Спершу капітан літака не хотів відчиняти двері, але коли побачив, як на смузі позаду з'являються величезні чорно-червоні істоти, він зрозумів, що вони не можуть чекати на армію!
Армії ніде не було видно. Якщо вони не почнуть тікати, ці монстри справді зметуть їх!
— Тримайтеся ближче до нас, не розділяйтеся! — лагідно нагадала пасажирам Бріанка.
Передні двері літака відчинилися, тоді як аварійні залишилися зачиненими. Пасажирам було байдуже на їхні речі. Єгипетські Авіалінії вочевидь компенсують їм збитки. Головним було зберегти життя!
У літаку було страшенно тісно. Чжао Ман'янь і Му Бай пішли першими, вивівши назовні понад тридцять пасажирів. Коли вони з'їхали надувним трапом на землю, аномальні Скорпіони та Зміїні Комахи миттю кинулися до них. Вони були вкрай крихітними, але їхня отрута була смертельною. Чжао Ман'янь і Му Бай не могли дозволити собі втратити пильність...
Чжао Ман'янь швидко змахнув руками, керуючи Водяними Стрічками, що кружляли навколо пасажирів, гарантуючи, що кожен із них захищений Водяним Бар'єром.
— Замерзни!
Му Бай тупнув ногою, розповсюджуючи кільце льоду. Температура в зоні дії Крижаного Кільця стрімко впала. Холоднокровні Повзуни, які звикли до екстремальної спеки, страшенно боялися холоду. Мороз миттєво сковував їхню кров, і їхні тіла перетворилися на закляклі трупи!
Крижане Кільце охопило двісті метрів. Істоти, що поспіхом повзли по землі чи стрибали в повітрі, завмерли на місці, коли їх вразив мороз. Менш ніж за три секунди всі Повзуни розлетілися на дрібні крижані кубики!
— Вражаюче! — Це просто неймовірно!
Пасажири відчули полегшення, побачивши Крижану Магію Му Бая.
Вони ступали по замерзлих тілах Повзунів, розчавлюючи їх на кашу. Тридцять пасажирів пришвидшили крок і побігли до найближчих будівель.
— Гайді, йди подивись, де армія, — наказав їй Мо Фань, перш ніж зістрибнути з літака.
Вони не могли постійно наглядати за пасажирами. Більшість із них були надто слабкими, щоб навіть захистити себе. Повзуни були такими крихітними; якби хоч один із них прослизнув крізь їхній захист і дістався до пасажирів, їм би настав кінець. Вони мусили покладатися на армію, щоб гарантувати їхню безпеку!
— Зрозуміла! — Гайді боялася Повзунів, і їй було б важко відбиватися від них. Мо Фань доручив їй більш підходяще завдання.
— Вони наближаються! Вони вже тут, тікайте! — заверещала головна стюардеса.
— Хто наближається?
— Величезні демони! Як вони можуть бути такими швидкими? Ще мить тому вони були за кілометр звідси! — Говорив літній маг світла. Єдиною допомогою, яку він міг надати, було очищення повітря, щоб запобігти отруєнню пасажирів.
Мага світла звали Букер. Він був набагато добрішим за інших. Він не втік першим, а залишився позаду, щоб допомогти жінкам і дітям дістатися безпечного місця першими.
— Ви що, не можете рухатися трохи швидше? Такими темпами ми всі тут здохнемо! — загорлав чоловік у чорній сорочці з довгими рукавами, діставшись дверей.
Деякі з пасажирів визирнули, щоб подивитися, що коїться знадвору. Коли вони побачили хмари пилу, які здіймали істоти, мчачи просто на них, вони ледь не знепритомніли на місці. Тільки в такі моменти вони шкодували, що не доклали достатньо зусиль, щоб стати магами!
— Пані Бріанко, заберіть інших і приєднайтеся до Му Бая та Чжао Ман'яня, — скомандував Мо Фань.
— Зрозуміла, — кивнула Бріанка.
Залишалося ще близько вісімдесяти пасажирів. Якщо вони триматимуться разом, Бріанка, як верховна магеса, без проблем зможе гарантувати їхню безпеку.
На жаль, усе ніколи не йшло за планом. Були перелякані діти, що бігали туди-сюди, жінки, які завмерли від жаху і не могли поворухнутися, та покидьки, які рятували власні життя, навіть не намагаючись виконувати вказівки. Це зробило захист людей у десять разів складнішим, ніж мало б бути.
— Трава Ув'язнення!
Бріанка викликала магічну траву, легенько стиснувши пальці. Вона невимушено впала на землю і почала стрімко рости, щойно її торкнулася. За лічені миті смуга вкрилася синьою магічною травою!
Повзуни швидко снували крізь магічну траву. Спершу вона не завдавала їм шкоди, але щоразу, коли вони намагалися атакувати пасажира, Трава Ув'язнення раптом розширювалася і перетворювалася на товсту, міцну ліану, яка швидко обплітала спритних істот і притягувала їх назад до землі.
Незважаючи на величезну кількість Повзунів, дивна магічна трава була просто всюди! Жоден демонічний звір не зміг прослизнути крізь її захист. Трава Ув'язнення зв'язувала кожну істоту, щойно та виявляла хоч найменший намір завдати шкоди пасажирам!
Пасажири були в абсолютній безпеці під захистом Трави Ув'язнення. Вони заспокоїлися, дізнавшись, що серед них є могутня магеса рослин. Люди почали допомагати тим, хто заціпенів від жаху, щоб вони могли наздогнати інших.
Бріанка швидко відводила пасажирів подалі. Вона не втрималася і озирнулася на Мо Фаня. Жінка помітила, що він досі стоїть біля літака.
— Юначе, час іти. З допомогою цієї магеси рослин ми будемо в безпеці! — гукнув маг світла, побачивши, що Мо Фань залишився позаду.
— Вони рухаються надто повільно. Це лише питання часу, коли ці істоти їх наздоженуть. Спершу я мушу з ними розібратися! — відгукнувся Мо Фань.
— Ти серйозно? На нас сунуть сотні Нижчих Ламій і Ламій! — Букер зупинився. Він справді повернувся, щоб допомогти Мо Фаню.
Мо Фань проігнорував пораду чоловіка і почав викреслювати срібну Зоряну Галактику.
Місячно-біле сяйво створило просторову браму, з'єднану з іншим виміром. Величезна брама повільно відчинилася, і з неї вискочив лютий крижаний вовк. Його крижана аура майже миттєво заморозила слабких Повзунів поблизу.
За Сніговим Вовком Летючого Струмка з Брами Виклику з виттям вискочили інші величезні білі вовки заввишки з літак. Їхні очі були налиті кров'ю, а зловісні вишкіри оголювали ікла, з яких капала слина!
— З якого дива мені боятися цього сміття в масовій бійці? — Мо Фань стояв серед вовків, які зібралися навколо нього, наче він був їхнім ватажком. — В атаку!
Зголоднілі вовки скинули свої кайдани, щойно Мо Фань вказав уперед. Їхні величезні пазурі з силою вдаряли по смузі, поки вони змагалися за те, хто першим накинеться на Ламій та їхній виводок!
Нижчі Ламії перебували між рядовим рівнем та рівнем Воїна, тоді як Ламії — між рівнем Воїна та рівнем Командира. За швидкими підрахунками Мо Фаня, там було близько трьох сотень Нижчих Ламій. Усі вони інстинктивно гналися за людським запахом.
Справжніх Ламій було близько двадцяти. Вони височіли серед інших демонічних звірів, нагадуючи транспортний засіб чималих розмірів, але все одно були значно меншими за білих вовків.
Вовки нагадували броньовані танки. Земля дрижала під їхніми лапами. Їхні м'язи були твердими, мов камінь, а блискуче хутро не могло приховати їхньої могутньої статури...
Мо Фань викликав близько сорока вовків, які вишикувалися в лінію, наче м'ясисті білі танки. Рівна смуга була ідеальним місцем для їхнього ривка. Бурхлива біла хвиля врізалася в хмару міазмів Ламій та їхніх виводків. Кров і плоть розлетілися на всібіч, луска вкрила землю, тоді як незліченні Нижчі Ламії перетворилися на фарш!
Білі вовки були набагато сильнішими за Нижчих Ламій. Навіть міцнішим Ламіям було вкрай важко з ними впоратися. Зграя вовків прорубала собі шлях крізь них усіх під проводом Снігового Вовка Летючого Струмка. Два види Ламій, які спочатку планували поласувати смачним людським м'ясом, тепер верещали від болю і рятували свої життя, підібгавши хвости!
Минуло чимало часу відтоді, як Сніговий Вовк Летючого Струмка востаннє так насолоджувався знищенням ворогів. Він продовжував прориватися глибше у ворожі лави. Мо Фань уже навіть не бачив, куди поділися викликані ним білі м'ясисті танки.
Старий маг світла був абсолютно приголомшений. Зрештою він вимовив після тривалої паузи: — Ю... юначе, це... це твої Викликані Звірі?
— Ага, давненько вони не їли м'яса, — зізнався Мо Фань.
На обличчі Мага Світла Букера з'явився дивний вираз. Він так хвилювався за безпеку юнака, а Мо Фань натомість просто згодував усіх цих ламій своїм Викликаним Звірам!
Сніговий Вовк Летючого Струмка раптом завив із гущавини туману. Мо Фань саме розмірковував, що сталося, коли побачив, як Сніговий Вовк Летючого Струмка мчить назад до нього.
Інші білі вовки теж бігли до нього зі своєю максимальною швидкістю, ніби зіткнулися з чимось абсолютно жахливим!
Білі вовки могли перебувати у світі смертних лише певний час. Мо Фань викликав Браму Виклику і відправив зграю білих вовків назад до Виміру Викликаних Звірів.
— Швидко, час тікати, — кинув Мо Фань Букеру. У нього більше не було настрою годувати своїх Викликаних Звірів.
— Що відбувається? — Букер був абсолютно спантеличений. Цей юнак був неймовірно могутнім, чому він раптом виглядав таким наляканим?
— Сюди суне якась божевільно сильна істота! — Мо Фань затягнув Букера на спину Снігового Вовка Летючого Струмка і попрямував просто до Бріанки.
Бріанка була їхньою справжньою надією, у цьому Мо Фань був упевнений!