— Наставнику, схоже, що пилок блакитної молі має гіпнотичний ефект. Я піду з вами, — сказала Цао Ціньцінь.
Вона була магом отрути. За допомогою Отруйної Порожнини вона могла з легкістю розсіяти цей пилок.
— Ти знайдеш спосіб розбудити Міських Мисливців. Скажи їм евакуювати жителів у безпечне місце, — наказав їй Мо Фань.
— Ви впевнені, що впораєтеся з нею наодинці? Вона виглядає доволі могутньою, — стурбовано запитала Цао Ціньцінь.
— Зі мною все буде гаразд, — відповів Мо Фань.
Він кинув погляд на Бай Хунфея, який усе ще стояв із порожнім обличчям. Насупившись, Мо Фань сказав:
— Ходімо зі мною. Чи ти серйозно хочеш, щоб жителі міста загинули від рук Юй Шиши?
Бай Хунфей напружено кивнув і неуважно поплентався за наставником.
На щастя, кількість молі під контролем Юй Шиши була й близько не такою жахливою, як армія Демонічної Сарани Піщаної Бурі. Проте міль усе одно становила величезну загрозу для містечка.
— Палаючий Захід Сонця! — полум'я, схоже на хмари під час заходу сонця, вирвалося з тіла Мо Фаня і огорнуло його. Потужний вогонь ринув на міль, випалюючи шлях уперед.
Однак через незліченну кількість молі навколо цей вогонь здавався лише маленьким смолоскипом у непроглядній темряві. Він забезпечував їм украй обмежену видимість.
— Вона там! — почуття поразки й шоку в серці Бай Хунфея поступово перетворилося на гнів. Ігноруючи міль, що кружляла навколо нього, він застрибнув просто на чорну черепицю даху.
Він мчав прямісінько туди, де знаходилася Юй Шиши. Міль навіть не намагалася його зупинити.
Юй Шиши ширяла в небі, ніби пливла на літаючому блакитному плоті. Страхітливий блиск у її очах робив її вродливе обличчя напрочуд моторошним!
— Навіщо ти мені збрехала?! — крикнув Бай Хунфей із даху.
Юй Шиши подивилася на нього зверху вниз і хихикнула:
— Хіба ти не бачив, як вони ставилися до мене вдень? Я просто відплачую їм тією ж монетою!
— Сердолікоголовий Павук уже мертвий. Твоя міль теж вільна! Благаю, не чіпай жителів міста, — гнів Бай Хунфея швидко випарувався.
— Ти що, серйозно ставишся до мене як до жінки? ХА-ХА-ХА! — розреготалася Юй Шиши. Її рівні зуби поступово перетворилися на гострі ікла.
Її прекрасне обличчя також почало змінюватися. Шкіра замерехтіла блакитним, а зі спини, розриваючи плоть із бризками гною, виросла пара гігантських крил.
Очі Бай Хунфея розширилися від жаху, коли він побачив трансформацію Юй Шиши.
Ким була ця Юй Шиши — людиною чи демонічним звіром? Як вона могла перетворитися на таку моторошну потвору, хоча ще секунду тому виглядала як звичайна дівчина?
— Який же ти наївний хлопчисько. Оскільки ти зробив мені таку величезну послугу, я дозволю тобі піти неушкодженим. А щодо людей у цьому місті... хе-хе, ти справді думаєш, що вони добрі й чисті душею? Я прожила тут багато років. Я на власні очі бачила, наскільки вони гнилі! — глухо розсміялася Юй Шиши.
— Але... але як же діти? Вони ні в чому не винні, — заперечив Бай Хунфей.
Юй Шиши не відповіла. Кількість молі навколо неї продовжувала зростати.
Раптом яскраве полум'я прорізало каламутне нічне небо і помчало просто на Юй Шиши.
Міль навколо неї миттю перетворилася на попіл. Навіть найщільніша стіна з комах не мала жодних шансів проти цього вогню.
Побачивши небезпеку, Юй Шиши змахнула крилами в напрямку полум'я. Вогонь, що летів просто в неї, відхилився від цілі і зник у темряві!
За першим обпалюючим Вогняним Кулаком одразу полетів другий!
Невдовзі цілий дощ із Вогняних Кулаків пронісся нічним небом, мов метеоритний шторм. Усі вони були націлені на Юй Шиши.
Вона продовжувала відбивати полум'я. Проте невдовзі усвідомила, що вогонь цілив не лише в неї. Вона бачила, як її міль згорає дотла під ударами Метеоритних Кулаків. Хмара молі навколо неї стрімко зменшувалася за лічені секунди!
— І навіщо ти взагалі марнував час на розмови з цим стервом?! — Мо Фань з'явився на даху будівлі. Полум'я Палаючого Заходу Сонця обвивало його руки, відлякуючи міль. У цьому каламутному торнадо з молі та темряви його вогонь здавався напрочуд яскравим!
Юй Шиши люто витріщилася на Мо Фаня.
Вогняний Дощ Мо Фаня знищив безліч її молі. Вона змогла створити цих комах лише завдяки енергії, яку висмоктала з жителів міста. Раніше вона діяла вкрай обережно. Щоб не викрити себе, вона намагалася не поглинати енергію з однієї й тієї ж людини, і тим паче нікого не вбивала...
— Присягаюся, я висмокчу з тебе всю енергію! — прошипіла Юй Шиши.
— Та невже? Сумніваюся, що твоє худорляве тільце змусить мене хоча б спітніти, — насмішкувато відповів Мо Фань.
Юй Шиши здригнулася від люті. Як сміє цей маг так її недооцінювати?!
Міль, яка вкривала людей у місті, стрімко злетіла в небо. Їхні тонкі крильця перетворилися на гострі леза, що дико закружляли в напрямку Мо Фаня.
Крила були напрочуд потужними. Створений ними вітер міг з легкістю зривати дерев'яні конструкції в повітря, а потім кришити черепицю, дошки і стелі на дрібні друзки.
— Бай Хунфею, рятуй людей! — суворо наказав Мо Фань.
Бай Хунфей наївно вважав, що Юй Шиши пощадить жителів містечка. На свій превеликий подив, вона остаточно втратила глузд після того, як її особистість було розкрито. Вона була готова знищити все на своєму шляху через ненависть до їхньої гнилої сутності!
— Т-так... зрозумів, наставнику! — Бай Хунфей не наважувався гаяти ані секунди. Він швидко побіг до будівель, які опинилися в зоні ураження, і почав витягувати звідти непритомних містян.
Зрештою, він був просунутим магом. Для нього не склало труднощів рятувати людей, поки Мо Фань відволікав на себе Юй Шиши.
Саму ж Юй Шиши доля містян більше не хвилювала. Після того як Мо Фань убив стільки її молі, її ненависть до нього досягла піку. Якщо вона поглине енергію такого сильного мага, як він, то зможе з легкістю виростити величезну зграю могутньої молі!
Кілька будинків зрівняло із землею. Мо Фань приземлився на арковий міст. Коли леза вітру кинулися за ним, він миттю перемістився на дах іншої будівлі у спалаху срібного світла.
Юй Шиши ледве встигала слідкувати за ним. Коли вона нарешті зрозуміла, де він, Мо Фань уже викликав крила з полум'я Палаючого Заходу Сонця і на величезній швидкості помчав просто на неї.
Вона зреагувала блискавично, змахнувши крилами, щоб ухилитися від атаки. Але Мо Фань і не цілився в неї. Він випустив своє палаюче пір'я в усі боки. Воно вибухало, щойно торкалося молі!
Нічне небо раптово осяяли вибухи, схожі на святковий феєрверк. Після сліпучих спалахів блакитна міль перетворювалася на обвуглені шматки, що дощем падали з неба.
— Дідько, дідько б тебе вхопив! — Юй Шиши аж трясло від люті.
Мо Фань безжально використовував полум'я Палаючого Заходу Сонця, щоб влаштувати різанину її молі. Уся та праця, яку вона вклала за незліченні ночі, тепер згорала на її очах!
— Здохни! — Юй Шиши кинулася на Мо Фаня з ненавистю, швидка, як порив вітру. Вітер ніс із собою її отруйний пилок!
— Маленька Полум'яна Белль, вселись! — крикнув Мо Фань. Здавалося, він тільки й чекав, поки Юй Шиши втратить самовладання.
Під його ногами вибухнули Палаючий Захід Сонця та Полум'я Лиха. Несамовите полум'я огорнуло його, мов нездоланна броня. Його аура злетіла до небес, коли Домен двох вогнів стрімко розширився, перетворюючи міль на попіл.
Юй Шиши опинилася просто перед Мо Фанем. Побачивши руйнівну міць його вогню, вона миттю запанікувала.
Вогонь завжди був слабким місцем молі. Вона й подумати не могла, що цей звичайний на вигляд маг володіє такою приголомшливою силою. Її шкіра почала вкриватися пухирями від нестерпного жару полум'я!
— Відсьогодні в тебе з'явився новий природний ворог, і це я!
Огорнутий полум'ям Бог Вогню спустився з небес. Вогонь дико розростався під контролем Мо Фаня, підпалюючи міль на своєму шляху і перетворюючи небо на вогняний океан!
Мо Фань кинувся на Юй Шиши з палаючим мечем, зітканим з обох видів полум'я!
Він з розмаху опустив меч. Жар накотився, наче цунамі; Юй Шиши просто не встигала ухилитися. Міль миттю злетілася перед нею, утворивши стіни для її захисту!
Полум'я люто вдарило, і його сила відкинула Юй Шиши назад. Неможливо було навіть підрахувати, скільки молі щойно згоріло в цьому вогні. Використовуючи Палаючий Захід Сонця, Мо Фань був абсолютно непереможним проти будь-яких комах. Навіть павутиння Сердолікоголового Павука не було настільки ефективним, як його вогонь!
Сама по собі Юй Шиши не була надто сильною. Її дико кидало в повітрі, і вона могла покладатися лише на підтримку молі.
— З огляду на те, що ти не вбила містян, я подумаю над тим, щоб зберегти тобі життя — але тільки якщо ти повернеш енергію дітям! — Мо Фань підняв вогняний меч і наставив його на Юй Шиши. Його полум'я й не думало згасати, змушуючи міль триматися від нього якомога далі!