— Який сюрприз, вони були продані на аукціоні за двісті п'ятдесят мільйонів. Мо Фаню, цього разу ти зірвав куш! — схвильовано вигукнув Чжао Ман’янь Мо Фаню.
Оскільки Мо Фань рідко мав можливість бачитися з Є Сінся, він провів із нею декілька днів. Вони також відвідали разом деякі визначні пам'ятки, відчувши, як це — вирушити у весільну подорож заздалегідь.
— Непогано! Чи є якісь хороші Насіння Душі? — запитав Мо Фань.
Мо Фань щойно провів Є Сінся. Їй настав час повертатися до Храму Парфенону. Після навчання вона стане офіційним членом Зали Богині Храму Парфенону. Він легко міг зрозуміти, наскільки це вражаюче, побачивши раніше шок на обличчі Наньжун Ні.
— Вирушай до Венеції; у Місті Каналів напевно знайдеться те, що ти шукаєш. Там знаходиться найбільший у світі аукціонний дім. Ти можеш купити багато речей, якщо маєш гроші! — сказав Чжао Ман’янь Мо Фаню.
Тепер у Мо Фаня було загалом вісімсот п'ятдесят мільйонів. Це була просто шалена сума грошей. Він ніколи не думав, що колись стане таким багатим, коли навчався в школі.
Втім, Мо Фань ніколи не думав, що витрачатиме ще більше, стаючи багатшим. Грошей, які він мав, вистачало лише на те, щоб купити одне-єдине Насіння Душі!
Прибувши до Венеції, вони виявили, що місто, побудоване на воді, має неповторний шарм, якого не має жодне інше місто у світі. Старі годинникові вежі, церкви та барвисті будівлі з часів Середньовіччя нагадували подорож у часі, щоб знову відвідати історію Європи.
У Венеції не було автомобілів і навіть велосипедів. Весь їхній транспорт складався з човнів і звіра водяного типу під назвою Гондола.
Водний Звір Гондола ідеально пасував до атмосфери Венеції. Їхні хребти були трохи ввігнуті, але біля хвостів і голів стирчала кістка. Якщо вони лежали нерухомо, зануривши половину тіла у воду, то ідеально нагадували маленький човен у формі півмісяця, в якому могло поміститися близько п'яти осіб.
Ці Гондоли можна було вважати таксі Венеції. Вони були спеціально навчені, і кожною «кермувала» спеціальна людина. Гондоли могли доставити відвідувачів і місцевих жителів у будь-який куточок Венеції. Вихід у море теж був можливим!
Прибувши до Венеції, Мо Фань одразу ж вирушив покататися на унікальних звірах, досліджуючи Місто Каналів.
— Я чув, що кожна людина у Венеції — Маг Води, це правда? — запитав Мо Фань, сидячи в гондолі, у візника.
Візником був старий чоловік. Можливо, через те, що він занадто багато перебував на сонці, відтінок його шкіри був темним, як у африканця, хоча він був європейцем. Він був надзвичайно доброзичливим. Він з усмішкою пояснив Мо Фаню:
— Не кожен, але принаймні половина людей тут може застосувати одне або два закляття Води. На жаль, я належу до іншої половини.
— Половина людей — Маги Води, це досить лякає! — вигукнув Чжао Ман’янь.
Співвідношення магів до звичайних людей було надзвичайно низьким, тому було досить шокуюче дізнатися, що половина людей у Венеції — Маги Води!
— Якщо ви прямуєте до Аукціонного Дому Сан-Марко, ви знайдете його, спустившись цим шляхом. Світовий студентський турнір не за горами, а це означає, що до цього міста приїде багато людей. Б'юся об заклад, скоро я теж буду досить зайнятий, — усміхнувся водій.
Сказавши це, він простягнув картку Мо Фаню, повідомивши, що він вільний, якщо Мо Фань зацікавиться замовленням Гондоли.
Коли вони зійшли на берег, просто перед ними була площа Сан-Марко. Розкішний Аукціонний Дім Сан-Марко теж був у полі зору, з двома грифонами, що охороняли вхід. Місце виглядало приголомшливо!
— Чжао Ман’янь! — Щойно вони увійшли через вхід, до Чжао Ман’яня підійшов вродливий чоловік у пляжних шортах і сонцезахисних окулярах.
Пляжні шорти і капці — простий одяг чоловіка не дуже пасував до оточення. Лише брендові сонцезахисні окуляри могли трохи компенсувати його невимушений вигляд.
— Старший брате, ти такий зайнятий, навіщо ти чекав тут, щоб зустріти мене... — схвильовано сказав Чжао Ман’янь, побачивши чоловіка в окулярах.
Однак, перш ніж він встиг закінчити, чоловік підняв брови і сказав:
— Якого біса ти тут робиш?
— Я ж казав тобі, що приїду! Ти серйозно не читав жодного з моїх повідомлень? — Чжао Ман’янь втратив дар мови.
— О, я не звернув на це особливої уваги. До речі, хіба тато не відправив тебе в якісь інші країни на тренування? Чому ти тут, тоді? Попереджаю тебе, марно намагатися сховатися тут, якщо ти зробив щось безсоромне. Я занадто зайнятий, щоб навіть піклуватися про тебе, кожна моя хвилина коштує сто мільйонів, розумієш? — вилаяв його чоловік.
Обличчя Чжао Ман’яня спохмурніло. Він вичавив слова крізь зуби:
— Я тут через Світовий студентський турнір. Ти міг би хоч трохи звернути на мене увагу?
— О, о, я чув, як хтось згадував про це раніше, кажучи, що ти витратив купу грошей, — пробурмотів чоловік.
Мо Фань легко здогадався, що цей чоловік був не ким іншим, як братом Чжао Ман’яня, Чжао Юцянем.
Чесно кажучи, Мо Фаню було важко зрозуміти, про що думали батьки Чжао Ман’яня. Ім'я, яке вони дали своїй другій дитині, Чжао Ман’янь, було досить стриманим, проте вони дали своєму старшому синові таке кричуще ім'я. Юцянь — будь-хто міг легко зрозуміти, що це означає «мати гроші»!
(ПП: Юцянь звучить так само, як термін «мати гроші» китайською).
— Це мій хороший брат, Мо Фань, той, про якого я згадував тобі раніше... о, забудь, б'юся об заклад, ти не читав жодного з моїх повідомлень. Я просив тебе допомогти мені... — сказав Чжао Ман’янь.
Перш ніж Чжао Ман’янь встиг закінчити, Чжао Юцянь перебив:
— Просто заходьте всередину, я маю прийняти важливого гостя.
— ... — Чжао Ман’янь втратив дар мови. У нього не було вибору, окрім як завести Мо Фаня всередину Аукціонного Дому Сан-Марко.
Лише найбагатіші та найвпливовіші люди у світі могли володіти акціями Аукціонного Дому Сан-Марко. Клан Чжао був найбагатшою родиною в Китаї, і головною причиною цього було те, що він володів досить великою часткою Аукціонного Дому Сан-Марко, а це означало, що їхній клан брав участь у кожному аукціоні світового рівня, що проводився тут.
— Твій брат досить цікавий! — не втримався від сміху Мо Фань.
Чжао Ман’янь безпорадно сказав:
— Так було відтоді, як я народився. Я завжди невидимий для нього. Чесно кажучи, я дуже здивований, що він зміг упізнати мене щойно з такої відстані. У цього хлопця в очах лише гроші. Якщо я скажу зайве слово, він думає, що я марную час, який він міг би використати, щоб заробити більше грошей. Його не цікавлять жінки, їжа, магія чи будь-які стосунки. Його єдиний інтерес — заробляти більше грошей, як і мого батька.
— То тебе що, всиновили? — запитав Мо Фань.
— Можливо, якби я не був відносно талановитим магом, щоб компенсувати відсутність у Клану Чжао могутніх магів, б'юся об заклад, ніхто б і пальцем не поворухнув, щоб знайти мене, якби я зник безвісти, — зізнався Чжао Ман’янь.
— Чому це звучить так сумно з твоїх вуст? Ти знаєш, скільки людей заздрять тому, як ти можеш використовувати гроші свого клану за власним бажанням без жодних обмежень? Якби я народився у твоїй родині, якого біса я б морочився з убивством демонічних істот? Навіщо мені обирати важче життя? — праведно сказав Мо Фань.
— Ах ти ж сволота, з часів інциденту з Материнським фантомом скільки разів я ризикував життям, слідуючи за тобою? Це правда, що я багатий, але мені треба бути живим, щоб витрачати гроші! — миттєво заперечив Чжао Ман’янь.
— Я просто намагаюся додати трохи веселощів у твоє нудне життя. Якщо в тебе немає амбіцій, чим ти відрізняєшся від свого брата? — відповів Мо Фань.
Поки вони базікали про нісенітниці, вони увійшли до найрозкішнішої VIP-кабіни, зарезервованої для Клану Чжао. Кабіна була розкішною, мов королівський палац. Самих лише грошей було далеко не достатньо, щоб створити це відчуття розкоші. Мо Фань намагався осягнути, як ці багатії насолоджуються життям!
Офіціантки всередині королівської кабіни, одягнені в довгі сині сукні, були неймовірно гарними. Їхні груди та сідниці були щільно обтягнуті сукнями, володіючи непереборним шармом.
— Ти завжди чіпляєшся до цих жінок? — запитав Мо Фань зловісним голосом.
Зазвичай у Мо Фаня не виникало таких випадкових думок, просто офіціантки були до біса гарними!
— Не кажи дурниць, ці жінки не з тих, до кого можна торкатися, навіть якщо захочеш. Вони мають бути незайманими, щоб працювати тут, і будь-яка, хто втратить цноту, буде звільнена негайно. Вони тут виключно для того, щоб приймати найповажніших гостей, не беручи участі в жодній секс-торгівлі. Можеш перестати думати, що багатії — це лише мерзенна і брудна зграя? Ці жінки не так сильно потребують грошей. Самих лише грошей недостатньо, щоб вони продали себе... людині потрібно мати ідеальне, вродливе обличчя, як у мене! — впевнено заявив Чжао Ман’янь.
Незабаром до них підійшла адміністраторка в синій сукні і з усмішкою сказала:
— Панове, ми приймаємо тут лише зарезервованих гостей, чи можу я попросити вас перейти до сусідньої кабіни?
— Я брат Чжао Юцяня, — спокійно сказав їй Чжао Ман’янь.
— Мені шкода, але директор Чжао чітко дав зрозуміти, що ця кабіна зарезервована для VIP-гостя. Я проведу вас до сусідньої кімнати. Ви можете попросити тамтешній персонал усе влаштувати для вас, — сказала жінка.
Жінка була змішаної крові. Вона мала виразні, привабливі риси обличчя жительки Заходу та елегантність азіатки. Чжао Ман’янь був захоплений зненацька її ввічливим, але твердим ставленням.
— Ходімо до сусідньої кабіни, ХА-ХА-ХА! — просто розреготався Мо Фань.
Вираз обличчя Чжао Ман’яня спохмурнів.
Зазвичай Мо Фань переважав завдяки своїй видатній силі. Чжао Ман’янь був йому зовсім не рівня. Однак, коли він нарешті мав шанс вразити Мо Фаня своїм походженням і грошима, він натомість продовжував ганьбитися. Чжао Ман’янь почав хвилюватися.
— Пф, хоча Чжао Юцянь повністю керує цим місцем, ви повинні знати, що я маю певну кількість акцій тут. Я займу цю кабіну, і якщо виникнуть якісь проблеми, попросіть Чжао Юцяня прийти поговорити зі мною, я хотів би побачити, хто цей VIP-гість!
Чжао Ман’янь сів на диван, зроблений із лебединого пір'я, як належить зарозумілому фуердаю (багатому спадкоємцю).
Жінка в синій сукні була приголомшена. Вона не очікувала, що Чжао Ман’янь буде таким нерозважливим!
Мо Фань теж був неабияк здивований. Чжао Ман’янь не виглядав як той, хто став би створювати такі проблеми. Він був готовий зупинятися як у занедбаних заїжджих дворах, так і в елітних маєтках, тому малоймовірно, що він наполягав би на тому, щоб зайняти розкішну кабіну.
Невже стосунки між братами Чжао не такі мирні, як він думав спочатку?