Ван Хуа відверто насолоджувався лестощами Чжао Ман'яня, особливо коли дізнався, що вони з Чень Ї близькі родичі. Йому точно не завадить підтримка Чжао Ман'яня, щоб покращити свій імідж в очах Чень Ї.
Було б чудово здобути її прихильність. По-перше, Чень Ї була абсолютно в його смаку. Він уже давно намагався її завоювати. До того ж, він і подумати не міг, що така звичайна на вигляд магеса має настільки солідне походження. Її батько в Шанхаї не лише був неймовірно багатим, а й належав до могутнього Клану Чжао!
Ван Хуа ніяк не міг збагнути, навіщо Чень Ї сидить у цій глушині, маючи таку впливову родину, але, як би там не було, він мусив використати цей шанс на повну!
— А твій друг близько спілкується з твоєю сестрою? — обережно поцікавився Ван Хуа.
— Не те щоб дуже, але, здається, він справив на неї гарне враження, — відповів Чжао Ман'янь.
Він не брехав. Чжао Ман'янь знав, що Чень Ї захоплюється Мо Фанем. А щодо якихось почуттів... він був певен: якби Мо Фань почав із нею фліртувати, вона б точно не відмовила...
Почувши це, Ван Хуа миттю насупився. Новина була не з приємних!
Гірський хребет тягнувся вдалину, вкритий густими лісами та порізаний глибокими ущелинами. Стовбури дерев здіймалися високо в блакитне небо. Зазвичай такі краєвиди можна було зустріти лише глибоко в горах, де кишать демонічні звірі і куди не ступає нога людини, але ця місцина розташовувалася менш ніж за сотню кілометрів від міста Яньтай. Справжнє диво!
Група рушила слідом за Ван Дакуо, пробираючись повз глибокі долини. Час від часу серед крон дерев пролітали демонічні горобці, видаючи тривожні крики, але набагато частіше їм траплялися мисливці, які переслідували здобич у горах.
На щастя, гірський масив і ліс були величезними. Що глибше вони заходили, то меншою ставала ймовірність того, що дві групи магів зіткнуться лобами, ошелешено витріщаючись одне на одного, хоча кожна очікувала побачити перед собою смертельну загрозу.
— Відчуття таке, ніби ми на Мисливських Змаганнях, — зауважив повний чоловік із групи.
— Гуо Мучжуан, ми вже й забули, що ти колись брав у них участь. Хіба тебе не дискваліфікували на самому початку? Я чув, ти знепритомнів, злякавшись чийогось викликаного звіра! ХА-ХА-ХА! — відгукнувся Ван Хуа.
Після його слів решта теж дружно розреготалася.
Гуо Мучжуан миттю густо почервонів. Він обурено кинув:
— Я принаймні брав у них участь! А ти хоч кваліфікацію зміг пройти?
— Ми з Магічної Асоціації. Навіщо нам узагалі брати участь у якихось Мисливських Змаганнях?
— Нам платять набагато більше, ніж цим дикунам. І нам не доводиться спати просто неба чи їсти що попало в диких землях. Ти справді думаєш, що ми заздримо мисливцеві, який колись засвітився на якихось там змаганнях? — втрутився чоловік на ім'я Чень Біньбінь, який, схоже, був досить близьким із Ван Хуа.
До речі, Мо Фань колись теж цікавився Мисливськими Змаганнями. Але так сталося, що він пропустив їх через лихо в Стародавній Столиці, а потім був надто зайнятий підготовкою до Світового студентського турніру.
Шкода, звісно. Мо Фань справді хотів би спробувати свої сили. Це було б ідеальне місце, щоб показати всім, на що він здатний!
З іншого боку, було очевидно, що члени Магічної Асоціації не надто шанували людей із Мисливської Спілки. Втім, така ситуація спостерігалася не всюди.
Більшість членів Магічної Асоціації мали величезну владу, адже саме вони відповідали за пробудження та розвиток магів, а також розподіл ресурсів. Асоціація виконувала роль своєрідної правоохоронної системи у світі магів. Тож, суворо кажучи, мисливці також перебували під їхньою юрисдикцією!
— Досить галасувати. — Ван Дакуо був стриманим і небагатослівним чоловіком. Після його короткого наказу всі миттю замовкли.
Він опустився на коліно і висмикнув із куща травинку, що нагадувала пухнастий кролячий хвіст. Він уважно її оглянув.
— Синьо-біла, як цегла, формою нагадує кульбабу, а стебло закручене, мов гвинт. Це точно Трава-Кульбаба! — Лінлін раптом з'явилася біля Ван Дакуо нізвідки, перервавши його роздуми своїм дзвінким голосом.
Ван Дакуо вже збирався вибухнути від гніву, але, усвідомивши слова дівчинки, остовпів. Він роздратовано буркнув:
— Звідки таке дівчисько, як ти, взагалі знає про Траву-Кульбабу?
Лінлін вихопила травинку з його рук і дмухнула на неї. Синьо-біле насіння злетіло вгору, наче сніжинки, і попливло глибше в ліс.
— Якщо ми підемо за ними, то обов'язково знайдемо Гігантську Фіолетову Липу! — впевнено заявила Лінлін.
Ван Дакуо завмер від шоку. Він і подумати не міг, що десятирічна дівчинка знатиме такі тонкощі про Траву-Кульбабу!
Зовні Трава-Кульбаба нічим не відрізнялася від звичайних гірських кульбаб, але якщо вона мала синьо-білий відтінок і стебло у формі гвинта, це означало, що вона живиться соками Гігантської Фіолетової Липи. Тому, знайшовши таку траву, можна було бути впевненим — дерево зовсім поруч!
Насіння цих кульбаб інстинктивно тягнулося до Гігантської Фіолетової Липи. Навіть за відсутності вітру ці пушинки могли точно вказати шлях до дерева!
Лише найзатятіші дослідники знали про зв'язок між цією травою та Гігантською Фіолетовою Липою. Ван Дакуо планував блиснути знаннями перед молоддю і заразом висміяти тих мисливців, що блукали лісом наосліп. Але на його превелике розчарування, Лінлін зіпсувала йому весь тріумф!
Як він тепер міг похизуватися своїм досвідом, якщо це знало десятирічне дівчисько? Він лише ніяково кашлянув і поквапив групу рушати за ним.
Як і очікувалося, група успішно знайшла Гігантську Фіолетову Липу, йдучи за синьо-білим насінням. Вони побачили дерево, що велично височіло над іншими на протилежному боці розлому. Під сонячним промінням його хитромудрі гілки випромінювали фіолетове світло, а листя заворожливо мерехтіло, ніби дихало!
— То це і є Гігантська Фіолетова Липа. Яка краса! — із захопленням вигукнула Чень Ї.
— На цьому дереві тисячі листків. Листя на маківці майже нічим не відрізняється від решти. Як нам знайти ті, що є демонічними гребенями? — поцікавилася одна з магес у групі.
— Демонічні гребені на кожній Гігантській Фіолетовій Липі відрізняються, тому багато хто вважає, що розпізнати їх майже неможливо. Проте, якщо трохи поспостерігати за деревом, можна легко визначити потрібні листки. Вони ростуть лише на тих гілках, що виділяють деревний сік. Тож спершу треба знайти липкі гілки! — Лінлін вказала на Гігантську Фіолетову Липу. Там справді була гілка, ніби вкрита шаром воску. Помітити її було важко, якщо не шукати цілеспрямовано.
Обличчя Ван Дакуо потемніло, але він промовчав.
— А далі що? На одній гілці все одно з тисячу листків! — продовжив Мо Фань.
— Піднесіть насіння до гілки. Ті листки, навколо яких вони почнуть кружляти — і є демонічні гребені, — пояснила Лінлін, вказуючи на пушинки Трави-Кульбаби.
— Це за умови, що ви взагалі зможете знайти Траву-Кульбабу! — сухо кашлянув Ван Дакуо.
Гуо Мучжуан зробив усе так, як сказала Лінлін. Він видерся на Гігантську Фіолетову Липу і розвіяв жменю насіння Трави-Кульбаби. Невдовзі його погляд зупинився на одному листку.
Він зірвав листок із гілки. Тієї ж миті дерево спалахнуло фіолетовим світлом і видало гучний шелест.
Гуо Мучжуан панічно відскочив і, важко дихаючи, повернувся до решти.
— Старійшино, мені здається, ніби за мною хтось спостерігав. Думаю, у цього дерева є охоронець, — стривожено сказав він.
— Гігантську Фіолетову Липу зазвичай охороняють істоти, що живуть поблизу. Демонічні гребені для неї не надто важливі, тому, якщо їх зірвати, дереву це не зашкодить. Монстрів більше цікавлять її плоди. Поки ви не чіпаєте плоди, звірі просто заплющать на це очі, — пояснив Ван Дакуо.
— Ох, а я ледь не наклав у штани від страху. Виходить, ця операція взагалі не небезпечна? — з полегшенням видихнув Гуо Мучжуан.
Ван Дакуо похитав головою:
— Гігантська Фіолетова Липа — це справжній прихисток для демонічних звірів. Далеко не всі з них миролюбні. Деякі люті потвори накинуться на вас із наміром убити, щойно ви підійдете до дерева ближче ніж на кілометр, не кажучи вже про те, щоб дати вам зірвати його листя!
— Серйозно? — Гуо Мучжуан укрився холодним потом.
— Якщо тобі страшно, наступного разу листя рватиму я, — заявив Ван Хуа, явно намагаючись похизуватися.
— Мгм, Ван Хуа сильніший, тож він краще впорається в разі небезпеки. Але пам'ятайте: не використовуйте магію без нагальної потреби і не наближайтеся до Гігантської Фіолетової Липи занадто близько без дозволу. Це може накликати біду на всю команду, — попередив Ван Дакуо.
— Хіба не швидше буде, якщо ми розійдемося і шукатимемо разом? — з усмішкою запитав Чень Біньбінь.
Ван Дакуо люто глянув на нього і гаркнув:
— Просто роби, що тобі кажуть!
— Добре... зрозумів! — Чень Біньбінь знітився. Він гадки не мав, чому Ван Дакуо раптом на нього розлютився.
Мо Фаню стало цікаво, з якого дива Ван Дакуо раптом став таким серйозним. Він мимоволі подивився на Лінлін.
Дівчинка вже збиралася щось сказати, коли раптом звідкись пролунав крик нестерпної агонії.
Він луною рознісся лісом, від чого по спинах групи пробіг мороз. Що ж такого жахливого мало статися з людиною, щоб вона так несамовито кричала?
— Ходімо перевіримо! — невдоволено буркнув Ван Дакуо і повів групу на крик.
Інші поспішили за ним. Вони відчули подув вітру з того ж боку, куди прямували. Усім стало не по собі, коли в повітрі з'явився різкий запах крові!
— Схоже, тут росте не одна Гігантська Фіолетова Липа, — зауважила Лінлін.
— Хіба збирати демонічні гребені не безпечно? — запитав Мо Фань.
— Навіть якщо демонічні гребені не є життєво важливими для цих дерев, завжди є ризик трагедії, якщо люди діють надто легковажно. Тобі не варто недооцінювати небезпеку, яку може привабити Гігантська Фіолетова Липа. Навіть тобі доведеться добряче попітніти! — серйозно відповіла Лінлін.