Чжао Піньлінь увійшов до ресторану, обіймаючи Ван Сюйсу за талію. Він міцно притискав жінку до себе. Судячи з їхньої близькості, здавалося, що вони разом уже досить давно, і їхні стосунки перейшли на новий рівень... Самовпевнена усмішка на обличчі Чжао Піньліня наче казала всім, що жінка поруч належить йому!
Мо Фань подивився на Жун Шена, потім на Чжао Піньліня і, нарешті, на Ван Сюйсу, яка виглядала досить неприродно.
-Якого біса тут відбувається!-
— О-о, ви двоє... ви двоє...
— Чорт, хіба ви вчора не називали одне одного просто однокласниками? А сьогодні вже заявляєтеся ось так! Ми щось пропустили минулої ночі?
Решта одразу зчинила галас, розпитуючи про деталі того, що сталося вночі.
Тим часом Жун Шен виглядав так, ніби йому снився кошмар. Мо Фаню стало невимовно шкода хлопця, дивлячись на вираз його обличчя. Зважаючи на його радісну реакцію раніше, він, мабуть, вважав себе жабою, яка не має шансів скуштувати лебединого м'яса, але вчора ввечері йому таки пощастило...
Він щойно ділився своєю радістю, а тепер став свідком цієї сцени. Мабуть, його наче громом вразило.
Мо Фань не думав, що Жун Шен бреше. Зрештою, було очевидно, що щось сталося, судячи з неприродного виразу обличчя Ван Сюйсу і того, як вона намагалася уникати погляду Жун Шена.
Жун Шен підвівся. Він не зводив очей з Ван Сюйсу відтоді, як вона переступила поріг ресторану.
— Сюйсу, ти можеш мені це пояснити? Чому ти з ним, якщо вчора ввечері ти вже прийняла мене? — Жун Шен був досить прямим. Він хотів лише отримати відповідь.
Інші були шоковані, почувши ці слова. Хто б міг подумати!?
— Жун Шене, ми можемо поговорити пізніше? — тихо відповіла Ван Сюйсу, намагаючись зупинити його розпитування при такій кількості людей.
Чжао Піньлінь розреготався. Він абсолютно не зважав на їхні почуття:
— Ой, Жун Шене, вона просто жартувала з тобою. Сюйсу, хіба не так?
— Жартувала? Як вона могла жартувати?! — вигукнув Жун Шен.
Ван Сюйсу стало шкода Жун Шена, коли вона побачила його реакцію, але, помітивши погляд Чжао Піньліня, вона не мала вибору:
— Жун Шене, річ у тім, що ти вчора так раптово зізнався мені в почуттях. Я не хотіла тебе ранити, бачачи твою щирість, тому не відмовила тобі чітко. Я не думала, що ти зрозумієш мене неправильно, але я не хотіла робити тобі боляче, тому просто пливла за течією... А щодо мене і Чжао Піньліня... ти маєш зрозуміти.
Жун Шен отетерів!
Слова Ван Сюйсу були наче молот, що розтрощив його чудові спогади про вчорашній вечір на друзки. Вони продовжували колоти його серце. Було так боляче, що він не міг знайти слів.
Пливла за течією... Вчора ввечері вона просто пливла за течією?
Він думав, що від сьогодні стане найщасливішим чоловіком. Учора він навіть заснути не міг. Він уже планував їхнє спільне майбутнє. Він навіть вирішив працювати старанніше, щоб водити її в розкішні місця, які вона любить...
На його подив, вранці йому на голову вилили відро крижаної води, що пробирає до кісток!
— Жун Шене, ти пив учора ввечері? Що я тобі казав? Не треба було випробовувати удачу. Ти справді ходив до неї вночі... — зітхнув Ван Бін.
Хтось інший теж зітхнув:
— Ми всі однокласники. Це нормально, що між нами виникають почуття. Ну ж бо, давайте снідати.
— Так, Жун Шене, просто вважай учорашній вечір сном. Ми ще якийсь час бачитимемося одне з одним. Не роби ситуацію занадто незручною. Ван Сюйсу теж зважала на твої почуття. Їй явно було не байдуже, як ти почуватимешся. Якби це був хтось інший, вона могла б вигнати його з кімнати лайкою. Навіщо їй було б намагатися пояснити тобі ситуацію?
Жун Шен повернувся на своє місце. Чжао Піньлінь відчув неймовірну гордість, побачивши безпорадний вираз обличчя Жун Шена!
Атмосфера за сніданком після цього інциденту стала дуже дивною. Мо Фань весь час втішав Жун Шена.
Чесний Жун Шен нагадував Мо Фаню Чжана Сяохоу. Йому було надзвичайно шкода, що так сталося.
— Брате, я справді не... не брехав тобі. Вона справді... прийняла мене вчора ввечері. — Сльози ледь не текли по щоках Жун Шена. Біль був у сто разів гіршим, ніж якби Ван Сюйсу відмовила йому прямо.
Він почувався так, ніби впав з Небес у Пекло...
Він справді давно плекав почуття до Ван Сюйсу!
— Гаразд, давай, поїж трохи, — сказав Мо Фань.
Усі швидко поснідали. Більшість пішла з Чжао Піньлінем розважатися. Жун Шен, найімовірніше, повернувся до своєї кімнати в сльозах.
Мо Фань прямував до кімнати Лінлін. Любов і ненависть у групі студентів його мало обходили, оскільки Чорна Церква все ще залишалася його пріоритетом як Мисливця. Коли на кону стояло його життя, все інше здавалося не таким важливим.
— Що ти тут робиш? Хіба ти не пішла з іншими? — Мо Фань саме збирався знайти Лінлін, коли побачив Ґо Веньї, яка йшла за ним. Здавалося, вона хотіла щось сказати.
— Емм... чесно кажучи, я не зовсім зрозуміла, що саме тоді сталося. Я не була впевнена, чи варто мені говорити з Ван Сюйсу; вона поводиться дуже дивно, — сказала Ґо Веньї.
Мо Фань був спантеличений. Він узяв телефон дівчини й побачив повідомлення, яке Ван Сюйсу надіслала Ґо Веньї минулої ночі. Вона писала Ґо Веньї, що вони з Жун Шеном тепер у стосунках.
Ґо Веньї та Ван Сюйсу були досить близькими подругами. Вчора ввечері вони навіть довго розмовляли. Очевидно, Ван Сюйсу більше цікавив такий чесний хлопець, як Жун Шен. Вона навіть згадувала, що не почуватиметься в безпеці поруч із Чжао Піньлінем.
Мо Фань заплутався ще більше. Хіба Ван Сюйсу не занадто вітряна?
— Це було її власне рішення. Те, що ти розповіла мені, нічим не допоможе, — Мо Фань повернув телефон Ґо Веньї.
Невже вона вважає його експертом зі стосунків? У нього були інші справи. У нього справді не було часу перейматися чиїмось особистим життям.
— Я просто подумала... подумала, що вона поводиться дуже дивно. Таке відчуття, ніби вона стала іншою людиною. Я знаю її деякий час, але рідко бачу її такою. Здається... вона налякана, — сказала Ґо Веньї.
Ґо Веньї не знала, з ким поговорити. Вона згадала, як Мо Фань допоміг їй подолати страх минулої ночі, тому вирішила поділитися цим із ним.
— Вона налякана? — Мо Фань був заінтригований.
— Так, вона завжди була дуже боязкою, і коли їй страшно, вона хапається за рукави. Коли вона була поруч із Чжао Піньлінем, вона постійно трималася за рукави. Вона не відпустила їх жодного разу. Вона справді налякана, але я не можу сказати, чого саме вона боїться. Я відчуваю, що щось не так. Я сподівалася, що ти зможеш їй допомогти. Ван Сюйсу не вітряна особа. Вона вже ділилася зі мною своїми думками, вона вважає, що Жун Шен кращий за Чжао Піньліня... Вона весело переписувалася зі мною вчора ввечері, але сьогодні чомусь усе обернулося ось так. Я боюся, що її... її шантажують, — тихо сказала Ґо Веньї.
Мо Фань нічого не відповів. Однак він вирішив взяти цей інцидент до уваги.