Різниця в силі була надто разючою — мороз миттєво скував юнака в суцільну кригу, і весь процес забрав лічені секунди.
Наглядач остовпів і завмер на місці, надто наляканий, щоб утрутитися.
Туристів охопив не менший жах: ніхто не сподівався, що ще мить тому живий-здоровий юнак так швидко обернеться на кригу й загине!
Варфоломій зиркнув на своє творіння, задоволено посміхнувся і, розвернувшись, подався вгору схилом.
Зупинити його ніхто не наважився — наглядач навіть забув повідомити Магічну Асоціацію. Невдовзі Варфоломій зник з поля зору туристів.
Варфоломій увійшов у ліс і зупинився, наче чекаючи на когось.
Невдовзі з'явився чоловік у капелюсі, що приховував половину обличчя, — від нього віяло крижаним холодом.
— Приніс? — запитав чоловік у капелюсі.
— Аякже! — Варфоломій жбурнув чоловікові валізку, яку тримав у руках.
Чоловік поставився до валізки вкрай серйозно: спритно впіймав її і обережно відкрив, щоб перевірити вміст.
— Не хвилюйся, у нас теж є блискучий фармацевт. Це має зрівнятися за силою із серцем Титана-Тирана, — сказав Варфоломій.
— Це надзвичайно важливо для нас, ми не можемо дозволити собі жодної помилки, — сказав чоловік.
— З мого боку такого не станеться, — усміхнувся Варфоломій.
Чоловік уже збирався було щось відповісти, коли почув шурхіт серед найближчих дерев.
— За тобою хтось стежить! — буркнув чоловік.
— Дрібниці, я щойно дещо прихопив. Б'юся об заклад, Магічна Асоціація вже когось прислала через це. Я й сам із ними впораюся, — посміхнувся Варфоломій.
— Пф, ти знаєш, що буде, якщо щось піде не так! — пирхнув чоловік і сховався за деревом. Його постать розчинилася в тіні — непосвяченому оку помітити його присутність було майже неможливо.
— Та годі тобі! Я, Варфоломій, стільки років у Гільдії Лиходіїв. Невже мені потрібно боятися якоїсь там Магічної Асоціації? Іди вже, лиши це мені, — байдуже промовив Варфоломій.
Чоловік відступив на певну відстань, але місцини не покинув — тепер він став іще обережнішим і хотів на власні очі побачити, хто ці люди. Йому вже казали, що останнім часом хтось іде по їхньому сліду, а проблеми йому були ні до чого: вони могли викликати чиєсь незадоволення!
Невдовзі в лісі з'явилися юнак і дівчина — вони рушили просто до Варфоломія, з погрозою на обличчях.
— Хм, прислали лише вас двох? Невже саме так Магічна Асоціація Афін ставиться до Вердонських Сутінок? — Варфоломій був справжнім навіженим. Він вирішив не тікати, навіть знаючи, що люди з Магічної Асоціації от-от з'являться.
— Які ще Вердонські Сутінки? — спантеличено перепитав Мо Фань.
— О? То ви тут не через це? — Варфоломій підняв брови. Його погляд мимохіть зачепив Му Нінсюе — її крижана, майже сакральна постава привернула його увагу.
Варфоломій ніколи не знав нестачі у жіночій увазі. Далеко не кожна жінка вміла привернути його погляд, та щойно він побачив Му Нінсюе, відірвати очей уже не міг. Як узагалі можна бути настільки прекрасною? Уперше в житті він щиро визнав, що азійська жінка по-справжньому вабить і його!
— Я вас не знаю, але це нормально — я стільки всього накоїв, що деякі дрібниці й забути не гріх. Може, нагадаєте, хто ви такі? — запитав Варфоломій. Він анітрохи не хвилювався.
— Сюе-Сюе, здається, ми переплутали. Цей тип якийсь недоумкуватий, — сказав Мо Фань, побачивши дивну реакцію Варфоломія.
— Це саме він, — сказала Му Нінсюе.
— Це я, звісно ж я, яка честь опинитися в думках такої красуні, — випалив Варфоломій.
— Ти Варфоломій? — Мо Фань ступив крок уперед і запитав.
— Так, я Варфоломій.
— Срібний Майстер Орнаментів Гільдії Лиходіїв, той самий Варфоломій? — уточнив Мо Фань.
— Він самий. Дякую, що познайомив мене з красунею поруч із тобою, — невимушено відповів Варфоломій.
— То це ти збираєш серця маленьких дітей і згодовуєш їх морським монстрам? — вів далі Мо Фань.
Варфоломій оторопів.
То ось чому ці двоє тут з'явилися? Варфоломій був трохи здивований — зрештою, він доклав чимало зусиль, щоб приховати свою діяльність, тож помітити її було майже неможливо!
Та Варфоломія це однаково не тривожило: перейматися вже не було сенсу — його й так знайшли.
— Це я! Ви батьки однієї з жертв? Тц-тц-тц, виявляється, ця красуня вже мати. Шкода, я віддаю перевагу дівчатам, які ще незаймані й чисті... — Варфоломій похитав головою, продовжуючи глузувати з них.
— О, то це тебе ми шукаємо... — кивнув Мо Фань. У його очах раптово спалахнуло невгамовне бажання вбивати. Дика аура хвилею линула на Варфоломія, коли Мо Фань відрубав: — Тоді гори в пеклі!
Мо Фаня огорнули три Полум'я рівня Насіння Душі — він вибухнув, наче живий вулкан, без жодного попередження.
Мо Фань кинувся на Варфоломія, мов палаюча тінь. Слідом за його ударом метнувся лютий вогняний дракон, і полум'я, що бушувало навколо нього, лише підкреслювало владну поставу звіра!
Рух Мо Фаня був блискавичним, а удар — сповненим нищівної люті!
Він бачив на своєму шляху чимало покидьків — навіть членів Чорної Церкви, які гордо проповідували власні переконання, виправдовуючи ними свої звірства, — але Варфоломій дратував його дужче за всіх. Промовити до нього бодай зайве слово було б ганьбою для душі. Єдине, чого йому хотілося зараз, — рознести цього типа на шматки!
Варфоломій і сам такого не очікував. Звідки в такого молодика раптом узялася настільки приголомшлива сила? На щастя, його власна культивація виявилася достатньо потужною, щоб швидко здійняти перед собою товстий шар криги!
Крига слугувала за кілька шарів броні, крізь яку вогняний дракон насилу пробивався. Варфоломій холодно дивився на Мо Фаня, чекаючи, поки полум'я вщухне, перш ніж вийти зі свого крижаного укриття.
— Оце так несподіванка! Як для твого віку, культивація в тебе доволі непогана. Якби ти зіткнувся з кимось іншим, той міг би й позмагатися з тобою, але на твоє нещастя, твій супротивник — я, Варфоломій! Ти просто напрошуєшся на... — буркнув Варфоломій.
— Стули пельку і здохни! — вибухнув люттю Мо Фань. Щойно полум'я розтануло, з неба посипалися дикі блискавки. Вони лилися суцільною зливою, розриваючи все довкола Варфоломія!
Варфоломій спробував сховатися за деревами, але ті миттю розліталися на друзки. Він раптом опинився на відкритому просторі, під прицілом сотень блискавок!
Варфоломій більше не наважувався послаблювати пильність. Він негайно активував захисне спорядження, водночас підіймаючи навколо себе кам'яні брили для захисту.
— Знаєш, чим це для тебе обернеться, якщо доведеш мене до сказу?! — обличчя Варфоломія спохмурніло.
Повітря наповнилося памороззю, а температура різко впала. Здавалося, ніби з неба безперервно сипався крижаний пил, що поступово формував Домен навколо Варфоломія. Полум'я та блискавки Мо Фаня миттю придушило цим Доменом — вогонь згас, а блискавки розсіялися.
— Забирайся! — Варфоломій підняв руки. Крижані частки понеслися на Мо Фаня, кожна швидка, мов куля, миттю заморожуючи каміння, дерева й квіти, на які потрапляли.
Крижаних куль було занадто багато, і навіть Полум'я рівня Насіння Душі Мо Фаня не могло їх стримати. Йому довелося відступити.
Його суперник явно був Верховним Магом. Його Крижана Магія та Домен без зусиль переважали Вогняну Стихію Мо Фаня!
— Пф, то ти всього лише Просунутий маг... — Варфоломій зневажливо посміхнувся, визначивши рівень культивації Мо Фаня.
Спочатку закляття Мо Фаня здавалися майже нездоланними, впритул наближеними до Верховного рівня, тому Варфоломій навіть трохи запанікував. Проте за кілька раундів він зрозумів: хай які потужні Вогняна й Блискавична Стихії супротивника, до Верховного рівня вони все ж не дотягували. Його Домен усе ще був здатен придушувати магію ворога!
Дивно було зустріти Просунутого мага з такою силою, але навіть так Просунутий маг не мав жодних шансів проти Верховного!
— Домен Крижаної Нірвани! — Му Нінсюе теж розгорнула власний Домен. Сріблясто-білий іній розсипався в повітрі. З неба стрімко посипалися сніжинки, схожі на гусяче пір'я, формуючи срібне перо просто біля неї.
Му Нінсюе ступила на срібне перо, наче витончена сніжна фея!
— Крижана Стихія... ха-ха-ха, ти насмілюєшся напускати на мене свій Крижаний Домен? Не смішно виглядати дурепою? — розреготався Варфоломій.
Му Нінсюе не збиралася марнувати на цього покидька жодного слова. У її Домені Крижаної Нірвани з'являлося дедалі більше сріблясто-білих пір'їн: одні розсипалися по землі, інші кружляли навколо неї, а решта висіла в повітрі, чекаючи наказу своєї королеви!
З одного боку — смертоносні крижані порошинки, з іншого — срібні пір'їни снігового лебедя; два Домени зіткнулися посеред лісу, наче дві армії Крижаної Магії!