— Дивно, чому це місце здається мені якимось знайомим? — замислено промовив Мо Фань, оглядаючи місцевість із висоти пташиного польоту. Він відчував, що вже бував тут раніше.
— Ми скоро досягнемо території Титанів-Тиранів. Далі летіти не зможемо, — попередив їх Кріс.
— Територія Титанів-Тиранів? — Мо Фань глибоко замислився.
Вони здолали ще кілька кілометрів. Попереду виринали химерні гірські хребти, що перепліталися в каньйони, круті скелі, стрімкі струмки та глибокі западини... рельєф ставав дедалі заплутанішим!
Сталевий Грифон спустився на землю. Було очевидно, що вони можуть спровокувати істот попереду, якщо пролетять над їхньою територією. Хто знав, чи не вискочить раптом з-за гори Титан-Тиран і не атакує Сталевого Грифона? Він міг би навіть згребти Сталевого Грифона та всіх його пасажирів із неба, як баскетбольний м'яч на підбиранні!
— Чому вони так далеко від безпечної зони? — здивувалася Му Нінсюе.
— Можливо, вони тут заради якогось Ритуалу. Хіба не це казала нам Аша'руя? — озвався Мо Фань.
— Вони, мабуть, готували цей Ритуал дуже довго, — зазначила Му Нінсюе.
Люди Варфоломія збирали дитячі серця ще з часів Світового студентського турніру. Вони досі гадки не мали, скільки сердець Титанів-Тиранів ті вже встигли нагромадити!
Вони пробиралися крізь гори, постійно набираючи висоту. Небо більше не було ясним, як раніше на узбережжі. Над ними нависали важкі сірі хмари, крізь які майже не пробивалося сонячне проміння. Завдяки відкритому краєвиду вони час від часу могли бачити, як небо наскрізь прошивають потужні розряди блискавок.
З кожним кроком відчуття дежавю в Мо Фаня лише посилювалося. Побачивши велетенські гірські піки, що губилися в хмарах, він нарешті згадав, де перебуває.
Здійнявся сильний вітер, що змушував їх мружитися. Мо Фань уже збирався сказати Му Нінсюе, що це за місце, коли раптом помітив неподалік некликаного гостя. Ця людина володіла вражаючою культивацією. Вони навіть не встигли розгледіти, звідки він узявся!
— Ходімо зі мною, якщо вам так цікавий цей Ритуал. Тільки без дурниць, ви все одно не зможете завдати мені клопоту. А якщо не бажаєте спостерігати за Ритуалом, можете забиратися геть просто зараз... о, ваші друзі вже чекають на вас, — повідомив їм чоловік середніх літ, який завис у повітрі метрах у десяти над землею.
На чоловікові був низько насунутий капелюх, але Мо Фань миттю впізнав його. Це був той самий тип, який врятував Варфоломія в лісі!
Він і справді виявився настільки могутнім, як Мо Фань і припускав!
Серця Мо Фаня та Му Нінсюе завмерли. Схоже, ці виродки помітили Бріанку та решту, які йшли по їхньому сліду.
Вони просто не могли покинути своїх друзів напризволяще. У них не залишалося іншого вибору.
— Спершу подивимося, як розгортатимуться події, — прошепотіла Му Нінсюе.
— Угу, твій Крижаний Кристалічний Лук достатньо сильний, щоб прикінчити його? — поцікавився Мо Фань.
— Так, — підтвердила Му Нінсюе.
Чоловік не став блокувати їхню свідомість, а просто супроводжував їх уперед.
Вони наблизилися до гігантських гір. Чоловікові, мабуть, здалося, що вони йдуть надто повільно, бо він раптом викликав порив вітру і підняв їх у небо...
Верхи на вітрі вони піднімалися дедалі вище. Складчасті гори невдовзі опинилися далеко внизу, поступово зменшуючись, аж поки не перетворилися на крихітні зморшки на землі.
— Хіба не небезпечно літати в цій зоні? — обережно запитав Кріс.
— Не переймайся, найнебезпечніше створіння в цих краях зараз не здатне навіть захистити себе, — усміхнувся чоловік. — А ви доволі вперті, раз гналися за нами аж сюди. У цьому світі є речі, які не вирішуються гарячою головою. Я вже просив священника зупинити вас, але ви так і не оцінили мого жесту доброї волі.
Мо Фань і Му Нінсюе мовчали. Бріанка була Верховним магом, проте все одно опинилася в їхніх лапах. Це яскраво демонструвало, наскільки могутніми були ці люди!
Невдовзі вони досягли найвищої гори. Її вершина була всіяна гострими скелями, що нагадували хребет дракона. По інший бік гори простягався схил, який вів до урвища над хмарами, наче величний шлях, що пролягав просто до Небес.
Мо Фань глянув на схил та урвище. Хіба це не те саме місце, де він бачив стародавнього дракона? Він чітко пам'ятав той жах і власну нікчемність, які змусила його відчути та гігантська потвора!
Мо Фань колись заприсягся, що більше ніколи сюди не повернеться, але тепер стояв просто на вершині цієї гори. До урвища було менш ніж два кілометри!
— Ходімо, час зустрітися з вашими друзями, — промовив чоловік.
Вони наблизилися до урвища. З якоїсь причини ноги Мо Фаня вже почали злегка тремтіти. Мабуть, він так і не зміг остаточно позбутися страху, який вселив у нього Імператор Чорних Драконів.
На краю урвища зібралося чимало людей. Лише підійшовши ближче, Мо Фань помітив, що всі вони вбрані в мантії Магічних Асоціацій. Зважаючи на вишиті на них руни, ці люди займали досить високі посади!
— Магічні Асоціації! — остовпіла Му Нінсюе.
— А ким ви нас вважали? — усміхнувся чоловік.
Мо Фань і Му Нінсюе були просто приголомшені, коли зрозуміли, що ці люди навіть не намагалися приховувати свої особистості. Вони впізнали кількох осіб, яких зазвичай бачили лише в новинах!
Мо Фань весь цей час гадав, що за Ритуал відповідальна Гільдія Лиходіїв, і ці люди теж мають бути її членами. До цього він не надто хвилювався, адже Крижаний Кристалічний Лук Му Нінсюе міг би легко завдати їм смертельного удару.
Проте вони жорстоко помилялися!
Цей Ритуал проводила зовсім не Гільдія Лиходіїв, і це не було якоюсь змовою високопосадовців із бандитами. Це було справжнісіньке зібрання представників Магічних Асоціацій!
Попереду вони побачили Бріанку, Чжао Ман'яня, Гайді та Му Бая — цілих і неушкоджених, навіть не зв'язаних. Уся четвірка хутко підбігла до них.
— Коли ми прибули, наші обличчя виражали точнісінько те саме, — зізналася Бріанка, окинувши поглядом їхні приголомшені фізіономії.
— Що... що тут, у біса, відбувається?! — недовірливо видихнув Мо Фань, оглядаючись навколо.