З гучним гуркотом темно-червоний ліс охопило полум'я. Удар залишив по собі гігантський кратер діаметром понад сто метрів. Бай Хунфей стояв абсолютно приголомшений руйнівною міццю цього закляття.
Хоч його наставник і був просунутим магом, як і він сам, різниця в їхній силі була просто божевільною. Він навіть подряпати не міг захист Сердолікоголового Павука своїми закляттями, тоді як закляття наставника завдало серйозних поранень істоті рівня Командира!
Більшість черепів на спині Сердолікоголового Павука було знищено. Деякі з його лап також були зламані. Він панічно підхопився на ноги і, похитуючись, кинувся навтьоки вглиб лісу.
Але Мо Фань не збирався його відпускати. На його долонях дико затанцювали розряди блискавок. У напрямку, куди тікав павук, стрімко зібралася грозова хмара, що неспокійно мерехтіла.
— Небесний... — Мо Фань уже збирався добити потвору Кігтем Небесної Блискавки, коли раптом із лісу вилетіла незліченна кількість чогось блакитного.
Він зупинив атаку. Блискавки продовжували накопичувати силу в хмарах.
Блакитними плямами виявилася неймовірна кількість молі. Мо Фань гадки не мав, звідки вони взялися. Створіння кинулися на Сердолікоголового Павука, ніби чекали на цю нагоду цілу вічність.
Міль повністю відрізала павуку шлях до відступу. Збившись у зграї, вони почали випромінювати блакитне світло. Ці промені, наче гострі леза, прошивали пошкоджений панцир монстра.
Сердолікоголовий Павук завив від болю. За звичайних обставин міль не мала б жодного шансу пробити його броню. Ба більше, якби вони наблизилися на відстань ближче трьохсот метрів, його павутиння впіймало б кожну з них.
Але зараз Сердолікоголовий Павук усе ще горів! Він фізично не міг випльовувати свій шовк!
Мо Фань і Бай Хунфей мовчки спостерігали, як міль атакує. Вони несамовито шматували Сердолікоголового Павука на частини. Його кров бризкала на них, забарвлюючи їхні крильця в моторошний червоний колір.
— Схоже, вони вже давно точили на нього зуб, — зауважив Мо Фань.
— Юй Шиши казала, що цей павук — їхній природний ворог, — озвався Бай Хунфей.
— Юй Шиши? Стривай, ти знову розмовляв із цією жінкою? — здригнувся Мо Фань, пильно глянувши на студента.
— Так, саме Юй Шиши розповіла мені, що тут сидить Сердолікоголовий Павук. Хто б міг подумати, що тут опиниться така могутня істота. О, наставнику, Юй Шиши справді добра жінка. Вона використовувала міль, щоб зупинити воду до Тунсяна, бо Сердолікоголовий Павук весь цей час отруював її. Це через його отруту діти втрачали свідомість, — пояснив Бай Хунфей.
— І це все вона тобі розповіла? — перепитав Мо Фань.
— Так, але тепер усе добре. Сердолікоголовий Павук мертвий, а значить, наша місія виконана. Багато її молі раніше потрапило в павутиння. Юй Шиши точно зрадіє, коли дізнається, що вони нарешті вільні, — усміхнувся Бай Хунфей, попри нестерпний біль.
Він підняв погляд у небо над густими кронами дерев. Після смерті Сердолікоголового Павука його тенета втратили свою магічну силу. Безліч молі виривалася з лісу в нічне небо. Це було видовище, що перехоплювало подих.
Мо Фань теж дивився на міль. Він був вражений тим, скільки ж її опинилося в пастці в цьому лісі, коли побачив, як цілі хмари здіймаються вгору. Здавалося, всі вони прямували в одному напрямку, ніби хтось їх кликав...
— Наставнику, повертаймося. Я й подумати не міг, що ви настільки сильні в такому віці. А я грішним ділом гадав, що ви тут просто для масовки, — зізнався Бай Хунфей.
Хоч він і прийняв сироватку крові, це не надто втамувало біль. Він підібрав свою відірвану руку, сподіваючись, що цілителі в місті зможуть пришити її назад.
Бай Хунфей не міг дочекатися миті, коли повернеться і знову побачить невинну, лагідну усмішку Юй Шиши. Увесь цей біль був того вартий, якщо він зможе завоювати її серце. До того ж, тепер він точно випуститься з відзнакою, адже не лише виконав завдання, а й урятував місто від величезної загрози!
— Наставнику, хіба ми не завершили роботу? Чому ви досі супитеся? — здивовано спитав Бай Хунфей.
— Тобі не здається, що їх занадто багато? — Мо Фань вказав на міль у небі.
Небо, вкрите блакитними крильцями, виглядало приголомшливо, наче вишуканий витвір мистецтва. Слабке світло містечка вдалині лише підкреслювало цю красу.
Проте Мо Фаня не полишало відчуття тривоги...
Тим часом у міській раді волосся жінки, прив'язаної до кам'яного стовпа, легко майоріло на нічному вітрі. Її вродливе обличчя виглядало блідим і змарнілим. Вона здавалася вартою жалю, але коли побачила грандіозну блакитну вуаль, що наближалася здалеку, на її вустах поступово з'явилася усмішка. Невдовзі вона перетворилася на хижий і зловісний вишкір!
— Ви всі за це поплатитеся!
Міську раду швидко огорнуло дике блакитне торнадо з молі. Міські Мисливці миттю кинулися всередину, але блакитна міль повністю засліпила їх. У них не було жодних шансів зупинити цей рій.
Крижані кайдани розсипалися, повернувши Юй Шиши свободу. Босоніж вона легко переступила через тіло капітана Фен Гуанкуо.
Міль швидко зібралася під її ногами, утворивши блакитний килим, немов почет навколо своєї імператриці. Комахи повільно підняли жінку в повітря.
Юй Шиши піднялася в нічне небо. Зрештою вона опинилася поза межами досяжності світла. Увесь простір у радіусі кілометра від неї був густо вкритий блакитною міллю. Ще більші особини зліталися до неї звідусіль. Не минуло й кількох хвилин, як над містом нависло жахливе торнадо з молі. Здалеку це виглядало так, ніби велетенський блакитний звір роззявив пащу, готуючись проковтнути крихітне містечко!
Міль розсипала в небі свій пилок. Він мав різкий аромат і був смертельно отруйним. Люди в місті непритомніли ще до того, як міль встигала їх торкнутися.
Дедалі більше містян падали на землю, ніби поринули в глибокий сон. Блакитна міль опускалася на них. Вони не роздирали їх на шматки, як дикі звірі, а натомість, здавалося, щось збирали з їхніх тіл, немов метелики нектар!
Мо Фань і Бай Хунфей щодуху мчали назад до містечка.
Решта студентів теж повернулася, усвідомивши, що відбувається.
— Наставнику, міль перетворюється на справжнє стихійне лихо! Що нам робити? Здається, вони нападають на людей! — панічно вигукнув Чжоу Лісінь.
Студенти з недовірою дивилися на містечко. Вони гадки не мали, що відбувається.
— Найімовірніше, вони тут, щоб урятувати Юй Шиши. Вони не чіпатимуть людей... — спробував виправдати її Бай Хунфей.
— Яким же треба бути ідіотом, щоб досі їй вірити?! — гаркнув Мо Фань.
— Наставнику... — Бай Хунфей остовпів.
— Ця твоя Юй Шиши — безжальний і жадібний монстр. Вона зіграла тобою, як на скрипці, і використала, щоб ти виконав брудну роботу за неї. Дідько, ну чому я не здогадався, що Сердолікоголовий Павук був природним ворогом Юй Шиши?! Він був найголовнішим стримуючим фактором, який не давав їй розгулятися! — вилаявся Мо Фань.
Мо Фань картав і себе теж.
Командир Лі Мань ще біля озера Дунтін розповідала йому, що деякі могутні демонічні звірі на одній території пригнічують одне одного. Ця рівновага між потворами дозволяла людям жити в мирі. Армія навіть іноді навмисно не чіпала деяких монстрів, щоб ті стримували популяцію інших видів!
Кожна жива істота мала природних ворогів. Інакше все б вийшло з-під контролю, як це сталося з Демонічною Сараною Піщаної Бурі. У цієї сарани практично не було природних ворогів, особливо в мутованих особин після того, як вони пройшли випробування вогнем.
Схоже, ця міль розплодилася тут уже давно. Під керівництвом Юй Шиши вона досягла масштабів стихійного лиха, а Сердолікоголовий Павук з'явився так близько до безпечної зони лише тому, що ця міль була для нього ідеальним кормом!
Сердолікоголовий Павук жорстко контролював їхню кількість і не давав Юй Шиши здійснити свої плани. Саме тому місто досі залишалося в безпеці!
Але Мо Фань сам допоміг Юй Шиши позбутися її природного ворога, завдавши серйозних поранень Сердолікоголовому Павуку. Це також звільнило незліченну кількість молі, яка була в пастці. Тепер міль влаштує різанину в місті. Зрештою, вони були демонічними звірами. Поїдання людей було їхньою природою, хоч би якою вродливою була Жінка-міль!
Мо Фань ніколи не вважав Юй Шиши дружньою, але вирішив поки що поспостерігати за нею, оскільки вона не вбила Бай Хунфея. На його подив, Юй Шиши виявилася настільки хитрою, що з самого початку планувала використати недосвідченого Бай Хунфея для знищення свого природного ворога.
Цілком імовірно, що вона спочатку планувала використати й Мо Фаня, але зрозуміла, що його обдурити буде не так просто. Мо Фань справді ніколи їй не довіряв, але, на жаль, він зовсім забув про закони природних ворогів і власними руками сильно покалічив Сердолікоголового Павука!
— Чому... чому це відбувається... — Бай Хунфей остаточно втратив самовладання. Він не міг повірити, що Юй Шиши весь цей час йому брехала.
Але правда була просто перед його очима. Бай Хунфей відчув, що от-от зламається морально, усвідомивши, що сам поставив містечко під таку страшну загрозу.
— Вона використовувала міль, щоб зупинити воду. Вона могла дізнатися про план декана Сяо використати Магічну Формацію Циркуляції Води для створення захисного бар'єра, а це означає, що бар'єр був би небезпечним для неї! — Мо Фань зціпив зуби. Його серце палало від гніву.
Правда завжди була дуже простою. Міські Мисливці спіймали того, кого треба. Містяни теж мали рацію. Але, на жаль, дехто повівся на спокусливу зовнішність Жінки-молі!
— Наставнику, вибачте мене! Мені треба було не спускати з нього очей, як ви й наказували! — розплакалася Цао Ціньцінь. Вона й подумати не могла, що все обернеться такою катастрофою!
— Зараз немає сенсу картати себе. Ви троє, йдіть знайдіть того пихатого наставника і попросіть його активувати Магічну Формацію Циркуляції Води. Решта, придумайте спосіб посилити потік води... А я візьму на себе Юй Шиши і виграю нам трохи часу. Вона, мабуть, висмоктувала енергію з містян без нашого відома, щоб стати сильнішою. Її міль була звільнена після усунення природного ворога. Вона відкрито живиться енергією жителів. Але вони досі живі, у нас є шанс їх урятувати! — серйозно скомандував Мо Фань.