Мо Фань і Чень Ї вирушили в тому напрямку, на який вказав Гуо Мучжуан. Вони дійсно знайшли чиїсь понівечені останки, але було неможливо розпізнати, чи належали вони тому хлопцеві, якого вони шукали.
— Це має бути він. Я пам'ятаю, що він носив такий браслет, — тихо промовила Чень Ї, кинувши погляд на розтерзане тіло в кущах. Вона зітхнула: — Я думала, це буде звичайна експедиція. І подумати не могла, що так швидко станеться щось настільки жахливе.
— Схоже, уряд не надто ретельно дослідив ці гори. Гірські Люди вкрай жорстокі й полюбляють ласувати людським м'ясом. За силою вони не поступаються істотам рівня Воїна, а ще чудово вміють працювати в команді, влаштовуючи пастки для своєї здобичі. Залишається лише сподіватися, що на горі Куньюй їх не так багато. Інакше безліч недосвідчених мисливців просто стануть для них кормом, — сказав Мо Фань.
Поховавши залишки тіла, Мо Фань і Чень Ї рушили назад тим самим шляхом.
Оскільки жоден із них не мав ідеального просторового орієнтування, вони випадково збилися зі шляху й вийшли в зовсім інше місце. Вдалині вони помітили мерехтливе фіолетове світло. Воно виглядало так, ніби це було священне дерево з прадавнього лісу, немов зі сторінок якоїсь казки!
— Тут іще одна Гігантська Фіолетова Липа! — здивовано вигукнула Чень Ї.
— Ця липа виглядає набагато старішою. Її крона майже торкається землі, — зауважив Мо Фань.
Оскільки вони стояли на чималій відстані, спочатку їм було видно лише листя дерева. Але, зробивши кілька кроків уперед, вони завмерли на місці. Їхні погляди вп'ялися в ділянки трави навколо Гігантської Фіолетової Липи, рясно залиті свіжою кров'ю!
Кров і понівечені залишки тіл були розкидані всюди. Деякі з них були настільки спотворені, що навіть важко було сказати, чи належали вони людям. Проте розкидані рюкзаки, залишки одягу та відірвані кінцівки не залишали жодних сумнівів — це були люди!
— Боже милостивий! — Обличчя Чень Ї побіліло як крейда. Навіть її досвіду не вистачило, щоб зберегти холоднокровність. Вона сперлася на найближче дерево, і її знудило.
Мо Фань насупився. Деякі молоді мисливці просто втратили б свідомість на місці від такого "мальовничого" видовища.
— Тут загинуло багато людей. Схоже, не всі крики, які ми чули, були імітацією Гірських Людей. Частина з них — це передсмертні зойки їхніх жертв, — констатував Мо Фань.
— Що... що взагалі тут відбувається?! — Чень Ї просто не знаходила слів.
Було очевидно, що це жахливе видовище глибоко шокувало дівчину. Мо Фань вирішив розповісти їй ще одну, не менш мерзенну деталь, сподіваючись, що це хоч трохи протверезить її думки.
Повернувшись до групи, Мо Фань побачив, що між ними знову точиться суперечка.
— Знайшли когось? — швидко запитала Чжун Мі.
— Лише ось це, — Мо Фань поклав на землю закривавлений браслет.
Обличчя всіх присутніх миттю зблідли.
Чень Біньбінь, побачивши браслет, категорично відмовився йти далі. Він наполягав на тому, щоб вони залишалися на місці й чекали на повернення старійшини Ван Дакуо.
Більшість групи підтримала його рішення.
— Ми не можемо просто дивитися, як він помирає, — із важким зітханням промовив Чжао Ман'янь, дивлячись на Гуо Мучжуана.
— Тоді спробуймо знайти цілителя, — запропонував Мо Фань.
Гуо Мучжуан усе ще чіплявся за життя. Якби їм удалося знайти цілителя, у нього були б усі шанси вижити. Тож не було жодної причини просто стояти й дивитися, як він помирає в агонії.
— Думаю, нам справді краще піти звідси. Ми з Мо Фанем бачили ще одну Гігантську Фіолетову Липу неподалік. Земля навколо неї була просто вкрита трупами, — сказала Чень Ї.
— Але... але якщо ми будемо блукати наосліп, ми не зможемо об'єднатися зі старійшиною. Він має повернутися з хвилини на хвилину! — вигукнув Чень Біньбінь.
— Хм, ідіть куди хочете. Тільки переконайтеся, що ваші кістки не розкидають по всьому лісу, — уїдливо зауважив Ван Хуа.
— Тримаймося Мо Фаня і Чжао Ман'яня. Вони сильні не менше за старійшину, — сказала Чень Ї.
— ХА-ХА-ХА, ти серйозно порівнюєш цих двох зі старійшиною? Вони просто корчать із себе героїв!
Зрештою, група розділилася на дві частини. Мо Фань нікого не змушував іти з ними. Їхньою головною метою було порятунок Гуо Мучжуана. Тож Мо Фань і Чжао Ман'янь вирішили залишити решту групи і піти своїм шляхом.
Чжао Ман'янь ніс на спині Гуо Мучжуана, рани на ногах якого були нашвидкуруч забинтовані. Гуань Сісі теж вирішила піти з ними.
— Лінлін, усе, що тут відбувається, просто не вкладається в голові. В інформації, яку ми збирали, не було жодного слова про Гірських Людей, — сказав Мо Фань.
Його неабияк турбувала купа трупів біля Гігантської Фіолетової Липи. Це взагалі не виглядало так, ніби мисливці просто натрапили на небезпеку під час пошуку скарбів. Це була ретельно спланована засідка, влаштована демонічними звірами!
— Гірські Люди — немісцевий вид. Взагалі-то, щойно якась територія втрачає свого правителя, багато демонічних звірів злітаються туди, щоб поборотися за владу. Я просто не очікувала, що такий небезпечний вид, як Гірські Люди, зайде аж так далеко, до самої гори Куньюй! Думаю, ми маємо негайно попередити уряд та армію, щоб вони відкликали мисливців, які прийшли сюди випробувати удачу, — сказала Лінлін.
Далеко не всі мисливці були такими ж сильними, як Мо Фань чи Чжао Ман'янь. Чжао Ман'янь міг легко впоратися з Гірською Людиною, адже він був магом просунутого рівня, та й пройшов відповідну підготовку...
А от більшість мисливців, які прийшли на гору Куньюй, ледве досягали середнього рівня, а то й нижче! Маги базового рівня взагалі не мали жодних шансів проти Гірських Людей і були приречені на жорстоку смерть. І навіть маги середнього рівня далеко не завжди могли б дати їм відсіч.
Група з семи магів середнього рівня, які вміють добре діяти в команді, з горем пополам змогла б подолати одну Гірську Людину. Але на їхню біду, Гірські Люди теж чудово вміли кооперуватися. Більше того, вони володіли хитрощами: імітували голоси, сіяли паніку і розділяли свою здобич. Люди приходили на гору Куньюй як мисливці, але Мо Фань дедалі більше переконувався, що справжніми мисливцями тут були саме Гірські Люди, адже для них ці маги стали просто розкішним шведським столом!
— Проблема в тому, що ми гадки не маємо, скільки тут цих Гірських Людей. Якщо це всього лише невелика зграя, більшість досвідчених мисливців навіть не звернуть на це уваги. Ці Гірські Люди-людожери для них — ніщо порівняно з шансом заробляти сотні тисяч юанів за кожен крок, — зауважив Чжао Ман'янь.
Лінлін не хотіла, щоб загинуло ще більше невинних людей. Майже сімдесят відсотків груп, які прибули на гору Куньюй, просто не вижили б у сутичці з Гірськими Людьми. Їй ставало не по собі від однієї лише думки про те, як ці тварюки жорстоко розривають людей на шматки.
— Твоя правда. Боюся, наші слова мало що змінять. Уряд і армія так легко не відмовляться від плану зачистити гору, а мисливці нізащо не втратять шанс розбагатіти, — сказав Мо Фань.
— Давайте спершу зосередимося на пошуку цілителя, — втрутилася Чень Ї.
Мо Фань викликав Снігового Вовка Летючого Струмка, який з легкістю міг узяти слід людей.
Невдовзі вони натрапили на групу мисливців. Здавалося, їхня вилазка була вельми успішною і принесла чимало здобичі. Проте, коли Мо Фань згадав про Гірських Людей, усі вони лише похитали головами і відповіли, що нічого подібного не зустрічали.
На жаль, у їхньому загоні не було цілителя. Шанси Гуо Мучжуана на виживання ставали дедалі меншими.
Не маючи іншого вибору, вони продовжили пошуки інших команд. Під час перебування в національній збірній вони звикли до того, що цілитель завжди був поруч. Але тепер, блукаючи лісом у пошуках допомоги і спостерігаючи, як життя повільно залишає тіло Гуо Мучжуана, і Мо Фань, і Чжао Ман'янь усвідомили: дивитися, як людина повільно помирає лише через відсутність цілителя, хоча мала всі шанси вижити — це справді жорстоке випробування.
Щиро кажучи, і Мо Фань, і Чжао Ман'янь більшу частину свого життя провели в престижних навчальних закладах або елітних командах. Враховуючи їхню силу, знайти цілителя в таку команду ніколи не було проблемою. Багато хто з них сам просився до них у групу...
Але серед звичайних мисливців, навіть у найвідоміших Мисливських Загонах, цілителі були неймовірною рідкістю.
Більш точно було б сказати, що шансів вижити в Гуо Мучжуана практично не було. Якщо йому й пощастить знайти цілителя, то хіба що завдяки тому, що в минулому житті він зробив чимало добрих справ!
— Брате Мао, ті молоді маги казали, що тут десь бродять Гірські Люди. Ти їм віриш? — поцікавився чоловік у зеленій сорочці з групи мисливців, на яку Мо Фань щойно натрапив.
Мисливець, якого назвали Братом Мао, кинув погляд у той бік, куди пішли Мо Фань та його компанія. Він плюнув на землю і відповів:
— Ти що, вперше в диких землях? Хіба не знаєш, що зелені новачки обожнюють розпускати байки, щоб розігнати конкурентів?
— Га? А навіщо їм це? — не зрозумів чоловік.
Брат Мао дав йому легкого потиличника і гаркнув:
— Ти що, тупий як пробка?
— Чутки зазвичай лякають людей більше, ніж реальність. Б'юся об заклад, усі ці їхні моторошні історії про те, як Гірські Люди катують і пожирають живцем — це або їхня власна вигадка, або переказані чиїсь байки. Вони просто хочуть налякати інших мисливців, щоб загрібати собі більше луту, — з хитрою усмішкою пояснила дівчина в окулярах у чорній оправі.
— А, зрозумів, зрозумів. Які ж вони хитрі, я ледь не повівся... Стоп, але ж я чітко бачив, що чоловік, якого вони несли, залишився без ніг...
— Ти зовсім ідіот? Вони, мабуть, розлютили якогось звіра-охоронця біля Гігантської Фіолетової Липи, і той тип втратив ноги. Хіба це щось незвичайне?
— Твоя правда. Мабуть, їх задавила жаба, коли вони побачили, що інші збирають демонічні гребені, от вони й почали розпускати чутки.
— Сяо Бао, ти став мисливцем усього кілька місяців тому. Тобі ще вчитися і вчитися. Ніколи не вір усьому, що тобі кажуть! — Брат Мао став перед групою, щоб дати ще одну життєву настанову.
— Брат Мао діло каже!
Брат Мао рушив уперед. Він якраз збирався розповісти Сяо Бао про типові брудні трюки, якими мисливці часто користувалися проти конкурентів, як раптом ледь не вступив у калюжу.
На щастя, реакція в нього була чудова. Він миттю розвернувся і зробив ефектний стрибок убік, щоб уникнути калюжі й при цьому зберегти рівновагу.
— Якого біса, чому ніхто мене не попередив... — вилаявся Брат Мао. Але щойно він опустив погляд, то миттю заціпенів.
Його очі розширилися від жаху. Це була не просто калюжа з водою. Вона була вщерть заповнена кров'ю, шматками м'яса та людськими нутрощами. Але найжахливішим було те, що, коли він тремтячими руками розсунув сусідні кущі, він побачив шматок шкіри, що звисав з гілки. Він був рясно вкритий кров'ю і підозріло нагадував людський!