стерв'ятників не змогли встояти перед чарами вродливої жінки-змії. Невдовзі вони розслабилися і підлетіли ближче.
Вони трималися під крилами Сталевого Грифона, ховаючись від каміння. Сталевий Грифон мав добру вдачу і був зовсім не проти захистити молодих стерв'ятників.
— Питання з вечерею вирішено, — вголос пробурмотів Мо Фань.
Му Нінсюе закотила очі.
Мо Фань ніяково засміявся і додав:
— Я мав на увазі, що ми могли б запекти індичку на вечерю. Я вже бачив цих Вітро-Вогняно-Блискавичних Стерв'ятників раніше. Вони доволі витривалі. Може, попросимо Апас приручити їх, щоб вони стали звірами-охоронцями Гори Фаньсюе?