— З Мо Фанем, цим скаженим псом, на чолі, битва буде набагато легшою, — пробурмотів Чжао Ман’янь.
Мо Фань зміг порушити стрій Отруйних Золотих Мумій самотужки. Поки Отруйні Золоті Мумії не випускали свою смертоносну отруту одночасно, іншим більше не треба було тікати, рятуючи власні життя.
Слідуючи за Мо Фанем, решта почала застосовувати Просунуті закляття, щоб кришити Отруйних Золотих Мумій.
Ці мумії відрізнялися від більшості нежиті. У них не було загартованої плоті для захисту чи м'язистих кінцівок. Їхня бойова здатність ставала досить посередньою, коли отрута не діяла як слід.
У результаті настала черга національної збірної переслідувати Отруйних Золотих Мумій. Мумії відчайдушно намагалися знайти безпечне місце, щоб випустити отруту, але члени збірної були сміливими та нестримними, особливо Мо Фань, Ай Цзяньту та Му Нінсюе!
Мо Фань мав імунітет до отрути. Він просто йшов уперед і вбивав кожну істоту, на яку натрапляв, щоб зібрати Обривки Душі. Потужні елементи Простору та Прокляття Ай Цзяньту були неймовірно ефективними проти Отруйних Золотих Мумій. Му Нінсюе використовувала магію Вітру для захисту, а магію Льоду — як зброю. Її крижана фігура з легкістю прослизала крізь мумій.
— Дивіться, з того боку йде сигнал, — сказав хтось, вказуючи на зворотний бік пагорба.
— Схоже, це той загін, що вступив у бій з нежиттю... виглядає так, ніби вони просять підкріплення... отруйний туман повністю їх там заблокував.
— Ті ідіоти, їм справді треба було прийти сюди і створити нам проблеми. Ми тут так розважаємося!
— Йдіть врятуйте їх, вони все ще ризикують життям у бою, — наказала Нань Юй.
Не маючи вибору, команда пробила шлях до позиції загону, допомагаючи їм розчистити дорогу для втечі.
— До речі, у них справді немає мізків, щоб отак кидатися в отруйний туман?
— Досить бурчати... стривай, а де дівся Мо Фань?
— Що? Хіба він не пішов з нами?
— Забудьте про нього, він залишиться живим, навіть якщо ми всі тут помремо.
У центрі основної армії, під захистом квадрата з чотирьох Водяних Завіс, генерал Фенна насупилася, коли підвела погляд і побачила сигнал про допомогу.
— Генерале, вони в біді, просять підкріплення, — сказав капітан.
— Продовжувати рух уперед! — холодно сказала генерал Фенна.
— Але як же вони...
— Я сказала продовжувати рух! — очі генерала Фенни рішуче блиснули, не залишаючи місця для переговорів.
Капітан Ловар більше не наважувався згадувати про порятунок загону. Насправді він вважав, що капітан Ванкос був надто безрозсудним у своєму підході.
— Загін капітана Ванкоса в пастці. Ми втратили авангард, а купка Вартових Смерті Лютого Меча утримує височину. Вони як мечники — у повних обладунках. Вони шинкують наших магів на шматки, коли ми намагаємося наблизитися. Якщо ми не прорубаємо шлях крізь стрій Вартових Смерті Лютого Меча, ми можемо опинитися в скруті, оскільки вони занадто міцні для нашої армії! — похмуро сказав командир Ловар.
Генерал Фенна замовкла.
Спочатку вона планувала дозволити загону капітана Ванкоса взяти на себе Вартових Смерті Лютого Меча, але той вважав отруту найбільшою загрозою і самовільно залишив позицію, щоб знищити Отруйних Золотих Мумій...
— Я розберуся з ними, — сказала генерал Фенна низьким голосом.
— У жодному разі; якщо ви витратите енергію вже під час другого наступу, як ми дійдемо до кінцевої мети? — закричали інші віце-генерали, не погоджуючись.
Генерал Фенна була головнокомандувачем армії, а також Верховним Магом.
Наразі лише три Верховні Маги були доступні для відправки в місто Пуччіні. Один із них чергував у місті, інший мав очолити загін Магічної Асоціації для фінального штурму, щойно основна армія підійде досить близько до піраміди. Три Верховні Маги мали свої власні ролі. Якщо будь-хто з Верховних Магів буде змушений витратити свою енергію на такій ранній стадії, це означатиме, що їм доведеться змінювати план, що ускладнить досягнення мети!
— Це єдиний вихід, який у нас зараз є, спробуємо надолужити це пізніше... передайте мій наказ, нехай усі продовжують рух. Ми повинні захопити височину за двадцять хвилин! — сказала генерал Фенна.
— Так... Слухаюсь!
На височині маг, який, наче ходяча бомба, вибухав при контакті з нежиттю, самотужки переслідував понад десять Отруйних Золотих Мумій.
Мумії продовжували тікати в бік височини, тож несамовитий маг втягнувся в безжальну гонитву. Використавши Гігантські Тіньові Шипи, щоб знерухомити Отруйних Золотих Мумій, він нарешті зміг убити нежить і забрати їхні Обривки Душі.
— Га? А де інші? — Мо Фань обернувся і зрозумів, що Му Нінсюе, Цзян Шаосюй, Ай Цзяньту, Нань Юй та інші зникли. Кількість Отруйних Золотих Мумій позаду нього теж значно зменшилася.
— Я пішов не туди? — Мо Фань криво посміхнувся.
У всьому була винна одна Отруйна Золота Мумія, яка постійно тікала від нього. Мо Фань ніколи не бачив нежиті, яка б так вправно накивала п'ятами. Йому знадобилося чимало часу, щоб вистежити її. Він навіть збився зі шляху.
Коли Мо Фань збирався повертатися тією ж дорогою, він раптом виявив нежить розміром з людину, яка виглядала так, ніби була повністю вкрита чорною фарбою, що з'явилася з-за гігантського валуна неподалік.
Нежить була смолисто-чорною, включно зі шкірою та обладунками, які вони носили. Навіть мечі, що вони тримали, були чорними! Лише їхні очі мали моторошне червоне світіння з сильним наміром убивства!
— Що це за нежить? Я ніколи не бачив нічого подібного. З них може випасти корисна здобич! — Мо Фаня одразу спровокував вбивчий погляд нежиті.
Смолисто-чорна нежить, схожа на мечників, рухалася дивно. Їхні рухи були непередбачуваними, але вони не ширяли над землею, як привиди, а ступали з вражаючою силою. Один із них підійшов до Мо Фаня і зробив випад у формі хреста. Гострі чорні мечі відблискували крижаним світлом у руках істоти!
Мо Фань одразу викинув кулак уперед, побачивши атаку істоти, намагаючись підкорити насильство насильством!
Блискавка дико замерехтіла, коли кулак Мо Фаня прорізав повітря. Потужна блискавка, створена Цяньцзюнь, врізалася в ударну хвилю темного розрізу!