Завдяки допомозі цілительки дівчина почала одужувати напрочуд швидко. Магія зцілення Лю Сяоцзя виявилася справді вражаючою.
Рани дівчини затягувалися. Зараз вона сиділа, загорнута у футболку Мо Фаня, і все ще не могла оговтатися від пережитого жаху.
Вона вже не вперше вирушала в експедицію як мисливиця, але з чимось настільки химерним зіткнулася вперше.
Багато мисливців вважали смерть найгіршим, що може статися під час зустрічі з демонічними звірами, але іноді смерть була далеко не найгіршим фіналом!
— Де решта? — запитав Мо Фань.
Він пам'ятав, що в групі було більше людей, ніж знайдених тіл. Мали бути й інші, ті, хто ще живий...
— Туди! Вони потягнули ще трьох чи чотирьох живих! — дівчина вказала тремтячою рукою в бік похмурого лісу.
— Відпочинь тут. Я прикінчу цих Гірських Людей і врятую твоїх друзів! — відрізав Мо Фань.
Говорячи це, Мо Фань швидко прочитав закляття виклику. Величезний вовк із білосніжною шерстю вистрибнув із місячно-білого розлому, залишаючи по собі крижаний слід і випромінюючи неймовірно грізну ауру.
Мо Фань застрибнув на спину Снігового Вовка Летючого Струмка. Вони зірвалися з місця на шаленій швидкості, зникнувши в хащах за кліп ока.
Решта групи з неприхованою заздрістю дивилася вслід Мо Фаню, чия постать стрімко віддалялася.
Хлопець був їхнім однолітком, але як йому вдавалося бути настільки крутим і ефектним?!
— Мо Фань такий сильний. Він убив монстра рівня Воїна так, ніби це була якась дрібна комашка... — із захопленням прошепотіли студенти.
Очі Лю Сяоцзя сяяли від обожнювання. Вона вперше бачила такого могутнього мага свого віку. А головне — він виглядав неймовірно привабливим у гніві. Від нього просто віяло чоловічою харизмою!
— До речі, ці Гірські Люди трапляються нам занадто часто. Здається, вони влаштували засідку біля кожної Гігантської Фіолетової Липи, — зауважив Чжао Ман'янь, звертаючись до Лінлін і дивлячись на високе дерево позаду себе.
— Мгм. Боюсь, мисливці тут перетворилися на дичину. Схоже, ці Гірські Люди чудово розуміють людську жадібність. Вони знають, що ми знову і знову будемо приходити до цих дерев. Їм достатньо просто чекати в засідці біля Гігантських Фіолетових Лип, або шукати спосіб розділити команди, або нападати тоді, коли дві групи виснажать одна одну в бійці. Хай там як, вони діють, як справжні мисливці, що вичікують, поки жертва втратить пильність. Боюсь, на горі Куньюй буде набагато більше жертв, ніж ми думали! — погодилася Лінлін.
— Залишається лише сподіватися, що пан Гао зможе переконати уряд прислати підкріплення. Ситуація має покращитися, коли втрутиться армія і евакуює мисливців, що прийшли сюди за наживою. Вони думали, що це чудова нагода легко розбагатіти, а натомість потрапили на справжню бойню! — зітхнула Лінлін.
Те, що Гірські Люди влаштовували засідки поблизу Гігантських Фіолетових Лип, щоб полювати на людей, які шукали демонічні гребені, виявилося надзвичайно ефективною тактикою.
Більшість груп просто не мали достатньо сил, щоб протистояти Гірським Людям. А навіть якщо й мали, вони все одно зазнавали великих втрат, потрапляючи в пастки цих підступних створінь!
Сніговий Вовк Летючого Струмка глибоко втягнув повітря, шукаючи запах Гірських Людей.
Через їхню криваву природу Мо Фаню було набагато легше вистежити їх. Сніговий Вовк без проблем уловив запах крові в повітрі, що допомогло йому швидко визначити напрямок.
Сніговий Вовк рухався значно швидше за Гірських Людей. Пробігши по сліду кілька кілометрів, Мо Фань невдовзі помітив кілька масивних силуетів. Ці постаті несли на своїх плечах тіла людей. Мо Фань не міг розгледіти, чи були вони ще живі!
Щойно Мо Фань побачив Гірських Людей і відчув стійкий сморід крові в повітрі, він остаточно втратив контроль над своїм гнівом!
— Тіньова В'язниця!
У руках Мо Фаня з'явилося кілька тіньових кинджалів, які повільно розчинилися в повітрі. Вже за мить вони матеріалізувалися поруч із трьома Гірськими Людьми!
Кинджали безпомилково прицвяхували тіні Гірських Людей до землі, запечатуючи їхні рухи в районі талії та шиї і значно обмежуючи їхню рухливість.
— Ану йдіть сюди! — Мо Фань розділив свою волю на три потоки і схопив Гірських Людей. Він силоміць підняв потвор у повітря і потягнув їх до себе.
Гірські Люди пронизливо заверещали, наче мавпи. Вони покидали свою здобич і спробували втекти, рятуючи власні шкури, але ці істоти рівня Воїна не мали жодних шансів вирватися з Тіньової В'язниці та просторової магії Мо Фаня!
— Вам подобається катувати живих людей? Що ж, тоді я засмажу вас живцем! — процідив Мо Фань.
Він посилив Тіньову В'язницю. Потвори більше не могли навіть пручатися. На додачу Мо Фань наклав на них Гравітаційний Простір. Тепер троє Гірських Людей не могли поворухнути й пальцем.
Невдовзі Мо Фань спорудив палаючий "шибеничний стовп". Вогонь повільно піднімався вгору і почав огортати Гірських Людей.
Мо Фань ідеально контролював температуру полум'я, щоб не спалити істот дотла занадто швидко, максимізуючи біль, який їм доведеться витерпіти!
Коли Мо Фань збирався посилити вогонь, щоб завдати їм ще більших мук, із кущів праворуч несподівано вистрибнув масивний силует заввишки понад три метри. Істота з розмаху полоснула гострими пазурами, цілячись Мо Фаню просто в груди!
Швидкість цієї потвори була настільки вражаючою, що вона здавалася просто коричневою плямою, що промайнула в повітрі. Вона становила для Мо Фаня реальну загрозу!
— Аву-у-у! — Але й Сніговий Вовк Летючого Струмка тут був не просто для краси. Він зробив неймовірний стрибок і збив Гірську Людину просто в повітрі. Вовк надійно прикривав спину Мо Фаня, поки той був зайнятий "просмажуванням" інших потвор.
— Молодець! — похвалив вовка Мо Фань.
Залишивши вогонь робити свою справу, він швидко підійшов до людей, не знаючи, живі вони чи мертві. Його першим пріоритетом був їхній порятунок.
Їх було троє: двоє чоловіків і жінка. Вони належали до тих двох мисливських загонів, які билися між собою біля дерева. Чоловіки отримали серйозні травми. Гірські Люди, вочевидь, завдали їх навмисно, щоб бранці не могли чинити опір.
Жінка була майже неушкоджена. Вона знепритомніла виключно від нестерпного страху.
Це було великим полегшенням посеред усього цього жаху. Мо Фань навіть здивувався, чому Гірські Люди не покалічили її так само, як інших...
Усі троє мисливців були ще живі. Якби він запізнився хоч на кілька хвилин, Гірські Люди точно затягнули б їх до якоїсь глухої печери і з насолодою катували б до самої смерті. Було цілком очевидно, що Гірські Люди вбивали людей не заради того, щоб утамувати голод. Вони катували їх заради власної розваги!
Сніговий Вовк Летючого Струмка люто завив. Крижаний порив вітру пронісся лісом, поваливши всі дерева в радіусі сотні метрів.
Триметрова Гірська Людина напрочуд спритно маневрувала між падаючими стовбурами. Їй вдалося ухилитися від атаки Снігового Вовка.
Потвора продовжувала відступати, не зводячи очей із трьох Гірських Людей, яких Мо Фань охопив вогнем. Вона швидко зрозуміла, що Сніговий Вовк Летючого Струмка — надто небезпечний супротивник. Монстр застрибнув на стовбур дерева і вчепився в нього, наче велетенська мавпа.
Гірська Людина пересувалася між гілками та деревами з вражаючою швидкістю. Навіть Сніговому Вовку Летючого Струмка було важко за нею встигати.
Вовк люто заревів і почав зносити дерева, що стояли на його шляху. На жаль, Гірська Людина виявилася занадто прудкою. Вона зловісно зиркнула на Мо Фаня та його вовка, після чого швидко зникла в гущавині лісу!
— Не переслідуй. Ця тварюка досить міцна. До того ж, це рівень Командира! — Мо Фань відкликав Снігового Вовка. Йому було б нелегко нести трьох людей самотужки, тому вовк був потрібен для перевезення постраждалих.
Мо Фань швидко використав Сироватки Крові та Мазь Зрощування Кісток, щоб обробити рани мисливців. Цього мало вистачити, щоб вони протрималися доти, доки їх не доставлять до Лю Сяоцзя та інших.
— Відпусти мене! Відпусти! — жінка, яка майже не постраждала, раптом прокинулася, несамовито закричала і викликала потужний порив вітру.
Вітер вдарив просто в Мо Фаня. Вона була настільки перелякана, що не могла відрізнити ворогів від рятівників!
— Заспокойся, тепер ти в безпеці. — Мо Фань змахнув рукою і розсіяв магію жінки за допомогою Телекінезу.
Магеса вітру остовпіла. Вона й подумати не могла, що хтось здатний нейтралізувати її Вітряний Диск звичайним помахом руки!
Невдовзі вона помітила трьох Гірських Людей, що перетворилися на обвуглені головешки. Жінка полегшено зітхнула і щиро подякувала Мо Фаню.
— Я ж вас попереджав, але ніхто не хотів слухати. Іноді жадібність може обійтися надто дорого. Гроші можна заробити завжди, а от життя у вас лише одне, — зітхнув Мо Фань. Цій жінці неабияк пощастило, зважаючи на те, що сталося з іншою дівчиною та Гуо Мучжуаном...
— Вони всі загинули... що це взагалі за створіння? — жінка розплакалася.
— Це Гірські Люди, вид, який отримує задоволення від знущань над людьми. Попередній володар гори Куньюй помер, тож багато демонічних звірів збіглися сюди заради Гігантських Фіолетових Лип. І на превелику радість цих потвор, мисливці самі поперлися просто їм у пащу! Тож Гірські Люди влаштували собі справжній бенкет, почавши полювати на мисливців, коли вивчили їхню поведінку, — пояснив Мо Фань.
Жінка відкрила рот від шоку, не в змозі в це повірити.
Але після всього пережитого і побачивши своїх поранених товаришів, їй не залишалося нічого іншого, окрім як прийняти цю сувору правду.
— Ми вже відправили людину, щоб повідомити уряд і армію, — продовжив Мо Фань.
— То чому ж ти досі тут? Хіба ти не повинен тікати разом з усіма? — здивовано запитала жінка.
Мо Фань подивився на магесу вітру. Мусив визнати, вона була справжньою красунею. Зібране у хвіст волосся, привабливі риси обличчя і шкіра, гладенька, мов молоко. Мо Фань точно б збожеволів від люті, якби така вродлива жінка загинула від рук Гірських Людей!
— А чого мені тікати? — Мо Фань випростався. Він подивився на спалені останки Гірських Людей і суворо сказав: — Уряду та армії знадобиться час, щоб дістатися сюди. Тож до того моменту я маю намір убити якомога більше цих Гірських Людей!
Жінка дивилася на нього порожнім, приголомшеним поглядом.
Вона не очікувала почути такі слова від чоловіка, який здавався молодшим за неї. Проте інтуїція підказувала їй, що він був достатньо сильним, щоб виконати свою обіцянку. Інакше як би йому вдалося врятувати її та товаришів із лап цих чудовиськ?