Чорний блиск меча поглинула блискавка. Дуги блискавки оповили Вартового Смерті Лютого Меча. Потужний удар кулака відкинув його, і він врешті-решт із силою врізався у валун, з-за якого з'явився!
— Пф, намагаєшся здолати мене грубою силою? — зневажливо кинув Мо Фань, витріщаючись на істоту, що врізалася в камінь.
Дуги блискавки теж були досить потужними. Валун повільно розколовся після того, як істота в нього влетіла...
Оскільки Мо Фань стояв на схилі, валун перекривав йому огляд вище. Коли камінь розколовся, Мо Фань виявив, що несвідомо дістався вершини пагорба. Однак він ахнув, побачивши, що по пагорбу розкидано понад півсотні смолисто-чорної нежиті. Усі вони тримали чорні мечі і мали жахливі налиті кров'ю очі...
Ці Вартові Смерті Лютого Меча були набагато сильнішими за Отруйних Золотих Мумій. Навіть істота, яку Мо Фань відправив у політ ударом кулака, не померла миттєво. Не так багато істот рівня Воїна могли пережити удар блискавичного кулака Мо Фаня!
— Дідько, я розворушив осине гніздо! — обличчя Мо Фаня скривилося.
Спочатку Мо Фань думав, що натрапив лише на дрібного ватажка в цій битві, оскільки його смолисто-чорний вигляд здавався набагато благороднішим, ніж у решти огидної нежиті. Однак, якби Мо Фань знав, що на пагорбі їх понад п'ятдесят, він точно не став би лізти в бійку з ними!
Втікати було вже явно запізно. Мо Фань відчував, ніби його міцно схопили понад п'ятдесят рук. Навіть поворухнутися було неймовірно важко.
Перший Вартовий Смерті Лютого Меча піднявся з уламків валуна і видав неприємний звук, схожий на хрускіт щелепи скелета.
Хоча Мо Фань не розумів мови нежиті, він знав, що істота фактично намагалася сказати: «Брати, він знущався з мене, порубайте його на шматки!»
Незліченні удари, подібні до мерехтіння зірок, стрімко полетіли в його бік. Деякі були прямими, тоді як інші мали форму півмісяців, як вертикальних, так і горизонтальних...
Мо Фань миттєво відчув біль, що прокотився тілом, коли Броня Чорного Змія прийняла удари.
— Дідько, ану бийтеся зі мною по одному! — Мо Фань жалюгідно намагався вирватися з оточення Вартових Смерті Лютого Меча.
Місцевість раптом вкрилася шокуючими шрамами та розломами, поки Мо Фань кидався з одного боку в інший. Якби не Часовий Стазис Просторового Елементу, що виграв йому трохи часу для ухилення від атак, Броня Чорного Змія була б повністю знищена!
Тіньові півмісяці ударів ринули вперед, мов сильний вітер, злившись в один удар, і влучили в смолисто-чорну фігуру Мо Фаня.
Фігуру Мо Фаня розірвало на шматки потужним ударом. Вітер, що йшов слідом за першою хвилею атак, розкришив шматки на дрібні скалки...
Вартові Смерті Лютого Меча нарешті зупинилися, побачивши, що ворога знищено.
Вони й гадки не мали, що невидима темна хвиля прослизнула крізь них і з'явилася позаду!
— Час сплатити борги! — раптом пролунав голос Мо Фаня, коли він підійшов до вже пораненого Вартового Смерті Лютого Меча.
Мо Фань змахнув рукою, викликаючи сріблястий ромб. Неймовірний тиск опустився на цю зону. Вартового Смерті Лютого Меча розчавило силою стиснення, перш ніж він встиг зреагувати.
Інші Вартові Смерті Лютого Меча негайно обернулися і розлютилися, виявивши, що людина все ще жива. Мало того, йому вдалося підкрастися до них ззаду і вбити одного з їхніх товаришів!
Ціллю, яку Вартові розірвали на шматки своїми мечами, був лише тіньовий клон, залишений Мантією Темного Аристократа. Це був найвищий рівень Закляття Тіні, Тіні Утечі. Без унікальних ефектів посилення Заклять Тіні від Мантії Темного Аристократа Мо Фань ніколи не зміг би викликати тіньову приманку.
Було дуже важко відрізнити реальну людину від тіньової приманки. Навіть Чорний Морський Дракон був обманутий тіньовою приманкою, що дозволило Мо Фаню зайняти вигідну позицію. Чуття Вартових Смерті Лютого Меча були слабшими, ніж у Чорного Морського Дракона, тому малоймовірно, що вони могли відрізнити тіньові приманки Мо Фаня від нього самого!
— Іди сюди! — Мо Фань простягнув руку. Ілюзорні Кігті силоміць притягнули одного з Вартових Смерті Лютого Меча до нього.
Вартовий відреагував досить швидко. Він не запанікував, навіть ставши мішенню. Натомість він скористався шансом, щоб рубанути по голові Мо Фаня.
— Геть звідси! — Мо Фань викинув кулак, палаючий дев'ятьма вогняними драконами, прямо в обличчя Вартового Смерті Лютого Меча.
Полум'я вирвалося вперед, а слідом за ним полетіли вогняні дракони. Вартового відкинуло, і він врізався в кількох своїх товаришів, наче в кеглі...
Вартові Смерті Лютого Меча були надзвичайно швидкими. Мо Фань бачив лише чорні тіні, що стрімко рухалися пагорбом.
Істоти справді вміли працювати в команді. Такое рідко можна було побачити, особливо з огляду на те, що більшість нежиті не мала інтелекту. Десять Вартових Смерті Лютого Меча, що йшли попереду, намагалися заплутати Мо Фаня своїми швидкими тінями, тоді як двадцять Вартових позаду були тими, хто насправді мав завдання знищити Мо Фаня.
Якщо їм не вдавалося завдати Мо Фаню смертельного удару, перша десятка Вартових негайно використовувала можливість, щоб ударити по слабких місцях Мо Фаня!
Мо Фань мусив визнати, що ця нежить була набагато розумнішою за більшість нежиті, з якою він бився раніше. Здавалося, ніби він протистоїть групі добре навчених убивць. Він убив лише одного і покалічив іншого, витративши на них стільки часу!
— Давайте, ви ж не думаєте серйозно, що я вас боюся!
Мо Фань знав, що втеча — не варіант, тому рішуче пішов ва-банк проти Вартових Смерті Лютого Меча!
Полум'я Небесного Вогняного Поховання захлеснуло все довкола, перетворивши місцевість на океан вогню.
Дикі удари блискавок продовжували з'являтися і ефектно вдаряти в землю. Деякі падали поруч із Вартовими Смерті Лютого Меча, інші влучали точно в ціль.
Мо Фань спочатку планував використати єдиний Домен, яким він опанував, — Панування Темряви. Однак, згадавши, що Домен робить будь-яку істоту типу Тіні всередині нього сильнішою, він одразу відмовився від цього.
Панування Темряви щонайбільше трохи посилило б його Закляття Тіні, але це лише прискорило б його смерть, якби тіньові вбивці раптом отримали значне посилення!
Хоча Панування Темряви було досить потужним, його головна відмінність порівняно з іншими справжніми Доменами полягала в тому, що воно не могло відрізнити друга від ворога!