— Хто-небудь, допоможіть! Ця тварюка сильна! — Гун Юй швидко запросив підкріплення, злітаючи вище в повітря.
— Фейфей, вперед! — Цзян Юй вказав поперед себе, не зовсім розуміючи, до кого саме звертається.
Гун Юй побачив, як Білий Ридаючий Демон стрибнув прямо на нього, поки той падав з неба. Блідо-біле тіло істоти почало обертатися, немов свердло, наближаючись до мага.
Коли Білий Ридаючий Демон пролітав повз сусідню будівлю, за спиною Цзян Юя з'явилася смоляно-чорна тінь і рвонула вперед!
Чорна істота мала чотири кінцівки, а її рухи були спритними, наче в кішки. Вона не видала жодного звуку, приземлившись на землю.
Її швидкість нагадувала чорну стрілу; вона миттєво досягла краю балкона, перш ніж накинутися на Білого Ридаючого Демона...
— Няв! — крик істоти був дуже схожий на котячий, але в ньому відчувався відтінок дикунства!
Вона полоснула, немов мечем, коли з лап висунулися кігті. Вони були майже вполовину довжини її рук, і здавалося, що вона тримає перед собою двоє грабель...
Пролунав різкий свист, коли котяча істота пронеслася повз Білого Ридаючого Демона в повітрі. Увага монстра була повністю зосереджена на Гун Юї, тому він не очікував засідки від чорної тіні. Його тіло вже було розсічене, коли він спробував ухилитися від атаки.
На грудях чудовиська утворилася величезна хрестоподібна рана. Після удару чорна істота відштовхнула Білого Ридаючого Демона своїми пухнастими ногами.
Хоча нападниця була доволі крихітною, сила її удару була надзвичайно приголомшливою. Білий Ридаючий Демон, який саме збирався контратакувати, відлетів геть. Він врізався у стіну і впав у воду!
Гун Юй швидко оговтався і знайшов безпечне місце для приземлення. Він обернувся і з порожнім поглядом витріщився на чорну істоту, яка завдала серйозної шкоди Білому Ридаючому Демону.
Чорна істота крутнулася в повітрі й впевнено приземлилася на балконі будівлі навпроти команди. Її кігті звисали вздовж пухнастого тіла.
Кров не залишила слідів на лезах. Краплі густої рідини падали на підлогу. Довгі й гострі кігті істоти відблискували срібним сяйвом після того, як з них стекла кров.
— Няв! — маленька чорна істота обернулася. Це було створіння, схоже на кішку, що стояло на ногах, як людина. Його хутро було смоляно-чорним, але вуса — білими. У розкосих очах світилася чарівна хитрість і лютість, а погляд, який вона кинула на магів, був доволі зверхнім!
Більшість людей сприйняли б цю істоту за чарівного домашнього улюбленця, якби не бачили, як вона одним рухом завдала смертельного удару Білому Ридаючому Демону. Презирства і високомірності в її очах було достатньо, щоб зламати будь-якого любителя котів, змусивши їх здатися і стати її вічними рабами.
— Фейфей, повертайся! — Цзян Юй відчув себе ніяково, зрозумівши, що всі витріщилися на його контрактного звіра. Він негайно відкликав маленьку істоту назад.
— Чорт, я все думав, чому ти ніколи не викликав свого контрактного звіра, щоб їздити на ньому верхи, хоч ти і Викликач. Твій контрактний звір такий милий! Чому ти не дав йому пару чобіт? Це ж була б миліша версія Кота в чоботях... тільки твоя виглядає більш 3Dшною і лютішою! — вигукнув Чжао Ман’янь.
— Вона така мила, можна її обійняти? — Цзян Шаосюй аж переповнювала любов.
— (Кхе-кхе)... ну, я б радив тобі її не чіпати. Вона не любить дотиків. Навіть мені не дозволяє гладити себе по голові, — попередив Цзян Юй.
— Що це за істота? Вона не тільки чарівна, але й така сильна! Той Білий Ридаючий Демон був щонайменше рівня Воїна на етапі просування, а вона змогла розірвати його на шматки! — з цікавістю запитав Гун Юй.
— Це Нічна Ракшаса, рідкісний вид з лісу Анлі. Мені пощастило укласти з нею контракт. Не дай її зовнішності обдурити тебе; у неї найгірший характер, і вона завжди скаженіє в бійках... — серйозним голосом пояснив Цзян Юй.
— Нічна Ракшаса, Нічна Ракшаса... справді дуже рідкісний вид. Твій контрактний звір може зрівнятися з тим, що є у Мо Фаня, — підсвідомо пробурмотів Чжао Ман’янь.
— У Мо Фаня? У нього теж є контрактний звір? — миттєво запитала Цзян Шаосюй, почувши це.
— Ой, забудьте, що я сказав, — Чжао Ман’янь зрозумів, що Нань Юй була єдиною в команді, хто знав про Маленьку Полум'яну Белль Мо Фаня. Інші ще не бачили його контрактного звіра.
До речі, Маленька Полум'яна Белль раніше була дуже неслухняною. Вона з'являлася випадково і підпалювала все навколо, навіть коли Мо Фань її не кликав. Однак останнім часом вона поводилася добре і залишалася у своєму Контрактному Просторі. Через це команда досі не мала можливості побачити контрактного звіра Мо Фаня.
— Досить балачок, армія морських монстрів вже тут! — суворо сказав Ай Цзяньту.
На відміну від інших, його погляд ніколи не відривався від бурхливих потоків під будівлею.
Після того, як Білий Ридаючий Демон зник у воді, з'явилося багато істот із шипастою лускою на головах. Їхні тіла були зеленими, а шкіра — товстою та міцною. Нижні половини їхніх тіл нагадували Білого Ридаючого Демона, дозволяючи їм плавати у воді або стояти на суші!
На відміну від Білого Ридаючого Демона, вони не мали схожих на щупальця рук, але їхні лапи були зазубреними. Краї були достатньо гострими, щоб розрізати кістки навпіл!
— Ті, що без луски, найімовірніше, легше вбиваються! — припустила Нань Юй, проаналізувавши істот.
Морські монстри теж мали різні рівні. Навіть якщо морські рядові монстри мали луску, вона була здебільшого для краси. Їхній основний захист забезпечувала плоть.
Морські монстри рівня Воїна мали міцну шкіру зі згустками м'яса на тілі. Деякі частини їхніх тіл також еволюціонували у зброю, надаючи їм сильних здібностей у ближньому бою.
Більшість морських монстрів рівня Командира були вкриті лускою, ніби носили броню з металу. Звичайні закляття Середнього рівня були для них лише подряпиною на шкірі й не становили жодної загрози!
Судячи з товстої шкіри та зазубрених лап зелених істот, це, найімовірніше, була група істот рівня Воїна!
Команда не мала проблем у битві з істотами рівня Воїна. Однак, перш ніж хтось встиг відчути полегшення, з води почало виринати більше голів. Оскільки ці нові голови мали шипи у формі віяла, вони виглядали як гігантські морські їжаки, що плавають за течією. Шипи заповнили майже всю вулицю.
Їхня команда відповідала за захист вулиці. Коли у воді почало з'являтися більше шипів, серця членів команди важко тьохнули.
Цілителька їхньої команди, Нань Жунні, була серйозно поранена, а морські монстри були надзвичайно хитрими та жорстокими. Вони справді могли загинути в бою, якби проявили необережність. Ніхто більше не ставився до цього як до тренування... особливо коли болісні стогони Нань Жунні все ще лунали у вухах, нагадуючи їм, що вони не можуть дозволити собі втратити концентрацію навіть на секунду!