Стан Гуо Мучжуана поступово стабілізувався, хоча знадобиться чимало часу, щоб його ноги повністю відновилися. Дізнавшись, що в цьому районі багато Гірських Людей, пан Гао вирішив негайно повертатися до міста зі своїми студентами, щоб попередити уряд та армію про те, що відбувається.
Однак, щоб дістатися зовнішнього боку гори Куньюй, знадобиться щонайменше півдня. Доки уряд зреагує на ситуацію, багато людей просто загинуть!
— Попереду ще одна Гігантська Фіолетова Липа, — попередила Лінлін.
Пан Гао не став забирати з собою всіх студентів. Він узяв лише кількох найшвидших, щоб якнайскоріше дістатися до влади. У результаті Мо Фаню та Чжао Ман'яню довелося взяти на себе відповідальність за решту.
Пан Гао без вагань довірив своїх студентів Мо Фаню після того, як побачив його Снігового Вовка Летючого Струмка рівня Командира.
— Ходімо поглянемо, — сказав Мо Фань.
Була велика ймовірність, що біля цієї Гігантської Фіолетової Липи теж будуть мисливці. Наближаючись до дерева, група помітила дещо дивне.
— Здається, там є інші мисливці, — Лю Сяоцзя нахилилася вперед, вдивляючись у хащі.
— Ми зайшли так глибоко в гори, а все одно продовжуємо натикатися на інші групи мисливців. Скільки ж їх узагалі на цій горі? — здивувався Чжао Ман'янь.
Ця Гігантська Фіолетова Липа була величезною. Зазвичай на такому дереві росло більше одного демонічного гребеня. На зрілих липах їх могло бути від двох до чотирьох. Гігантські Фіолетові Липи, які вони бачили до цього, мали вік понад сто років, з високими стовбурами та глибоким корінням. А гілки цього дерева нагадували велетенську парасольку, що накривала величезну площу.
Більшість Гігантських Фіолетових Лип витягували з ґрунту стільки поживних речовин, що інші рослини просто не могли вижити поруч із ними. Тому навколо дерева утворилася простора галявина, на якій росли лише найвитриваліші бур'яни!
На галявині перебувало близько п'ятнадцяти осіб. Було очевидно, що вони належали до двох різних Мисливських Загонів і зараз билися за право власності на Гігантську Фіолетову Липу.
Різнобарвні спалахи різних магічних елементів стикалися між собою, супроводжуючись потужними поривами вітру, розкатими хвилями та змінами рельєфу. Ударні хвилі від їхніх сутичок безперервно розходилися в усі боки.
— Обидві сторони налаштовані серйозно! — вигукнув один зі студентів.
Більшість магів використовували середні закляття. Обидві групи були досить сильними. Бій тривав уже певний час, і з обох боків з'явилися поранені!
— Які ж вони ідіоти, — зітхнула Лінлін.
— Це звична справа. Люди гинуть у гонитві за багатством, як птахи в гонитві за їжею, — додала Чень Ї.
— Гігантські Фіолетові Липи зазвичай досить миролюбні до всіх істот, включно з людьми. Вони не надто переймаються тим, що люди зривають їхні демонічні гребені. Але це не означає, що вони нешкідливі. У них теж є інстинкт самозбереження. Якщо навколо збирається забагато людей і їхня магія починає загрожувати дереву, воно випускає сигнал, який приваблює демонічних звірів, що живуть поблизу. А ці ідіоти досі з'ясовують стосунки між собою; скоро вони поплатяться за це! — пояснила Лінлін.
Слова Лінлін миттю нагадали Мо Фаню застереження старійшини Ван Дакуо. Він наполягав на тому, щоб демонічні гребені з дерева зривала лише одна людина, аби не спровокувати катастрофу!
Як і передбачала Лінлін, невдовзі з різних боків почулося ревіння демонічних звірів. Навіть дерева довкола пригиналися від потужних звукових хвиль.
Мисливці були надто зайняті битвою одне з одним, абсолютно не помічаючи наближення небезпеки. Лю Сяоцзя, маючи добре серце, швидко побігла до них, щоб попередити, але вони повністю її проігнорували, не бажаючи відступати від демонічних гребенів!
— Забудь, це не наша справа, — сказав Мо Фань.
Мо Фань не надто переймався їхнім протистоянням. Лю Сяоцзя зробила все можливе, щоб попередити їх. Якщо вони все одно не хочуть іти, їм доведеться самим відповідати за наслідки!
Мо Фань точно не був Буддою. Йому було глибоко начхати на людей, які самі лізли на вірну смерть. У країні з таким величезним населенням ідіотів завжди вистачало!
Вони рушили в іншому напрямку, продовжуючи пошуки Гірських Людей. Невдовзі з боку галявини, яку вони щойно залишили, почулися крики агонії.
Чжао Ман'янь зупинився. Він озирнувся в бік Гігантської Фіолетової Липи і холодно пирхнув:
— Самі напросилися!
— Може... може, нам варто повернутися? Звучить так, ніби вони в біді! — тихо сказала Лю Сяоцзя.
— Вони всі дорослі люди. І мають бути готові нести відповідальність за свій вибір. Ми тут не Червоний Хрест. — Мо Фань не мав жодного наміру повертатися.
Лінлін теж зупинилася. Вона повернулася до Мо Фаня і запитала:
— Тобі не здається, що їхні крики звучать...
Мо Фань завмер на місці й прислухався. Він швидко зрозумів, що ці крики звучали не як передсмертні хрипи, а як зойки людей, яких піддають тортурам. Це були крики з самих глибин душі, спричинені безперервними стражданнями!
— Невже це Гірські Люди? — стривожено запитала Гуань Сісі.
— Дідько, повертаємося! — вилаявся Мо Фань. Він не міг збагнути, чому йому постійно доводиться підтирати за іншими.
Група поспішила назад до Гігантської Фіолетової Липи. Це була та сама простора галявина. Дерево все так само велично погойдувалося на вітрі в центрі, але там, де щойно билися мисливці, тепер лежала купа понівечених трупів!
Земля була залита кров'ю, усюди валялися відірвані кінцівки. Мо Фань та Чень Ї вже бачили подібне раніше. Це беззаперечно була робота жорстоких Гірських Людей!
Декого зі студентів знудило. До цього вони лише чули розповідь Гуо Мучжуана, але побачити це на власні очі виявилося в десять разів страшніше і гидотніше!
— Тих, хто вижив, потягли в ліс! — Лінлін простежила за кривавим слідом на землі і вказала на дерева в іншому напрямку.
Мо Фань негайно кинувся туди.
Стовбури дерев були вимазані кров'ю. Щойно Мо Фань забіг до лісу, він миттю помітив високу волохату постать. Потвора пронизливо реготала і стрибала, ніби влаштувала собі свято.
Цей монстр тягнув за собою магесу, міцно тримаючи її своєю мускулистою рукою!
Одяг магеси перетворився на лахміття. Істота тримала її за щиколотки і волочила по землі. З її розірваного живота цебеніла свіжа кров, залишаючи на траві широкий кривавий слід!
Дівчина з блідою шкірою і спокусливими формами тепер була суцільно вкрита кров'ю. Навіть її волосся просочилося власною кров'ю, поки її тягнули по землі.
Крики дівчини боляче били по вухах Мо Фаня. Він остаточно втратив контроль над собою, побачивши її перекошене від болю обличчя, обідрану спину і порожній погляд!
Він побачив благання в її очах — той самий погляд, сповнений крихти надії, коли людина благає про порятунок. Мо Фань бачив такий погляд багато разів, але щоразу його серце спалахувало від люті!
Він би не так розлютився, якби Гірська Людина просто вбила дівчину і потягла її тіло геть. Зрештою, люди не були винятком із жорстоких законів природи. Однак дівчина була очевидно живою, тоді як її кров і нутрощі продовжували вивалюватися, поки її тягнули по землі. Жодна нормальна людина не змогла б зберегти спокій, побачивши таке!
— Виродок, здохни! — Мо Фань застосував Миттєвий Стрибок і наздогнав Гірську Людину, що святкувала свою перемогу. На потворному обличчі істоти відбився шок, коли Мо Фань перегородив їй шлях. Вона явно ніколи раніше не бачила, щоб людина використовувала таку дивну магію.
Проте Гірська Людина швидко вишкірилася в жорстокій посмішці. Вона відкинула дівчину вбік і повільно напружила свої кам'яні м'язи!
— Здохни! — Мо Фань холодно всміхнувся. Він випустив понад десять розрядів блискавки, кожен завдовжки кілька десятків метрів. Темні блискавки рвонули вперед і пронизали тіло Гірської Людини в кількох місцях одночасно!
Гірська Людина спробувала ухилитися, але Мо Фань надто добре контролював свою магію. Блискавки виявилися напрочуд швидкими, та ще й мали сильний паралітичний ефект. Монстр закляк на місці, поки розряди продовжували бити по ньому!
— Тримай ще! — Мо Фань був просто в нестямі від гніву. Він ідеально контролював шкоду від ударів блискавки.
Блискавки проникали в тіло істоти і руйнували її органи. Мо Фань навмисно уникав життєво важливих центрів, щоб потвора страждала якомога довше!
— А-А-А-А! — Крики агонії Гірської Людини дуже нагадували людські. Навіть її душа кричала від болю під тортурами блискавок Мо Фаня. Саме цього він і домагався!
— Думаєш, ти жорстокий? Подивимося, хто з нас жорстокіший!
Чень Ї наздогнала Мо Фаня і крикнула:
— Мо Фаню, досить, просто добий його!
— Хм, гори в Пеклі! — Мо Фань посилив свою блискавку. Потужне закляття блискавки з дванадцятикратним множником шкоди відкинуло Гірську Людину більш ніж на сто метрів!
Монстр із силою врізався в дерево, перетворившись на обвуглений шматок м'яса. Мабуть, Гірська Людина й подумати не могла, що такий сильний вид, як вони, може бути так легко вбитий людиною!
— Не бійтеся, я зараз оброблю ваші рани, тримайтеся! — Лю Сяоцзя швидко підбігла до дівчини.
Її серце палало від гніву, коли вона побачила розірваний живіт магеси. Те, що робили ці Гірські Люди, було абсолютно непрощенним!
Дівчина була неймовірно слабкою і страждала від болю. Вона з вдячністю подивилася на Мо Фаня. Найімовірніше, вона б зробила що завгодно, аби відплатити йому за порятунок. Зрештою, вона вже сама благала про смерть, коли Гірська Людина тягнула її по землі.