Чжан Сяохоу повернувся до своєї армії в горах Ціньлін. Він планував просто провести відпустку з Мо Фанем, а натомість зробив величезний внесок у справу. Керівництво точно не залишить його без щедрої нагороди після повернення.
Цзян Шаосюй теж не пішла з порожніми руками. Радниця Шао згадала, що колись бачила її брата. Дівчина поспіхом вирушила в дорогу, найімовірніше, прямуючи до своєї нової цілі.
Му Нуцзяо та Мо Фань повернулися до Магічного міста. Мо Фаня мучило почуття провини: Маленька Полум'яну Белль воскресла, ще й здобула нове Насіння Душі Вогню. А от Му Нуцзяо не отримала жодного зиску, хоча й ризикувала життям під час подорожі. Тож він вирішив віддати всі зібрані гірські кришталі їй. Він просто не міг дозволити їй залишитися з порожніми руками.
Му Нуцзяо з радістю прийняла цей подарунок.
Щойно вони повернулися додому, Мо Фань, навіть не прийнявши душ, розвалився на дивані, зайнявши його повністю. Му Нуцзяо підійшла до холодильника за напоями. Вона простягнула бляшанку й Мо Фаню.
— Ти нічого не забув? — запитала Му Нуцзяо.
— О, дякую, — ввічливо відповів Мо Фань, осушивши напій залпом.
Му Нуцзяо закотила очі і вже серйознішим тоном додала:
— Давненько ти не з'являвся в університеті, правда?
— В університеті? А чого мені туди йти? — не зрозумів Мо Фань.
«...»
Му Нуцзяо просто втратила дар мови. Невже цей хлопець справді забув, що він усе ще студент Університету Перлини?!
— Ми ще не випустилися! — наголосила вона, про всяк випадок, раптом він настільки запишався собою, що геть забув про свій студентський статус.
— Серйозно? Як це ми не випустилися? Ми ж виграли Світовий студентський турнір і, по суті, втерли носа студентам ледь не всіх магічних університетів світу... — здивувався Мо Фань.
— Світовий студентський турнір — це одне, але ми ще офіційно не випустилися, — повторила Му Нуцзяо.
— Е-е... хіба нам не казали, що ми випустимося автоматично, щойно досягнемо просунутого рівня? — запитав Мо Фань.
— Ну, ніхто не триматиме тебе силою, якщо ти захочеш піти, але ти серйозно збираєшся відмовитися від випускних подарунків, які для нас підготував університет? Ми посіли перше місце на турнірі, тож цілком імовірно, що ми отримаємо спільні нагороди від усіх магічних закладів країни, — пояснила Му Нуцзяо.
— Ти хочеш сказати, що там може бути щось дійсно цінне? — очі Мо Фаня миттю зблиснули, щойно він почув про подарунки.
— Що ж, оскільки ти тепер такий багатій, тебе навряд чи зацікавлять випускні подарунки, які для нас підготували. Я перекажу адміністрації, що вони можуть залишити їх для твоїх молодших товаришів, — пожартувала Му Нуцзяо.
— Хе-хе, я зовсім не такий, як ти думаєш.
— Нам спочатку доведеться скласти випускний іспит, — сказала Му Нуцзяо.
— Там ще й іспит є?!
— Це просто частина процедури. Я чула, що він не надто складний. До того ж, студентам дозволяють самим обирати формат іспиту, який їм більше до вподоби.
Мо Фань вважав, що йому більше немає сенсу повертатися до університету, хоча офіційно він усе ще значився в їхній системі. Ресурси, які надавав навчальний заклад, були мізерними. Він навіть не заморочувався тим, щоб їх забирати. Але тепер він вирішив випуститися достроково, щоб отримати нагороду, яку магічні інститути приготували для них після перемоги на Світовому студентському турнірі.
— То ви обоє хочете випуститися достроково? Зараз перевірю, хто з викладачів відповідає за випускників, — усміхнувся декан Сяо, побачивши Мо Фаня та Му Нуцзяо.
Декан Сяо спостерігав за зростанням Мо Фаня від самого початку. Він неймовірно пишався досягненнями юнака. Але водночас відчував легкий смуток, розуміючи, що Мо Фань скоро випуститься.
— Декане Сяо, не сумуйте. Ми з Му Нуцзяо живемо неподалік, тож я буду час від часу до вас заходити, — з усмішкою сказав Мо Фань, розуміючи почуття декана.
Му Нуцзяо боляче вщипнула його за руку. З якого дива він сказав це так, ніби вони живуть разом і зустрічаються?
— Не варто турбуватися. Я радий, що ви двоє випускаєтеся достроково. Це правда, що в нашому університеті вам більше нічого вчитися, — сказав декан Сяо.
Він перегорнув папери в теках, які щойно дістав із полиці. У них містилися записи про викладачів, відповідальних за студентів на стажуванні, та тих, хто курував випускників.
Головний кампус Університету Перлини не накладав на студентів багато обмежень. Вони могли залишатися в університеті, якщо хотіли, виконуючи доручену їм роботу. Або ж могли обрати шлях випуску, яких було три.
Перший — просто завершити курс навчання. Однак це не давало права на отримання випускного значка Університету Перлини. Більшість студентів, які обирали цей шлях, стикалися з труднощами в подальшій культивації. Університет визнавав, що вони тут навчалися, але не надавав статусу повноцінних випускників.
Другий шлях — офіційний випуск. Таких студентів відправляли на місію під керівництвом наставника. Після її завершення наставник подавав звіт про їхню роботу. Потім викладачі оцінювали результати і вирішували, чи гідний студент отримати випускний значок.
Випускний значок Університету Перлини мав величезну вагу. Це був символ їхніх здібностей і статусу, який можна було з гордістю пред'являти в Магічній Асоціації, Мисливській Спілці та відомих кланах. З таким значком випускник міг легко знайти престижну роботу!
Третій шлях називався "Випуск із відзнакою".
Студенти, які претендували на цей статус, мали спочатку зробити вагомий внесок у розвиток університету. Потім їм доручали складне дослідження або місію під керівництвом авторитетного наставника. Після цього їхню роботу ретельно оцінювали наставник, декан і директори стихій. Вони й ухвалювали остаточне рішення.
Ті, хто випускався з відзнакою, отримували Значок Перлини — найвище підтвердження їхньої геніальності від Університету Перлини. Для таких випускників пошук роботи взагалі не був проблемою. Різні організації самі билися між собою за право їх найняти. Адже вони не лише володіли видатними здібностями, а й, що найголовніше, були молодими!
Молодість означала безмежний потенціал. Саме тому різні фракції так активно крутилися біля навчальних закладів, сподіваючись знайти таланти з шансом досягти просунутого рівня. Кожен новий просунутий маг зміцнював їхній фундамент. А якщо їм щастило завербувати когось, хто згодом ставав верховним магом — це було рівноцінно виграшу в лотерею!
Випускники Університету Перлини з відзнакою були переважно просунутими магами віком до двадцяти п'яти років. Іншими словами — справжніми геніальними монстрами!
Ті, хто досягав просунутого рівня до двадцяти п'яти років, мали високі шанси стати верховними магами. Тому різні організації робили все можливе, щоб переманити до себе таких випускників.
Стандарти для "Випуску з відзнакою" були однаковими для всіх магічних інститутів країни, оскільки за складністю місій і внеском студентів визначали статус і вплив самого навчального закладу. Рейтинг магічних університетів також залежав від кількості студентів, які випустилися з відзнакою.
Університет Перлини посідав друге місце в країні, і кількість його випускників із відзнакою також була другою по всій країні!
Нагороди за такий випуск були неймовірно щедрими. Саме тому Му Нуцзяо запропонувала Мо Фаню випуститися разом із нею.
З іншого боку, нагороди за перемогу у Світовому студентському турнірі видавалися лише після того, як студенти офіційно випускалися. І Му Нуцзяо, і Мо Фань гостро потребували ресурсів на їхньому нинішньому етапі, тож що швидше вони отримають нагороди, то швидше зможуть використати їх для покращення своєї культивації!
— Я переглянув списки, і зараз немає жодної місії, яка б вам підійшла. Вони занадто легкі, це ніяк не допоможе вам отримати високу оцінку, — декан Сяо перегорнув ще кілька сторінок і безпорадно похитав головою.
Схоже, найближчим часом знайти місію їхнього рівня було нереально.
— Ми нікуди не поспішаємо. Може, нам прийти пізніше, коли ви знайдете для нас підхожого наставника? — запитала Му Нуцзяо.
— Ну... я тут також перевірив: усі наставники та професори, які мають право керувати студентами, що претендують на випуск із відзнакою, зараз зайняті. Жоден із них не звільниться найближчим часом. І є ще одна причина... Враховуючи ваші неймовірні таланти, боюсь, наші наставники не набагато сильніші за вас двох, — зізнався декан Сяо.
Губи декана Сяо скривилися після цих слів. Він не знав, чи йому пишатися, чи сумувати з цього приводу.
Студенти перевершили своїх учителів. Мгм, мгм, він має ними пишатися... Для викладача дуже важливо мати широкі погляди!
— Хіба в нашому університеті не повно наставників? — здивувалася Му Нуцзяо.
— Деякі поїхали на підвищення кваліфікації. Кожні п'ять років частина викладачів відправляється на навчання. Двоє директорів теж поїхали, залишивши все на такого старого діда, як я! — зітхнув він. — Але це необхідно. Викладачам теж важливо розвиватися. Інакше студенти рано чи пізно залишать їх далеко позаду... — Декан Сяо раптом зупинився. Йому на думку спала одна ідея. Він швидко глянув на Мо Фаня з вельми підозрілою усмішкою.
— Декане Сяо, коли ви так на мене дивитеся, нічого хорошого це не віщує, — миттю зреагував проникливий Мо Фань.
— Оскільки наші наставники поїхали на підвищення кваліфікації, у нас зараз бракує людей для керівництва дослідженнями та місіями. Я впевнений, що під керівництвом звичайного наставника жодне завдання не здасться вам складним. А якщо завдання буде надто легким, я не зможу належним чином оцінити ваші здібності, чи не так? Тому пропоную ось що, Мо Фаню: я зроблю тебе наставником, і ти сам поведеш групу студентів, які готуються до випуску! — радісно оголосив декан Сяо.
Обличчя Мо Фаня скам'яніло.
З якогось дива декан Сяо виглядав надзвичайно задоволеним, ніби був на сьомому небі від щастя, що нарешті знайшов спосіб зробити випуск Мо Фаня максимально клопітним!
Зрештою, Університет Перлини був поважним закладом. Навіть якщо Мо Фань хотів випуститися, цей процес мав запам'ятатися йому на все життя. Інакше він би надто швидко забув свою альма-матер!
Декан Сяо ніколи не планував відпускати Мо Фаня так легко!
— Декане Сяо, замість того, щоб якось віддячити студенту, який зробив такий величезний внесок у репутацію університету, ви навпаки намагаєтеся ускладнити мені життя? — з гіркою усмішкою запитав Мо Фань.
— Мо Фаню, ти мене абсолютно неправильно зрозумів. Хіба ти не знаєш, яка я людина? Я роблю це лише тому, що цілком покладаюся на тебе. В університеті справді накопичилося багато роботи... о, я маю на увазі "цілей, яких потрібно досягти". Як член нашого інституту, ти маєш відчувати свій обов'язок допомогти. Щойно ти з усім упораєшся, я особисто вручу тобі Значок Перлини! — урочисто пообіцяв декан Сяо.
— Декане Сяо, як ви могли так мене підставити? Це вже не студентське завдання, це скидається на річний звіт викладача! — обурився Мо Фань.
— Не зважай на деталі, можеш обирати будь-яку сферу, яка тобі до вподоби. Бачиш, як наставник ти сам приймаєш рішення. А якби ти був просто студентом, наставники обирали б усе за тебе, не кажучи вже про те, що тобі довелося б чекати, поки в когось із них з'явиться час і бажання тобою керувати... — додав декан Сяо.
— Знаєте, я краще почекаю, — відрізав Мо Фань.
Це просто смішно! Він прийшов сюди, щоб випуститися як студент, а не влаштовуватися на роботу!
Му Нуцзяо хіхікнула і сказала:
— Вчителю Мо Фань, бажаю успіхів!