— Чому мене звинувачують у бунті, коли я лише згадав інцидент із минулого? Або, можливо, Священний Суд від самого початку знав, що це була помилка, але щоб захистити свою репутацію, заборонив іншим про це згадувати? — Сун Цімін холодно пирхнув. Він без вагань висунув звинувачення Дуланку у відповідь.
Обличчя Дуланка спохмурніло. Він сказав:
— Схоже, ти твердо вирішив їх захищати, але я кажу тобі: вони все одно помруть. Священний Суд ніколи нікого не звинувачував безпідставно. Називати нас несправедливими — це лише твоя однобока думка!
Сун Цімін промовчав. Зрештою, це була правда, що він хотів захистити Мо Фаня та Є Сінся. Він був надзвичайно добре знайомий із характером Мо Фаня.
— Капітане Лицарів Золотого Сонця, чого ви чекаєте? Чому ви не схопите спільника ув'язненої? Священний Суд має право стратити ув'язненого на місці. Якщо він наважиться чинити опір, ви маєте право стратити і його! — заявив Дуланк.
Люди навколо були приголомшені його словами. Багато хто дізнався, що Мо Фань був героєм Лиха Стародавньої Столиці, проте Дуланк не виявив жодної поваги до Китаю, віддавши наказ стратити Мо Фаня на місці.
Зазвичай Священний Суд лише затримував правопорушника і просив Союз Примусу Китаю надіслати свого представника, щоб вирішити, як вони з ним вчинять. Однак, незалежно від того, наскільки розлюченим міг бути Союз Примусу, вони б неодмінно виявили милосердя з огляду на заслуги Мо Фаня. Дуланк не збирався відпускати Мо Фаня!
— Дуланку, що ти, в біса, робиш!? — різко запитав Сун Цімін.
— Що я роблю? Я просто роблю те, що повинен робити Великий Суддя. Якщо ти спробуєш їх захистити, я вважатиму тебе їхнім спільником! — відповів Дуланк.
— Старий Бао, з такою людиною говорити марно. — Мо Фань зрозумів намір Старого Бао. Він хотів виступити на захист Є Сінся, сподіваючись, що хтось авторитетний вийде вперед і поставить під сумнів вирок, щоб вони могли продовжити розслідування справи.
Однак Мо Фань знав, що це навряд чи станеться, судячи з реакції Великого Судді.
Мо Фань спокійно спостерігав за ситуацією. Чомусь йому здавалося, що Великий Суддя дуже прагнув засудити Є Сінся до страти. Які саме вигоди були пов'язані з цією змовою, що їм довелося вдатися до таких крайнощів?
Мо Фань відчув, як на нього спрямовується величезний тиск. Він підняв погляд і побачив чоловіка, який наближався до нього зі злісною посмішкою.
— Яфо, він ще не покинув залу, тобі не дозволено завдавати йому жодної шкоди, — сказав Глоркіан.
— Великий Суддя вже віддав наказ, я лише його виконую. Цілком очевидно, що він намагається врятувати ув'язнену! — Яфа продовжував іти вперед.
Йому було дуже цікаво, звідки цей Просунутий маг узяв сміливість наважитися провокувати натовп. Зі своєю мізерною силою він не зміг би здолати навіть найслабшого Лицаря Золотого Сонця!
— Мо Фаню, не виходь! — попередила Тісу.
Поки Мо Фань не виведе Є Сінся із зали, ніхто нічого йому не зробить. Статус Мо Фаня зріс занадто сильно. Навіть Великого Суддю покарали б, якби він зловживав своєю владою!
— Я йду з нею. Якщо хтось із вас спробує мене зупинити, я не виявлю жодного милосердя! — холодно сказав Мо Фань.
Сказавши це, Мо Фань переступив через поріг.
Він міцно тримав Є Сінся. Він спускався сходами під пильними поглядами натовпу. Лицарі Золотого Сонця поблизу були розгублені. Можливо, їх також збентежив цей інцидент, і вони не могли повірити, що добросерда Є Сінся раптом перетворилася на вбивцю та Червоного Кардинала Чорної Церкви.
— Ти занадто високої думки про себе. Не має значення, чи виграв ти Світовий студентський турнір, у наших очах ти лише дрібна мураха! — люто закричав Яфа.
Навколо нього з'явилися величні Зоряні Галактики. Семеро з них об'єдналися в сліпучий Зоряний Палац, що містив у собі переважаючу кількість енергії, просто перед Яфою.
— Шабля Тисячі Листків: Вітровий Кривавий Розріз!
Люті золоті вітри, наче гігантські коси, кинулися на Мо Фаня з усіх боків.
Золоті коси об'єдналися у гігантську косу, заввишки із саму Залу Святих. Вона стрімко опустилася вниз, цілячись просто в Мо Фаня та Є Сінся!
Мо Фань спокійно зустрів Закляття Верховного рівня. У руці він тримав сферу, вкриту стародавніми рунами. Коли Вітровий Кривавий Розріз наблизився до нього, він підкинув сферу в повітря.
Величезний туман миттєво поширився цією територією, обмежуючи огляд тим, хто спостерігав. Слабкий чорний силует з'явився в тумані, перш ніж почав стрімко зростати...
Сходи біля входу до Зали Святих невдовзі були повністю зайняті. Лицарі Золотого Сонця, що оточували Мо Фаня та Є Сінся, зрозуміли, що щось не так. Вони швидко відступили на безпечну відстань.
Вітровий Кривавий Розріз Яфи врізався у величезну фігуру в тумані, але, здавалося, не завдав їй жодної шкоди. Мо Фань та Є Сінся знаходилися позаду чорної фігури, абсолютно неушкоджені!
Яфа стояв нерухомо, витріщившись на туман, що розширювався і розсіювався в навколишньому просторі. Він побачив пару величезних, жахливих очей у тумані, і миттєво відчув, як по спині пробіг сильний холод, ніби його окатили крижаною водою.
— Що... що це, в біса, за штука!? — закричав Яфа.
Щойно він вигукнув, величезна голова висунулася з туману. Замість того, щоб робити щось вигадливе, вона просто відкрила пащу і проковтнула зарозумілого Яфу одним укусом!
Навіть заступник Господаря Зали Суду підсвідомо зробив кілька кроків назад. Двісті Суддів позаду нього теж були ошелешені. Чому така величезна істота з'явилася звідки не візьмись у їхньому Храмі Парфенону? Це був Титан-Тиран?
Уся вершина гори гула. Туман продовжував розширюватися і майже досяг похмурого неба. Спалах блискавки прорізав бліде небо, коли почалася сильна злива.
За дощем послідували сильні вітри, що здіймали в повітря барвисті, намоклі пелюстки. Це було вражаюче, але тривожне видовище.
Коли дощ полився сильніше, люди нарешті змогли побачити справжній вигляд істоти.
Це був Небесний Змій. Туман заважав людям побачити все його тіло, але голова гігантського змія височіла над завісою дощу. Вона холодно дивилася зверху вниз на людей на горі.
— Боже... Боже мій!
— Це змій!
— Істота рівня Правителя, це має бути істота рівня Правителя! Як вона з'явилася в Храмі Парфенону!?...
Люди з жахом вигукували цю здогадку. Попри те, що на горі було чимало магів Верховного рівня, мало хто бачив істоту рівня Чорного Тотемного Змія.
Істота рівня Правителя?
Чорний Тотемний Змій не був звичайною істотою рівня Правителя! Коли він показав себе і подивився на людей на горі, він був схожий на крижаного Зміїного Бога. Його гордість і домінуюча аура повністю пригнічували серця магів на горі!
Чорний Тотемний Змій повільно відкрив пащу і виплюнув Яфу.
За короткий час колись владний Лицар Золотого Сонця впав на землю в розірваному одязі. Здавалося, ніби істота навмисно провокувала Великого Суддю Дуланка. Яфа, вкритий липким шлунковим соком, приземлився просто біля його ніг...
Обличчя Дуланка почало сіпатися, коли він побачив, як Яфа тремтить на землі!
Цей Мо Фань прийшов підготовленим!
— Гора Богині добре захищена. Сюди не дозволено було увійти навіть істоті рівня Командира, не кажучи вже про істоту рівня Правителя. Цей змій — Викликаний Звір Мо Фаня? Інакше як він міг з'явитися звідки не візьмись!? — сказала Мати Храму.
— Я щойно бачила Сферу Тотема. Тотемні Звірі здатні ховатися всередині Сфер Тотема, коли стикаються з небезпекою. Я впевнена, що Мо Фань прийняв виклик Зоряного Гірського Шляху не лише для того, щоб побачити Є Сінся. Він також планував пронести Сферу Тотема на Гору Богині! — з похмурим виразом обличчя сказала Меллаура.
— Це всього лише величезний змій. Як він сміє поводитися так безпринципно в Храмі Парфенону? Шоушенк, бери своїх людей і вбий змія! — люто гаркнув Дуланк.
Йому було абсолютно байдуже на походження змія. Будь-хто, хто наважувався кинути виклик авторитету Священного Суду, мав померти!
Чорний Тотемний Змій повільно опустив голову до землі, дозволяючи Мо Фаню застрибнути на неї, тримаючи Є Сінся.
На голові Чорного Тотемного Змія була невелика западина. Вона захищатиме Мо Фаня та Є Сінся від впливу заклять.
Мо Фань обережно поклав Є Сінся в западину, але сам залишився ззовні.
— Він захистить нас, не хвилюйся, — Мо Фань знав, що Є Сінся була дуже налякана. Він змусив себе усміхнутися і втішив дівчину.
Чорний Тотемний Змій повільно підняв голову. Мо Фань стояв на ній серед дощу і пелюсток, що кружляли, і дивився зверху вниз на натовп.
— Мо Фаню!
— Ти збожеволів!
Гейлон вказав на голову Чорного Тотемного Змія і сердито закричав:
— Ти серйозно збираєшся піти проти Храму Парфенону!?
Люди біля підніжжя гори також могли бачити величезного змія на вершині гори. Їх миттєво охопив жах, оскільки попередній Титан-Тиран був наче мізинець порівняно з Небесним Змієм!
Мо Фань уже все вирішив. Сьогодні він забере Є Сінся звідси!