Якщо Мо Фань міг відчувати жар, це означало, що температура на горі була просто неймовірною.
Він повільно пробирався звивистою стежкою до вершини гори. До найвищого піка було ще далеко, але він уже досяг гірського плато.
На такій висоті піску пустелі вже не було видно, оскільки вітер не міг підняти його так високо. Вершина гори складалася з суцільного каменю, який безперервно випалював вогонь. То тут, то там валялися Уламки Насіння Душі. Мо Фань без вагань збирав їх — ними точно можна буде нагодувати Маленьку Полум'яну Белль!
Якість тутешніх уламків була доволі вражаючою. Він не сумнівався, що вони припадуть їй до смаку.
«Мені просто чекати на вогонь тут?» — Мо Фань сів на камінь і задумався.
Йому доведеться залишитися, щоб перевірити, чи допоможе цей вогонь Маленькій Полум'яній Белль переродитися. Він лише не знав, чи зможе його демонізована плоть витримати такий жар.
— Я просто зачекаю. Сюди було не так легко дістатися. До того ж, з іншими на станції все має бути гаразд, — пробурмотів Мо Фань.
Він уже попередив решту, що, найімовірніше, залишиться чекати вогню на горі. Лише так він зможе знайти Священну Землю Елемента Вогню, щоб воскресити Маленьку Полум'яну Белль. Заради цього він був готовий просидіти тут цілий рік, не те що якийсь один день.
Мо Фань заплющив очі й почав медитувати. Це місце було переповнене чистою магією вогню. Умови тут були значно кращими, ніж навіть у Пагоді Трьох Кроків. Він міг скористатися цією нагодою, щоб зміцнити свій елемент вогню!
Мо Фань з головою поринув у процес. Він поступово втратив лік часу і навіть не помічав, що наскрізь промок від поту.
Коли він уперше розплющив очі, сонце ще стояло високо в небі. Однак наступного разу воно вже сідало за горизонт. На його подив, температура на горі почала зростати, діючи всупереч сонцю, що заходило.
Час пролетів непомітно. Невдовзі знову настала ніч. Лінь Фейлі казав йому, що вночі вся гора спалахує вогнем, і Демонічна Сарана Піщаної Бурі знову прилітає, щоб спалити себе на попіл.
Щойно з'явився вогонь, уся гора перетворилася на море полум'я. Мо Фань опинився в оточенні жару, сильнішого, ніж він очікував. Його демонізована плоть уже вкривалася пухирями від цієї нестерпної спеки!
— Ви жартуєте? Воно настільки потужне?! — Мо Фань зціпив зуби. Раптом він відчув себе маленькою мавпочкою, яку жбурнули в розпечену піч.
Вогонь оточував його з усіх боків. Йому було важко навіть розплющити очі. Як він мав шукати джерело цього полум'я?
Мо Фань повільно рушив уперед, покладаючись лише на власні інстинкти...
— Має бути десь тут... Дідько, я взагалі нічого не бачу. Тільки суцільний вогонь! — Мо Фань біг крізь полум'я. Власне кажучи, вогонь уже спалив його одяг на попіл, тож він носився по вершині гори абсолютно голий!
Зграї Демонічної Сарани Піщаної Бурі, що страждали на "депресію", вже зібралися навколо гори. Однак вони швидко згоряли на попіл, оскільки їхній опір вогню був й близько не таким, як у Мо Фаня.
Раптом Мо Фань помітив цікаве явище.
-М? Уся Демонічна Сарана Піщаної Бурі летить у тому напрямку. Невже вони прямують до Священної Землі Елементів?-
Шукати вигоду — це вроджений інстинкт будь-якої живої істоти. Мало бути щось, чим сарана була настільки одержима, що безрозсудно пірнала просто туди.
Мо Фань пішов слідом за Демонічною Сараною Піщаної Бурі і дістався місця, оточеного величезними валунами. Вогонь тут був напрочуд чистим і лютим! Мо Фаню здавалося, що він от-от згорить дотла!
— Ось воно! — зрадів Мо Фань. Раптом йому здалося, що ця сарана — насправді дуже милі створіння. Інакше він би й гадки не мав, скільки часу йому знадобилося б, щоб знайти потрібне місце!
— Чи є тут Насіння Душі? — зацікавився Мо Фань. Що саме було тим джерелом, яке щоночі підпалювало гору? Це місце безсумнівно стало б неймовірною туристичною принадою, якби не було так глибоко заховане в пустелі.
Мо Фань спробував використати свої відчуття, але не виявив присутності Насіння Душі.
Найімовірніше, Насіння Душі десь на цій горі все ж було, але знайти його виявилося б украй складно.
— Маленька Полум'яна Белль, тобі подобається це місце? — Мо Фань тримав у руках Плід Вогняного Лиха, на який перетворилася Белль. Його усмішка була трохи вимученою, адже спека продовжувала його катувати.
Здавалося, Маленька Полум'яна Белль була в захваті від цього місця, але Мо Фань не наважувався залишатися тут довше. Він швидко кинув Плід Вогняного Лиха в Священну Землю Елементів, щоб вона могла увібрати стільки енергії, скільки їй потрібно для воскресіння!
Маленька Полум'яна Белль і справді була створінням, благословенним природою і народженим у вогні. Плід Вогняного Лиха завис посеред полум'я, але вогонь не залишив на ньому жодної подряпини. Вогняні язики стрімко стягувалися до плода!
Мо Фань не міг більше цього терпіти і швидко відступив. Коли він був об'єднаний з Маленькою Полум'яною Белль, він мав неймовірну опірність вогню, але самої лише його культивації елемента вогню було недостатньо, щоб витримати таку спеку.
— Насолоджуйся купанням у гарячому джерелі, татко більше не витримує цього жару. Я почекаю зовні і заберу тебе, коли вогонь згасне! — гукнув Мо Фань.
Він швидко покинув цю зону. Якби він залишився там ще на трохи, то гарантовано перетворився б на купку попелу.
Мо Фань відбіг на кілометр від Священної Землі Елементів. Температура нарешті впала до прийнятного для нього рівня.
Він скористався можливістю покультивувати. Він не вірив, що багато хто міг би медитувати у вогні так, як він. Елемент Демонізації справді давав йому чимало переваг!
Щойно Мо Фань збирався заплющити очі, як почув тріпотіння крил.
Обернувшись, він побачив синьо-червону Демонічну Сарану Піщаної Бурі, що тріпотіла крильцями на камені неподалік. Вона була оточена полум'ям заввишки близько п'яти метрів. Однак ця сарана не згоріла на попіл, як усі інші. Здавалося, вона мала певну стійкість до вогню, так само, як і Мо Фань!
Маленька істота рухалася незграбно. Її тіло було набагато меншим за звичайну Демонічну Сарану Піщаної Бурі. Вона скидалася на дитинча сарани, що народилося зовсім недавно.
— Схоже, це якась маленька мутована сарана. Йди сюди, складеш мені компанію, — усміхнувся Мо Фань.
Демонічна Сарана Піщаної Бурі могла витримувати екстремальну спеку, але була вкрай вразливою до відкритого полум'я, яке миттю підпалювало їх і спалювало дотла. Мо Фань був здивований, знайшовши серед армії сарани мутанта, який не боявся вогню!
Маленька сарана, здавалося, теж не боялася людей. Вона злетіла в повітря і приземлилася біля Мо Фаня, вирячившись на нього своїми великими фасетковими очима. Важко було сказати, чи не розглядала вона його як потенційну їжу.
— Тримай, пожуй в'яленого м'яса, — Мо Фань дістав шматок м'яса з просторового сховища і простягнув його маленькій сарані.
Та зжерла м'ясо миттєво. Якби вона забарилася хоч на секунду, воно б просто згоріло в цьому жарі.
Сарана не виявляла ворожості до Мо Фаня, та й у нього не було бажання вбивати дитинча. Він заплющив очі для медитації, а мутована сарана стрибала неподалік. Здавалося, вона тільки вчилася літати.
Її крила були ще зовсім слабкими. Їй доводилося розправляти їх і кілька разів перепочивати, щоб нормально полетіти.
Коли вогонь зрештою згас, Мо Фань одразу попрямував туди, де залишив Маленьку Полум'яну Белль. Але Плід Вогняного Лиха залишався абсолютно цілим, ніби вона ще не ввібрала достатньо енергії з вогню.
Мо Фаню нічого не залишалося, як затриматися ще на одну ніч. Єдиним плюсом було те, що після цілої ночі у вогні він поступово звикав до спеки. Його вкрита пухирями шкіра злізла, а на її місці утворилася нова, ще більш стійка до вогню!
Мутована сарана невідступно слідувала за Мо Фанем. В її очах жадібно виблискувало очікування, ніби вона сподівалася отримати ще трохи смаженого м'яса...
Мо Фань терпляче дочекався наступної ночі. Він сидів на камені і чекав, поки гору знову поглине вогонь. Демонічна Сарана Піщаної Бурі з'явилася точно за розкладом, пікіруючи просто в священну землю вогню.
Маленька сарана сиділа поруч із ним. Вона теж спостерігала за цим видовищем, яке перехоплювало подих. Можливо, вона була трохи спантеличена тим, що робили її родичі. Чому всі її дядьки й тітки були такими слабкими, що миттєво вмирали, щойно на них перекидався вогонь? Хіба їм не мало б бути так само комфортно в полум'ї?
Мо Фань знову кинув Маленьку Полум'яну Белль у Священну Землю Елемента Вогню. А потім узяв і кинув туди ж мутовану сарану! Проте виявилося, що вона не здатна витримати такий пекучий жар.
— Схоже, рівень Маленької Полум'яної Белль значно вищий! — розреготався Мо Фань, побачивши, як маленька сарана чимдуж тікає, рятуючи своє життя.
Спершу він думав, що вона має імунітет до вогню, але виявилося, що таке полум'я все одно перетворило б її на попіл.
Раптом Мо Фань почув тріск Плоду Вогняного Лиха. Його серце миттю завмерло.
У минулому Вогняній Чаклунці Цзян Фен довелося віддати своє життя Плоду Вогняного Лиха, щоб Маленька Полум'яна Белль змогла народитися. Мо Фань відчув неймовірну радість, коли відчув, як присутність Маленької Полум'яної Белль поступово піднімається зі Священної Землі Елемента Вогню.
— Будь ласка, воскресни!
Маленька Полум'яна Белль була благословенним створінням, народженим у небесному полум'ї. Вона була єдиною у своєму роді на всьому білому світі і могла відтворюватися лише за суворих умов. Її вид завжди ледве виживав після юнацької стадії.
Однак саме тому її вид володів такою нищівною силою після досягнення зрілості. Мо Фань із нетерпінням чекав, щоб побачити, як зміниться Маленька Полум'яна Белль після переродження.
Коли Плід Вогняного Лиха розколовся, Мо Фань почув до болю знайомий крик. Із нього вилетіла мініатюрна фігурка, огорнута полум'ям.
Вона вільно плавала у вогні, наче риба у воді. Але маленьке створіння не стало затримуватися в полум'ї. Вона миттю врізалася в груди Мо Фаня і міцно його обійняла.
Мо Фань здригнувся. Маленька Полум'яна Белль кинулася йому в обійми ще до того, як він устиг роздивитися її зміни. Як же сильно це маля за ним скучило?
Втім, Мо Фань і сам не надто переймався її змінами. Він лише чекав на це відчуття полегшення, коли жар знову запалає в його грудях.
Мо Фань чув серцебиття Маленької Полум'яної Белль. І крізь неї він також міг відчувати емоції Є Сінсі!
— Ходімо додому! — з полегшенням видихнув Мо Фань, обіймаючи Маленьку Полум'яну Белль.
Але вона похитала головою і видала крик, ніби кажучи йому: "Я збираюся підкорити цю гору!"