— Мо Фаню, Мо Фаню!...
Голос Шріва пролунав у них за спиною. Чжао Ман'янь і Мо Фань уже приготувалися до епічної сутички, коли хлопець їх зупинив.
— Не нападайте на них, цих Катів Потойбіччя зовсім не цікавлять живі люди, — пояснив Шрів.
— Ти впевнений? Тоді якого біса вони так витріщилися на нас? — озвався Чжао Ман'янь.
— У них узагалі немає очей. Вони просто розвернулися на нас, бо зроду не бачили нічого живого. Кати Потойбіччя не вирізняються особливим розумом — це найнижчі створіння в усій Піраміді, гірші навіть за рабів, — промовив Шрів.
— Тримайся від мене подалі, коли говориш. Від тебе страшенно тхне, — відрізав Мо Фань.
— Де решта?
— Ми тут!
Невдовзі команда возз'єдналася. Усі помітили, що Кати Потойбіччя й не думали нападати першими: перед ними була просто зграя моторошних потвор, що намагалися відлякати людей зі своєї території.
Змучені душі, затягнуті в Піраміду, і досі кружляли над ними. З десяток Катів Потойбіччя раптом підскочили в повітря й гаками потягли зграю мстивих духів донизу.
Опинившись на підлозі, Кати Потойбіччя обернулися на жорстоких різників. Їхні сокири різали змучені душі напрочуд ефективно — вмить відтяли кінцівки велетенським фантомам. Ті врешті обернулися на тонкі цівки есенції, що краплями зеленої роси падали в басейн посеред камери.
— Вони вбивають змучені душі, щоб видобути з них есенцію. Та стікатиме спеціальним каналом до іншого басейну, який без упину кип'ятять полум'ям Пекельні Пси, — так її очищують до Есенції Мертвих. Цю есенцію безперервно подають до саркофагів, де в глибокому сні спочивають Фараони. За кілька сотень років такого підживлення їхня культивація неабияк зросте, — пояснив Шрів.
Почувши це, Мо Фань аж прицмокнув язиком. Оце марнотратство в тих Фараонів! Навіть по смерті мали цілу армію рабів, які варили їм зілля й підтримували тепло!
— Не переймайтеся ними. Це дрібні посіпаки, які день у день тягнуть чорнову лямку в Піраміді. У Великій Піраміді Гізи таких майстерень щонайменше кілька сотень, — провадив Шрів.
— У Потойбіччі є різні види рабів? — швидко запитав Мо Фань.
— Так, усі вони служать Фараонам. Від найнижчих Катів Потойбіччя до Оздоблювачів Гробниць, далі Воїни Потойбіччя та Запряжені... У звичайних пірамідах їх десятки тисяч, що вже казати про гробницю Короля Фараонів. Витрачай ми час на винищення всіх цих тварюк — знадобилося б понад сто років, — відповів Шрів.
— Вони тут явно влаштувалися краще за деяких живих — ось вам і старе суспільство, корінь усього зла! — пробурмотів Чжао Ман'янь.
— Що нам робити далі? — поцікавилася Гайді.
— Почекаємо, поки очиститься свіжа партія Есенції Мертвих. Сюди навідається загін Воїнів Потойбіччя — забрати залишки. Вони й виведуть нас із цієї камери, а тоді вже знайдемо й вхід до Потойбіччя, — відповів Шрів.
— Залишки? — здивувалася Гайді.
— Якщо Фараони їдять м'ясо, то ті, хто нижче за них, цілком можуть підживитися рештками супу, хіба ні? Інакше звідки, по-вашому, у такій велетенській гробниці взялося б стільки могутньої нежиті? — риторично запитав Шрів.
— О, а як щодо Катів Потойбіччя?
— Вони? А на що їм узагалі розраховувати? Приречені бути рабами навіки — жодного підвищення, жодного звільнення. До того ж їм, здається, і справді до вподоби ця робота: навіть найсильніший мстивий дух опиняється під їхнім контролем, щойно потрапляє сюди, — промовив Шрів.
Мо Фань мимоволі замислився: опинися тут Королева Потойбічного Світу, чи спіткала б і її така сама жалюгідна доля, як оцих змучених душ? Хай Кати Потойбіччя й кепські бійці, зате мали найсмертоноснішу з можливих зброю проти духів!
Міос порушила важливе питання:
— До речі, ти хоч знаєш, де знаходиться Брама Потойбіччя?
— Я перечитав чимало стародавніх записів, залишених Фараонами, і ретельно дослідив трьох Фараонів Гізи. Якось Хуфу сказав їм: кінець світу лежить на краю Моря Гіркоти. Стань там спиною до сонця — і побачиш Темний Берег, звідки родом безсмертні, — розповів Шрів.
— Море Гіркоти? Воно взагалі існує? — запитала Гайді.
— Море Гіркоти — це острів у Червоному морі, Острів Забуття. Води навколо нього утворилися зі сліз мільярдів живих істот, — утрутився Мо Фань.
Про цю легенду Мо Фань читав ще за часів перебування в Храмі Парфенону. Грецька богиня смерті Гела неабияк приголомшила його при першій-ліпшій зустрічі, тож він навмисно пошукав відомості про цю містичну істоту в архівах Храму.
— На Острові Забуття є монстр. Його звати Гела, він охоронець Світу Темряви. Якщо сказати йому, що ти прямуєш до Потойбіччя, він тебе не чіпатиме, — погодився Шрів.
— Якого біса ми взагалі обговорюємо тут ці стародавні байки? Де саме знаходиться Брама Потойбіччя? Брате, ми всередині Піраміди, а не на Червоному морі! — нетерпляче випалив Чжао Ман'янь.
— Справжній вхід до Потойбіччя саме на Острові Забуття. Це і є та брама, яку ми хочемо відчинити, — та ніхто не може побачити той острів із Червоного моря просто так. Острів Забуття з'являється лише тоді, коли Потойбічне Світло Великої Піраміди Гізи падає на Червоне море. Знайдемо острів завдяки цьому світлу — знайдемо й Браму Потойбіччя! — урочисто заявив Шрів.
Досі Мо Фань мав лише уривчасті відомості про Браму Потойбіччя. Та після пояснень Шріва весь пазл нарешті склався докупи!
— Що за маячню я щойно почув?! — Чжао Ман'янь остаточно заплутався.
— Старий Чжао, дивись: Велика Піраміда Гізи — це чорний хід, а Острів Забуття в Червоному морі — парадні двері. Проблема лише в тому, що ключ від парадних дверей у руках Хуфу, — розтлумачив йому Мо Фань.
Відчиняти вхід до Потойбіччя всередині самої Піраміди не мало жодного сенсу — нежить зі Стародавньої Столиці однаково не змогла б туди фізично пробитися. Єдиним шляхом для тамтешніх мерців дістатися Потойбіччя лишалася брама на Острові Забуття!
— Тобто... Велика Піраміда Гізи — це механізм, який змусить Острів Забуття з'явитися?
— Компас Світанку і Заходу! Щойно стрілка вказує на захід сонця, він перетворює зоряне світло на Потойбічне Світло. Нам лишається тільки повернути стрілку в бік Червоного моря, щоб спрямувати промінь туди, — і Острів Забуття з'явиться сам собою! — впевнено пояснив Шрів.
— Суцільна плутанина. Просто скажіть, що нам робити, — нетерпляче зітхнув Саїд.
— Острів Забуття — це вхід до Виміру Темряви? — спитала Гайді.
Гайді, як магеса простору, чудово розбиралася в різних Вимірах.
У світі, де вони жили, існували різні Виміри. Найпоширенішими з них були Вимір Темряви й Вимір Викликаних Звірів — а звідки б іще, по-вашому, бралися Викликані Звірі та нежить?
Потойбіччя вважалося окремим Виміром, що колись відгалузився від Виміру Темряви, — проте подейкували, ніби насправді вони й досі пов'язані між собою...