Висока постать у червоному вбранні стояла в тумані водоспаду. У її лівому вусі була сережка, з якої лунав голос.
— Кат Філіп мертвий, — промовив глибокий голос на іншому кінці.
— О, це дуже розчаровує! — спокійно відповіла постать у червоному.
— Річ, яку ми хотіли, доставляється до місця призначення.
— Угу, чудово, — сказала постать у червоному.
— Чи варто нам надіслати когось іншого, щоб прибрати того хлопця? — запитав глибокий голос.
— Нічого страшного, поки що ми не можемо його чіпати, почекаймо іншого шансу, — відповіла постать.
— Але його сила зростає занадто швидко. Навіть Філіп не зміг його прибрати. Я хвилююся, що він стане сильнішим і перетвориться на більшу загрозу для нас. Зрештою, у нього Подвійні Вроджені Елементи. Щойно він досягне Верховного рівня, його буде майже неможливо зупинити, — сказав глибокий голос.
— Не хвилюйся, я не дам йому дожити до Верховного рівня! — відповіла Салан.
— Твої слова — полегшення, ти прямо як Йормунганд!
— Йормунганд? Можливо!
Атлантичний океан здавався блакитнішим за Тихий. Вода була наче крижане дзеркало, прозора, і відображала небо та білі хмари, коли поверхня була спокійною.
Тінуоая було найкрасивішим, найтаємничішим містом Португалії. Це також було місце, де збиралися Морські Мисливці. Майже кожен Мисливець, зацікавлений у дослідженні Атлантичного океану в пошуках скарбів, збирався тут. Більшість із них також витрачали тут усі свої статки за одну ніч.
Чи то бари на пляжі з безліччю гламурних жінок, чи галасливі казино, чи дуельні майданчики магів — у цьому місці були всі види нескінченних розваг!
Був лише пообідній час, лагідне сонячне світло елегантно падало на поверхню океану. М'які хвилі здіймалися, наче край сукні...
П'яний старий маг сидів на дерев'яній доріжці, що вела в океан. Це було схоже на дерев'яний міст, куди багато людей приходили вночі, просто щоб охолодитися морським бризом.
Обличчя старого мага почервоніло, і він продовжував щось бурмотіти своєму другові, наче був незадоволений діями товариша, коли вони виходили в море.
— Я ж казав йому, він повинен тримати Водяну Завісу на руці. Якби він не був таким зарозумілим і справді послухав мене, Блискавична Демонічна Риба не змогла б утекти! — бурчав старий маг.
Чоловік поруч із ним був його товаришем. Це був чоловік середніх років із густою бородою. Він пив небагато. Намагаючись заспокоїти друга, він відповів:
— Але ти не повинен був виганяти його з команди ось так. Ти ж знаєш, як важко нам зібрати команду. Ми всі тут, щоб полювати на Морських Монстрів заради грошей, не будь таким суворим до себе.
Старий маг, Кантер, люто зціпив зуби. Він уже збирався щось сказати, коли побачив на воді величезний корабель кольору слонової кістки.
Він був дуже п'яний, тому бачив кілька кораблів, складених один на один, які повільно наближалися до міста.
— Який же великий цей корабель?! Я думав, місто Тінуоая не дозволяє величезним кораблям швартуватися у своєму порту? — випалив чоловік із бородою.
— Гм! Щойно я вполюю істоту рівня Командира, я теж куплю собі такий корабель і запрошу леді міста Тінуоая в тур Атлантичним океаном разом зі мною. Коли я повернуся до міста Тінуоая, населення на моєму кораблі подвоїться! — вульгарно розреготався старий маг.
Чоловік із бородою чудово розумів, що мав на увазі старий. Він теж розсміявся і глянув на корабель кольору слонової кістки, що виглядав досить велично...
Коли величезний корабель наблизився, вираз обличчя бородатого мага застиг. Йому здалося, що його очі ось-ось випадуть!
— Кантере, це... це не корабель... — шокованим голосом промовив маг середніх років.
— Як це не корабель? Хіба в цьому світі є щось інше, таке велике, що може плавати по морю? Ти хочеш сказати, що це гігантське морське чудовисько? — сказав старий Кантер.
— Це... це справді не корабель! — підвищив голос маг середніх років, зрозумівши, що щось не так.
Гігантська істота кольору слонової кістки повільно наближалася до гавані, ковзаючи поверхнею моря. Її розмір був ще більш шокуючим, ніж коли вона з'явилася вперше. Здавалося, вона займала все поле зору.
Кантер потер очі. Він повільно тверезів, коли морський бриз обдував його обличчя. Він підвів погляд і втупився вперед.
Глянувши туди, старий Кантер миттєво відчув, як у нього волосся стає дибки. Він упав на землю від шоку!
Холодний піт лився градом. Старий Кантер був досвідченим Мисливцем. Він ось-ось мав отримати ранг Майстра-Мисливця, але ніколи не бачив нічого настільки жахливого!
Скелет!
Це був не корабель кольору слонової кістки, що плив по воді. Це був величезний скелет, який хвилі штовхали до берега!
Скелет ідеально зберігся. Вони могли уявити, наскільки величною колись була ця істота, просто дивлячись на її кістки. Істота, найімовірніше, була Правителем океану!
Але тепер вона перетворилася на скелет, як сміття, пляшка, бляшанка або шматок дерева, що пливе океаном. Навіть досвідчений маг затремтів би від страху, побачивши це, оскільки тиск від одного лише погляду на труп був приголомшливим. Його лютий череп, на який доводилося задирати голову, щоб подивитися, і його величезні кістки... Найголовніше... наскільки жахливим було те, що перетворило цього Правителя океану на скелет?!
Через деякий час маг із бородою нарешті зібрався з думками і пробурмотів:
— Я... я... я повідомлю Спілку...
— Г... гаразд! — Старий маг все ще сидів на дерев'яній доріжці. Його ноги ослабли, і йому було важко підвестися.
Гігантський скелет виглядав так, ніби він усе ще живий. Старий маг блукав океаном багато років, але ніколи не чув про таку вражаючу істоту...
Поки двоє магів були приголомшені шоком, літак у небі над ними повільно приземлився в приморському місті Тінуоая.
У літаку Мо Фань сидів біля вікна і випадково глянув униз на красиве місто, коли мигцем помітив це видовище.
— На що ти дивишся? — запитав Чжао Ман’янь.
— Там унизу дивний білий корабель. Мені здається, він занадто великий, щоб швартуватися в порту, — сказав Мо Фань.
— Це нормально для корабля.
— Мені просто здається, що він напрочуд великий.
— Я бачив і більші кораблі. Кораблі в такому маленькому місті, як це, не повинні дивувати, — гордо сказав Чжао Ман’янь.