Сніг падав з неба, мов м'який пух. Вогонь потріскував у каміні, палаючи з неабиякою пристрастю. Вони чули важке дихання одне одного.
Жодному чоловікові у світі не знадобився б афродизіак. Коли жінка важко дихала, стоячи перед тобою і дивлячись із ніжністю, ніби її напичкали тонною збуджувального препарату, єдиним способом врятувати її було накинутися на неї і битися до самісінького кінця!
— Ну... у мене вже є дівчина, — раптом випалив Мо Фань, ніби його мізки дали збій.
— Га? Я про це не питала, — сказала Бріанка.
— А про що ти питала? — озвався Мо Фань.
— Я запитала, чи я тобі огидна, — Бріанка вочевидь теж була не в собі.
-Всратися можна!-
— Пані Бріанко, думаю, вам і справді трохи нездужається. Я допоможу вам дійти до ліжка, щоб ви могли відпочити, — промовив Мо Фань. Він чудово усвідомлював, що Бріанка поводиться вкрай дивно, проте не наважувався піти.
Бріанка перебувала в такому вразливому стані. Якби вона вийшла надвір і дозволила якомусь покидьку скористатися нею, він би краще сам став цим покидьком!
— Ох, мабуть, ти маєш рацію. Я наговорила тобі якихось дурниць, — Бріанка здавалася водночас і притомною, і відсутньою.
Мо Фань допоміг їй зайти до спальні й відгорнув ковдру. Він миттю помітив витончену спідню білизну. «Матінко рідна, ви тільки погляньте на ці розміри, хіба їх справді вистачить, щоб прикрити її форми?»
— Лягайте, я приберу чай. Він не підходить при гарячці... — сказав Мо Фань.
— Гаразд, — Бріанка лягла під ковдру. Вона невідривно дивилася на Мо Фаня, мов маленька дівчинка. Здавалося, вона була збентежена, трохи розгублена, але водночас в її очах читалося легке передчуття.
— Поспіть, і все минеться. Нікуди не виходьте, я за вас хвилююся, — сказав їй Мо Фань.
— Добре, — кивнула Бріанка. Трохи згодом вона додала: — Чи не міг би ти посидіти зі мною, будь ласка?
— Так і моє життя опиниться в небезпеці, — пробурмотів Мо Фань. Побачивши спантеличений вираз обличчя Бріанки, він швидко додав: — Боюся, це недоречно.
— Усе гаразд, мені просто трохи страшно. Минуло стільки часу відтоді, як я востаннє хворіла, — промовила Бріанка.
Мо Фань серйозно переймався, що вона може вийти надвір. Він кивнув і сказав: — Я буду у вітальні. Якщо щось знадобиться... о, краще не кличте мене. Я теж добряче втомився.
— Мгм, головне, що ти зі мною, — Бріанка вже остаточно втратила голову.
Мо Фань усвідомив, що даремно звинувачував Му Бая, коли побачив, як Бріанка перетворилася на наївну, невинну дівчинку. Му Бай був не дилетантом, він був справжнім професіоналом!
Мо Фань повернувся на диван і сів, дивлячись на палаючий вогонь.
Трохи згодом він обернувся і зазирнув крізь щілину у дверях, які залишив привідчиненими. Бріанка згорнулася клубочком, мов кошеня, на лляному ліжку. Він і уявити не міг, що жінка з такою зрілою статурою може здаватися такою мініатюрною в ліжку, відкриваючи лише плечі та ключиці. Вона виглядала такою тендітною та слабкою, викликаючи непереборне бажання захистити її.
— Здається, я зможу досягти неабияких висот, якщо стану архатом, — покепкував із себе Мо Фань.
Він зміг відмовити такій розкішній іноземній красуні. Що ще могло зупинити його на шляху вдосконалення своєї культивації?
— Хай уже, оскільки вона під впливом афродизіака. Хм, якби я справді запав їй у душу, я б без вагань повалив її і бився б до самого світанку!
Жар від каміна діяв напрочуд заспокійливо. Зрештою Мо Фань також провалився в сон.
Мо Фань і сам був неабияк вражений собою. Невже він справді заснув у такій ситуації? Хіба він не боявся, що зголодніле ягня накинеться на тигра?
На диво, йому все ж вдалося заснути, переважно тому, що останні кілька днів він не мав змоги нормально відпочити. З іншого боку, його нижня частина тіла просто вибухнула б, якби він швидко не відключився. Обличчя та фігура Бріанки були надто приголомшливими. Її витонченість та зрілість страшенно вабили. Сталося б щось погане, якби він вчасно не провалився в сон!
Сніг продовжував падати. Час від часу з даху зсувалася снігова шапка, але цього звуку було недостатньо, щоб потривожити їхні сни.
Бріанка теж заснула. Вона усвідомлювала, що з нею діється щось дивне, тому змусила себе провалитися в сон...
Проте одна думка все ще не давала їй спокою...
Невже вона справді така звичайна в очах Мо Фаня? Чому здавалося, ніби він зовсім нею не цікавиться? Зазвичай він поглядав на неї нишком, як справжній негідник, але хіба йому вистачало лише намірів і бракувало сміливості перейти до діла?
Тим часом думки, які турбували Мо Фаня перед сном, були такими: чи не помилився я у своїх амбіціях із самого початку? Може, не варто мріяти про двох дружин? Якби я хотів лише одну, хіба мені не пробачили б одну-дві помилки час від часу? Але тепер, коли я поставив собі за мету мати двох дружин, хіба не буде ницим продовжувати загравати з іншими жінками?
Стук-стук-стук... Стук у двері розбудив Мо Фаня. Він підвівся і пішов відчиняти, перебуваючи в напівсонному стані.
Відчинивши двері, він побачив Гайді, яка стояла перед ним із ввічливою усмішкою. Проте вираз її обличчя миттю закляк, коли вона побачила, хто відчинив. Їй знадобилася мить, щоб зібратися з думками.
Побачивши її реакцію, Мо Фань миттю збагнув: щось не так.
Однак Мо Фань був не з боязких. Він швидко й байдуже запитав: — Щось сталося? Чому ти тут так рано?
— Це... це кімната пані Бріанки, — розгублено промовила Гайді. В її голосі чулося хвилювання.
— Ох, їй було недобре, а камін у моїй кімнаті не працює, тому я помінявся з нею, — відказав Мо Фань.
— Зрозуміло, ти мене до смерті налякав! То де твоя кімната? Я шукаю пані Бріанку, — з полегшенням зітхнула Гайді.
— На Південному Сніговому Урвищі, остання хатина біля гірського джерела — моя, — сказав Мо Фань.
— Гаразд, дякую, — кивнула Гайді. Вона пішла, усе ще сповнена сумнівів.
Мо Фань повільно зачинив двері з виразом обличчя «радий допомогти».
Щойно двері зачинилися, він одразу попрямував до ліжка Бріанки. Жінка вочевидь уже прокинулася і теж чула голос Гайді.
Вона чітко пам'ятала все, що сталося минулої ночі. Вона не стала одразу звинувачувати Мо Фаня, а лише дивилася на нього широко розплющеними очима. Вона була страшенно розгублена. Вона ставилася до своєї репутації дуже серйозно!
— Чого ви чекаєте? Одягніть це і йдіть до моєї кімнати іншою стежкою! — випалив Мо Фань. Він відкинув ковдру і сунув у руки Бріанці величезне пальто.
— Ох! — Бріанка поспіхом накинула на себе пальто. Вона швидко вийшла, щоб брехня Мо Фаня виглядала правдоподібною, почуваючись так, ніби й справді накоїла щось безсоромне.
Мо Фань остовпів, спостерігаючи, як іде Бріанка. Залишалося лише сподіватися, що вона не подумає, ніби це він підсипав їй препарат. Інакше йому кінець, і від його трупа навіть мокрого місця не залишиться!
-Дідько б його вхопив, який тупий баран взагалі придумав цей найгірший у світі план — напичкати її афродизіаком?!-