Дивне криваво-червоне та чорне сяйво почало повільно з'являтися на тілі Мо Фаня. Його темно-карі очі поступово ставали порожніми й холодними. Навіть Му Нінсюе відчула незнайому ауру, що огорнула фігуру Мо Фаня.
— Мо Фаню, що ти робиш? — раптом пролунав голос Лінлін із комунікатора.
— Му Нінсюе заразилася отрутою. У мене більше немає часу панькатися з цією наволоччю, — голос Мо Фаня звучав досить зневажливо.
— Не роби дурниць, зважаючи на те, що це Чорна Церква. Якщо вони дізнаються, хто ти, то не тільки не дадуть тобі антидот, а й зроблять ситуацію ще гіршою! Навіть якщо тобі вдасться отримати антидот, тебе ніхто не врятує. Ми не на озері Дунтін і не в Царстві Мертвих, тут немає нічого, що ти міг би бездумно вбивати, аби заплатити ціну за використання сили... на цьому острові лише близько семисот тисяч людей. Ти впевнений, що зможеш зберегти спокій і не нашкодити їм, коли дозволиш Елементу Демона взяти гору? — насварила його Лінлін.
Налиті кров'ю очі Мо Фаня трохи проясніли, коли він почув слова Лінлін.
Коли життя Му Нінсюе було в небезпеці, єдиним шляхом для Мо Фаня була демонізація. Вона дала б йому силу перемогти людей Чорної Церкви в найкоротші терміни, і отрута не подіяла б на нього після перетворення.
Однак, коли Лінлін закінчила останнє речення, Мо Фань мимоволі здригнувся.
Вона мала рацію, поблизу не було орди демонічних звірів або їх гнізда. На острові Чунмін було лише кілька сотень тисяч жителів.
Наслідки використання Елементу Демона включали не лише деградацію його культивації, а й величезну кількість крові, необхідної для жертви. Елемент Демона живився душами. Мо Фань уже відчув цей біль на озері Дунтін. Це перетворило б його на машину для вбивства. Він нічим не відрізнявся б від невдалих піддослідних експерименту з Елементом Демона...
Він не лише не врятував би Му Нінсюе, а й спричинив би ще більшу катастрофу!
— Мо Фаню!..
— Я розумію, — перебив Мо Фань Лінлін.
Мо Фань глибоко вдихнув, намагаючись з усіх сил заспокоїти неспокійний Елемент Демона. Якщо він занадто покладатиметься на Елемент Демона для вирішення своїх проблем, то справді перетвориться на справжнього демона!
— Небезпечніше, коли отруту підхоплює хтось інший. Для неї це не так страшно, оскільки вона може заморозити себе своїм Крижаним Доменом, уповільнюючи кровообіг... — швидко пояснила Лінлін.
— Вона вже це зробила, — відповів Мо Фань.
— Це добре, вона спокійніша за тебе, а ти ще називаєш себе Старшим Мисливцем! Тобі варто припинити бути таким гарячим кожного разу! — дорікнула Лінлін.
Мо Фаню відібрало мову. Невже його щойно відчитала дівчинка, якій ледь виповнилося десять років?..
— Ти знайшла ліки проти отрути? — запитав Мо Фань.
— Ні.
— ... — Мо Фаню справді не було чого сказати.
— Але я зробила надзвичайно важливе відкриття, — сказала Лінлін.
— Яке відкриття?
— Мені вдалося підключитися до моєї бази даних. Покопавшись там, я зрозуміла, що отрута якось пов'язана з завданням, яке ми виконували раніше, — сказала Лінлін.
— Ти маєш на увазі, що ми вже стикалися з чимось подібним? — здивовано запитав Мо Фань.
— Пам'ятаєш Материнського фантома, паразитичну істоту, що може перетворювати живих людей на монстрів, висмоктуючи їхню кров? Хоча ця тварюка не є істотою високого рівня, вона все одно вважається надзвичайно небезпечною, оскільки може спричинити величезну кількість жертв за короткий проміжок часу.
— Чай, який ми пили під час перебування в маєтку, містить дуже крихітного отруйного черв'яка. Отруйний черв'як здатний жити в тілі людини. Якщо він не отримає сигналу від королеви, то врешті-решт помре всередині нашого тіла. Однак, якщо королева надішле певний сигнал, отруйні черв'яки почнуть руйнувати наше тіло, включаючи кров, органи, м'язи... — сказала Лінлін.
— Отруйні черв'яки, королева? Тобто ти хочеш сказати, що якщо ми зможемо знайти королеву і вбити її, отруйні черв'яки в тілах усіх людей теж помруть? — здивовано вигукнув Мо Фань.
Мо Фань чітко пам'ятав, що Материнський фантом був джерелом мутації. Коли Материнського фантома вбили, всі в аудиторії змогли повернутися до нормального стану.
Якщо все так, як сказала Лінлін, і всі пили чай, що містив отруйних черв'яків, контрольованих королевою, то все буде гаразд, щойно їм вдасться вбити королеву!
— Саме так, королева — це ключ. До речі, я також дізналася, що черв'яки мають ще страшнішу здібність! — Лінлін трохи знизила голос.
— Ти хочеш сказати... що вбивати людей отрутою — це не найстрашніша їхня здібність? — Мо Фань був приголомшений.
Головна будівля, кімната посередині третього поверху. Лінлін схопила свій ноутбук і зістрибнула зі стільця. Вона поспішила до вікна.
Вона відсунула штори. З її кімнати відкривався досить широкий вид. З цього ракурсу вона могла бачити вхід до ранчо.
Багато обгорілих трупів нерухомо лежали на полях, що виглядало досить моторошно під світлом вуличних ліхтарів уздовж ранчо.
Холодний вітер продовжував дмухати, підіймаючи чорний попіл зі шкіри трупів у повітря над ранчо...
Багато хто міг би припустити, що трупи повільно перетворяться на пил. Зрештою, структура їхніх тіл була повністю зруйнована отрутою. Однак, дізнавшись, що отрута схожа на отруту Материнського фантома, Лінлін визирала у вікно кожні п'ять хвилин.
Смерть уже вважалася найгіршим результатом для тих, хто заразився отрутою. Лінлін відчайдушно сподівалася, що Чорна Церква не настільки божевільна, як вона думала, але правда просто довела їй, що Чорна Церква божевільніша, ніж вона могла собі уявити!
Висохла шкіра трупів почала тріскатися під подихом холодного вітру. Шматки повільно падали на землю, тріщини поширювалися по всьому тілу...
Під тріщинами з'явилася нова шкіра, але якщо хтось думав, що вона виглядатиме гладенькою і блідою, як у новонародженого немовляти, то він глибоко помилявся!
Шкіра Мисливця, який помер від отрути першим, почала злазити, відкриваючи під нею почервонілу, грубу, слизьку й огидну шкіру!
Мертві повстали зі сну. Вони сідали серед купи чорного пилу. Пари сяючих блакитних очей дивилися вперед, додаючи нотку моторошності й нереальності до й без того жахливої ночі!