Публікуватися
НовинкиПопулярнеБезкоштовноКниги в процесіЗавершеніПерекладиІлюстраціїФандомиНовини
ЛітернаКаталог
ЗакладкиБібліотекаУвійти
Літерна

Книги та переклади для читання главами. Публікація творів для авторів і перекладачів.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
ПлатформаПро платформуЦіни й тарифиОплатаПоверненняКонтакти
ДокументиУгода користувачаПублічна офертаПолітика конфіденційностіПравила публікації18+Написати у підтримку
19Зареєстрованих користувачів
Соціальні мережі
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP-геолокація від DB-IP
Маг на повну ставку

Розділ 1462 - Містечко, де час плине у зворотному напрямку

Прочитано 0% глави

Мо Фань, Му Бай, Лінлін та Му Цін підвели погляди. Вони заклякли від жаху, завмерши, наче статуї, коли побачили це добіса величезне око!

Довкола ока утворився гігантський вир. Він повільно розширювався, випускаючи тисячі променів на містечко. Ці промені огорнули зрyйноване стародавнє поселення конусом енергії та світла.

Вони побачили, як розвіяний повсюди попіл здіймається в повітря. Уламки будівель, які знищили Мо Фань і Му Сюймянь, піднялися над землею. Усе чітко виділялося у світлі, що лилося з ока!

— Це... це... — затинаючись від шоку, промовив Чжао Ман’янь.

Він подумав, що небесне око ось-ось розірве їх на шматки за вторгнення в місто. Він уже приготувався зустріти смерть, але, на його подив, світло не лише не завдало жодної шкоди, а й здалося надзвичайно приємним і теплим, ніби він приймав сонячні ванни!

Розтрощені будівлі, зрyйновані вулиці та попіл зависли в повітрі... а потім раптом зупинилися, досягнувши певної висоти. Усе це змішалося, нагадуючи масивну чорну кулю, що ширяла в небі.

Поки вони здивовано витріщалися, чорна купа уламків стрімко полетіла вниз!

Здавалося, ніби величезне сміттєзвалище висипає свій непотріб з неба, але уламки падали напрочуд упорядковано. Першими приземлилися шматки вулиць, які Му Сюймянь знищила своїм верховним закляттям вогню.

Цегла, з якої складалися дороги, вигоріла до стану чорного порошку. Проте, торкаючись землі, цей пил повертав свій початковий колір і навіть форму цеглин...

Дедалі більше чорного пилу сипалося з неба, відновлюючи зрyйновані вулиці!

Відновлювалися не лише дороги. Будівлі, що повалилися на землю, незабаром повернули свій початковий вигляд, переформовуючись із пилу та уламків, що падали з неба...

Споруди, будинки, вулиці, рослини та дерев'яні вивіски... Здавалося, ніби п'ятірка опинилася посеред фільму, який перемотували назад. Усе, що було зрyйновано, поверталося до свого первісного вигляду!

Гладкий білий камінь упав на статую молодої жінки. Тонка вуаль, що прикривала її тіло, була виготовлена так само витончено, як і раніше, а її шкіра виглядала такою ж привабливою.

Пересохлий фонтан знову наповнився водою. Галька, з якої він був викладений, тепер виблискувала!

На вулицях не залишилося й сліду від пилу. По обидва боки височіли охайні будівлі. Ще хвилину тому випалена земля була вкрита уламками, а тепер витончене, відокремлене містечко спустилося з небес і постало перед Мо Фанем та іншими в неймовірний спосіб.

Мо Фань, Му Цін, Му Бай, Лінлін і Чжао Ман’янь стояли в повністю відновленому місті. Коли вони знову підвели погляди до неба, око вже зникло. Мо Фань підійшов до фонтану і торкнувся статуї, аби перевірити, чи це не ілюзія. Проте він одразу відчув під пальцями гладеньку і крижану поверхню!

— Ми що, спимо? — з порожнім виразом обличчя озвався Чжао Ман’янь.

— Я... я теж гадки не маю, — Му Цін також стояла спантеличена.

Як вони взагалі могли це пояснити? Усе повернулося до того стану, в якому було раніше!

Мо Фань і Му Сюймянь вочевидь зрівняли містечко із землею, їхнє полум'я спалило усе дотла. Чи справді існувала магія, здатна відновити те, що вже зрyйновано, не кажучи вже про ціле місто?!

— Повернення часу назад... — пробурмотіла Лінлін за мить.

— Як це взагалі можливо?!

— Якби час дійсно повернувся назад, ми б опинилися на своїх попередніх місцях, і Му Сюймянь не була б поранена... — похитав головою Мо Фань.

Час не відкотився для них. Якщо він і повернувся, то лише для цього дивного містечка, адже саме воно відновило свій первісний вигляд!

— Якого біса тут коїться? Мені здається, я зараз з глузду з'їду, — випалив Чжао Ман’янь.

Мо Фань вибіг за межі містечка і знайшов напис Чжана Ман’яня на поваленій стіні.

Це означало, що містечко було єдиним місцем, яке відновилося. Те, що статуя юної жінки, яка раніше перетворилася на пил, знову стала цілою, свідчило про те, що таке траплялося не вперше. Здавалося, навіть найменші зміни в містечку через певний час відновлювалися, повертаючи йому первісний вигляд!

— Думаю, нам варто поквапитися і забиратися звідси... — злегка налякано промовила Му Цін.

Люди боялися невідомого, а око, що витріщалося на них з неба, і те, як містечко повернуло свій первісний вигляд, безумовно підпадали під цю категорію. Це було не те місце, де хтось хотів би залишатися надовго.

— Згоден, ідемо! — озвався Чжао Ман’янь.

Цьому не було жодного пояснення. Навіть Лінлін, яка, здавалося, знала все, не могла знайти відповіді. Можливо, вони б дізналися правду, якби з'ясували, кому належить небесне око. Але з їхньою нинішньою силою та статусом вони не наважувалися нариватися на халепу. Той факт, що воно могло так легко відновити місто, свідчив про те, що його міць виходила за межі розуміння магів. Воно могло володіти й іншою руйнівною силою!


Група більше не наважувалася залишатися в місті. Вони поспіхом рушили назад тим самим шляхом, яким прийшли.

Щойно вони залишили околиці містечка, пекуча спека повільно повернулася. Невдовзі перед їхніми очима постала знайома завіса Білої Лави.

Відверто кажучи, Мо Фаню це місце не надто подобалося. Припущення Му Гуанціна виявилося абсолютно хибним. Усередині Білої Лави не було жодного дорогоцінного скарбу, і це не було те місце, куди впало полум'я метеорита. Вона існувала тут з давніх-давен, слугуючи шляхом до просторового вузла ретрансляції, невідомого сучасним людям.


Мо Фань, Чжао Ман’янь і Му Бай знову змогли використовувати свою магію після виходу з Білої Лави. Тун Лі, Ці Шань та інші, можливо, і були трохи сильними, але вони вочевидь не мали жодних шансів проти цієї трійці. Хлопці швидко розправилися з ворогами, скориставшись відновленою енергією.

На жаль, Ці Шаню вдалося втекти!

Тунелі розходилися в усіх напрямках, а деякі перехрестя нагадували лабіринт. Навряд чи їм би вдалося його знайти. Оскільки єдиним способом покинути це місце був Сувій Простору, цьому покидьку не буде куди тікати, коли вони викличуть сюди людей із шанхайського клану Му та родини Дунфан!

— Поговоримо пізніше, спочатку встановимо формацію телепортації. Не хочу, щоб знову трапилися якісь несподіванки, — сказав Мо Фань до Му Чжуочена.

Му Чжуочен не міг у це повірити. Хіба Му Сюймянь не зайшла в Білу Лаву, щоб спіймати їх? Як так сталося, що натомість схопили її? Вона що, якась фальшива верховна магеса?

Попередня главаНаступна глава