— Відступіть, відступіть негайно! — слабким голосом наказала Мати Храму сімом Лицарям Золотого Сонця.
Лицарі Золотого Сонця негайно виконали наказ Матері Храму. Вони не наважилися далі провокувати Салана.
— ХА-ХА-ХА, Памізо, ти егоїстична сучка! — розреготалася Салан.
Чорна Церква легко пережила б втрату одного Червоного Кардинала, але Храм Парфенону не міг дозволити собі втратити Матір Храму. Вони ще не обрали Богиню, і якби Мати Храму померла, у Храмі Парфенону точно запанував би хаос!
Салан була, по суті, бомбою сповільненої дії. Вона була не проти влаштувати атаку терориста-смертника на вище керівництво Храму Парфенону.
Мати Храму та Судді, які цінували власні життя, не наважилися б провокувати таку божевільну. Їм нічого не залишалося, як проковтнути це приниження.
Навіть вони ніколи не уявляли, що дозволять Червоному Кардиналу Чорної Церкви робити все, що їй заманеться, на священній горі Храму Парфенону. Салан була явно страшнішою, ніж розповідали чутки, адже навіть Верховний Понтифік Чорної Церкви ніколи не робив нічого подібного!
— Дуланку, твої таланти можуть зрівнятися з Червоним Кардиналом Чорної Церкви, раз ти зміг придумати таку блискучу змову. Чи думав ти коли-небудь, що тебе розірве на шматки щось подібне? — Салан підійшла до Дуланка.
Дуланк витріщився на Салана. Було цілком очевидно, що Великий Суддя панікує, проте з усіх сил намагається зберігати спокій.
— Не може бути, щоб ти мене отруїла, — Дуланк здавався дуже впевненим. Він не боявся Салана, але ніхто не наважувався поворухнутися, оскільки ця жінка контролювала життя Матері Храму та Суддів.
— Дівчину, яку ти так відчайдушно намагаєшся вбити, захищає людина, якої навіть я досить сильно побоююся. Мені навіть не доведеться нічого робити самій, адже ти вже ходячий мрець, — сказала Салан.
Салан пішла з вершини гори.
Багато людей оточили це місце, проте ніхто не наважився зупинити жінку, яка несла на собі тягар великих гріхів. Зв'язуватися з нею було надто страшно. Навіть Верховний Понтифік Чорної Церкви ще ніколи не ставив Храм Парфенону та Священний Суд у таке скрутне становище.
— Зачекай! — Сун Цімін зупинив Салана.
Салан уже дійшла до гірської стежки, яка була зруйнована до невпізнання. Люди на вершині гори сподівалися, що жінка забере свою Королеву Отрути Раптової Смерті і піде якомога швидше. Вони боялися, що підуть на дно разом із нею, якщо вона вирішить довести свою самовбивчу атаку до кінця.
— Минуло стільки років після того інциденту. Чому ти мусиш зганяти свій гнів на простих людях? Так багато людей загинуло в місті Бо та Стародавній Столиці. Якби Вень Тай знав, що це все твоїх рук справа, як би він міг спочивати з миром? — наполягав Сун Цімін.
— Вибір був лише між чорним і білим, і він явно зробив хибний вибір! Поки він і далі ховатиметься в горах, я продовжуватиму вирізати його міста! — миттєво відповіла Салан.
— Мільйони людей загинули через одну-єдину помилку.
— Це лише початок, — пообіцяла Салан.
Сун Цімін стояв нерухомо. Складний вираз його очей змінився на холодний убивчий намір!
Він знаходився менш ніж за сотню метрів від Салана. Салан завжди була невловимою. Найімовірніше, вона вперше з'явилася перед ними, і саме зараз вона перебувала в Храмі Парфенону, з усіх можливих місць. Це був найкращий шанс убити цю дияволицю. Сун Цімін не міг дозволити дияволиці, яка й далі сіятиме катастрофи, так легко піти, особливо коли зрозумів, що все це сталося через вирок, винесений у минулому...
Салан продовжила спускатися з гори і повільно розчинилася вдалині. Тим часом Сун Цімін залишався нерухомим...
Він був достатньо сильним, щоб знищити Салана, але вирішив цього не робити.
Окрім того факту, що Суддя Леонард помер би разом із Саланом, якби йому не вдалося вбити Салана тут, зважаючи на те, якою мстивою була ця жінка, Магічне Місто, в якому він жив, найімовірніше, стало б її наступною мішенню. Сун Цімін раптом втратив мужність, коли подумав про Лихо Стародавньої Столиці!
Людина, що постаріла, має більше тривог і стає менш рішучою. Сун Цімін не міг не поглянути на Мо Фаня та Чорного Тотемного Змія. Якби Мо Фань був на його місці, він би неодмінно вбив Салана за будь-яку ціну!
Поки він вагався, Салан уже пішла. Запах чорної крові, що витав над вершиною гори, також поступово ослаб.
Сун Цімін повернувся до свого друга Леонарда і побачив, що той знепритомнів. Він не був упевнений, чи чоловік вижив.
З іншого боку, Матері Храму Памізі вдалося придушити отруту. Її служниця збиралася погнатися за Саланом, але Мати Храму негайно зупинила її. Вона одразу ж наказала Музі обшукати Залу Богині і знайти кожну підозрілу особу!
Причина, з якої Салан змогла взяти їх під контроль, полягала в тому, що члени Чорної Церкви проникли до Зали Богині. Стажерка-служниця, яка розрубала тіло Ідіші на шматки, вже наклала на себе руки, але їм усе одно потрібно було з'ясувати, хто їх отруїв!
— Мати Храму, тепер, коли Салан з'явилася, це означає, що Є Сінся невинна! Я сподіваюся, ви відкличете магічну формацію і дозволите Мо Фаню та Є Сінся піти, — сказав Сун Цімін, побачивши, що Мати Храму швидко одужує.
— Те, що Є Сінся вбила Паніцзя — усе ще факт. Її засудять до смерті, незалежно від того, чи була вона Саланом, чи ні. До того ж, Мо Фань наважився зчинити хаос у нашому Храмі Парфенону. Ми нізащо не пробачимо його так легко! — негайно закричала Меллаура.
Обличчя Матері Храму все ще було чорним.
Сьогодні вони втратили всю свою гідність. Вони були надто налякані, щоб щось зробити, коли Салан використала своє життя, щоб погрожувати їхнім. Тому Храм Парфенону так просто не пробачить Мо Фаня, Є Сінся та Чорного Змія!
— Пф, вони явно винні, якби Мо Фань не з'явився, Салан нізащо не змогла б пробратися до Храму Парфенону. Можливо, Мо Фань уже давно у змові із Саланом, його гріхи непрощенні! — висловився Великий Суддя Дуланк.
Сун Цімін розлютився від слів Дуланка!
Наскільки ж безсоромними могли бути ці люди? Їм не вдалося схопити Червоного Кардинала Чорної Церкви, тому вони планували пожертвувати двома молодими магами, щоб виправдати себе. З якого це часу Священний Суд і Храм Парфенону стали такими корумпованими? Було цілком очевидно, що все це сталося через те, що вони безпідставно звинуватили Є Сінся в тому, що вона Салан!
Є Сінся не була Саланом, а отже, у неї не було жодного мотиву вбивати Паніцзя. За цим стояла велика змова, проте Храм Парфенону та Священний Суд усе одно наполягали на вбивстві Є Сінся замість того, щоб розслідувати справу.
— Старий Сун, це марно, вирок уже винесено. Ця дівчина не виживе, — слабким голосом сказав Леонард Сун Ціміну.
— Що ти маєш на увазі!? — закричав Сун Цімін.
— Дуланк активував Темну Страту, Маги Священного Суду не є катами... — сказав Леонард.
Обличчя Сун Ціміна спохмурніло. Він з недовірою підняв голову і втупився на Чорного Тотемного Змія, який віддавав усі свої сили, щоб прорвати магічну формацію, і на Мо Фаня, який був рішуче налаштований врятувати Є Сінся за будь-яку ціну!
— Дуланку, ти збожеволів!? — Сун Цімін втратив самовладання. Він більше не міг зберігати спокій. Він люто закричав і підійшов просто до Дуланка.
Очі Сун Ціміна були сповнені люті та вбивчого наміру. Його переважаюча ментальна сила ринула на Дуланка. Маги Священного Суду поблизу ледь не знепритомніли, не в змозі витримати цей неймовірний тиск.
Дуланк витріщився на Сун Ціміна у відповідь. Навколо нього теж вирувала сильна енергія. Один був колишнім Кліриком Священного Суду, а інший — Великим Суддею. Аури двох найвищих авторитетів Священного Суду зіткнулися одна з одною, відкинувши магів Верховного рівня, що знаходилися поблизу.
У радіусі ста метрів від двох могутніх магів не залишилося жодної людини, здатної встояти на ногах. Вони ще не застосували жодного закляття, проте небо вже неймовірно потемніло!
— Вона Салан, тому мені цілком дозволено використати на ній Темну Страту. Ти більше не Клірик, ти не маєш права ставити під сумнів моє рішення! — сказав Дуланк.
— Дівчина невинна, ти зловживаєш своєю владою!
— Я не єдиний, хто проголосував чорним каменем. Сун Цімін, ти справді так і не навчився оцінювати час і ситуацію, чи не так? Ти серйозно думаєш, що лише я відповідальний за смерть Вень Тая? У мене є лише один Камінь Провини, але хіба ти не знаєш, що з ним сталося? Він був надто яскравим, навіть Ідіша відчувала загрозу від його впливу, і єдиним вибором для нього була смерть! — огризнувся Дуланк.
— А як же Є Сінся!? — різко відповів Сун Цімін.
Маги Священного Суду та Судді спробували їх зупинити, але їхні аури були просто занадто жахливими. Ніхто з них не зміг підійти ближче.
— Ти вже знав, ким була Салан, невже ти не можеш здогадатися, ким тепер є ця дівчина? О, Сун Цімін, ти приречений бути невдахою. Ти недостатньо безсердечний, щоб бути авторитетом. Ідіша завжди була нашим лідером, лише вона могла знищити всі опозиційні сили та повернути славу Священного Суду! — сказав Дуланк.
— Ти... це ви всі несете за це відповідальність! — Сун Цімін миттєво зрозумів, хто весь цей час стояв за змовою, побачивши реакцію Дуланка.
Однак, коли він дізнався правду, йому здалося, ніби він опинився в якомусь абсурдному нічному кошмарі.
Зала Богині...
Довгим коридором, викладеним пурпуровими кристалами, до самого його кінця прямувала білошкіра Аша’руя у довгій темно-зеленій сукні.
У кінці коридору знаходилася Задня Зала, де стояла синя труна у формі священного листка. Усередині лежала розкішна жінка, вкрита безліччю чарівних коштовностей.
Аша’руя підійшла ближче до труни. Заступник Господаря Зали, який її охороняв, трохи завагався, побачивши Аша’рую.
Аша’руя швидко глянула на труну і побачила, що останки жінки все ще були цілими. Вона холодно пирхнула і сказала:
— Хіба вони не казали, що тіло Ідіші розрубали на шматки?
Заступник Господаря Зали не знав, що відповісти. Натомість він вирішив відступити вбік.
Аша’руя підійшла ближче і побачила сліди крові в труні. Однак, коли вона придивилася уважніше, її обличчя почорніло.
На тілі були чіткі порізи, але вони повільно гоїлися!
Шматки тіла Ідіші... самі собою зросталися докупи!