— А-а-а!
Нань Жунні вскрикнула. Біль у гомілці миттєво розповзся по всьому тілу. Вона ледве втримувалася на магічній ліані.
Білий Ридаючий Демон був надзвичайно лютий. Він витягнув друге щупальце й націлив його просто в талію Нань Жунні. Якби жало пробило її там — смерть була б неминучою!
Демон не знав жалю. Щупальце рвонуло вперед із шаленою силою та приголомшливою швидкістю.
Нань Жунні стиснула зуби й спробувала викрутити тіло, ухиляючись від удару. Проте нога була прибита до стіни, і будь-який рух одразу напружував м’язи й судини навколо рани. Її обличчя зблідло від нестерпного болю!
Та саме ця відчайдушна спроба врятувала їй життя. Жало вгрузло в стіну просто поруч із талією, обсипавши все крихтами бетону, але її не зачепило.
Білий Ридаючий Демон почав скаженіти від промаху. Його вереск був точнісінько таким самим, як плач немовляти, яким він щойно обдурив Нань Жунні — настільки правдоподібним, що відрізнити було неможливо.
Серед болю до Нань Жунні нарешті дійшло: Білий Ридаючий Демон використовував плач як маскування, виманюючи людей, аби вбити їх!
Ці демони були надзвичайно підступними!
— Гун Юю, відрубай щупальце! — побачивши, у якому становищі опинилася Нань Жунні, Цзян Юй негайно закричав до Гун Юя, що вже пірнав униз.
Гун Юй викликав потужний порив вітру й приземлився на балкон, що виступав із будівлі. Відштовхнувшись, він замахнувся рукавицею й рубонув по щупальцю Білого Ридаючого Демона!
Коричневе лезо було неймовірно гострим — воно легко перерізало щупальце, відокремивши його від тіла демона.
— Ну, і що ти тепер можеш?! — Гун Юй, схопившись за край будівлі після удару, пильно втупився в Білого Ридаючого Демона.
Він відволік увагу потвори, і цим скористався Цзян Юй, ковзнувши вниз по ліанах до Нань Жунні.
Серце Цзян Юя стислося, коли він побачив, як гомілку Нань Жунні прошито наскрізь, а кров розбризкалася навколо.
— Я витягну його. Тримайся! — Цзян Юй ухопився за щупальце й щосили потягнув його.
— М-мм… А-а! — Нань Жунні закричала від болю й ледь не зірвалася у бурхливу воду внизу.
Цзян Юй миттю схопив її й допоміг піднятися назад на дах.
Щойно вона опинилася на землі, Нань Юй негайно простягла їй кровоспинні сироватки.
Нань Жунні була цілителькою команди, та, судячи з того, як вона скрипіла зубами від болю, про накладання лікувальних заклять на себе годі було й думати…
— Купка новачків… будь-хто з мізками знав би, що в Східній Морській Фортеці не буває дітей! — зневажливо прокоментувала інша команда магів із двадцятої зони з кількох будівель далі.
(ПП: насправді я на їхньому боці, це ідіотизм якийсь був. Звідки там могло взятись немовля)
— Годі скалитися! — вигукнула Цзян Шаосюй, ткнувши пальцем у тих, хто зловтішався з їхньої біди.
У двадцятій зоні загалом було сім команд. Їхня була сьомою, адже її щойно розподілили сюди. Інші шість розташувалися в різних місцях, і більшість із них уже билися з ворогом.
— З таким рівнем розуму вам варто радіти, якщо переживете хоча б половину бою! — зверхньо мовив засмаглий учасник шостої команди. — Ви ні в яке порівняння не йдете з нашою «три-зірковою» командою, у якої досі жодної втрати! Новачки, дивіться й учіться, та майте повагу до старших. Можливо, ми навіть поділимося з вами корисними знаннями, щоб уникнути зайвих жертв. Східна Морська Фортеця — це не ваша школа, не знецінюйте жорстокість боїв тут!
— Досить, стежте за водою! — капітан шостої команди мав гострий ніс і суворий вираз обличчя.
— Так точно!
— Новачки, тримайте свій сектор. Ми рушаємо на південь! — крикнув капітан до Ай Цзянту та інших, помітивши щось підозріле.
Усі без зусиль відчували, наскільки пихатою й самовдоволеною була інша команда — так, ніби вони ніколи не стали б марнувати час на якихось новачків.
Нань Жунні нарешті трохи заспокоїлася після того, як випила кровоспинні сироватки й прийняла знеболювальні. Та Му Нінсюе все ж помітила, як у дівчини від пережитого болю на чолі проступив холодний піт.
Річ була не в тому, що Нань Жунні необачна — вона просто надто добра. Особливо після подій у місті Фейсяо команда стала значно чутливішою до теми дітей.
— Відпочивай, решту залиш нам, — Нань Юй уважно опікувалася пораненою. Вона накинула на Нань Жунні свою куртку.
Під курткою на Нань Юй була лише шкіряна майка без рукавів. Стегна, талія й руки залишалися оголеними. Без куртки вона виглядала напрочуд підтягнуто. Її манера теж відрізнялася від більшості магес: погляд був гострий, мов у леопарда — дикий і героїчний, загартований безліччю боїв!
— Як там Гун Юй? — запитав Ай Цзянту.
— Білий Ридаючий Демон — не низькорівнева істота, йому може знадобитися наша підтримка! — відповів Цзян Юй.
Навіть утративши одну руку, Білий Ридаючий Демон залишався на тому ж рівні загрози. Його щупальцеподібні руки були не єдиною зброєю. Нижня частина його тіла нагадувала жаб’ячу — з надзвичайно розвиненими м’язами, що дарували чудовиську приголомшливу здатність до стрибків.
Завдяки такій будові нижнього тіла істота могла вільно рухатися під водою й перескакувати з будівлі на будівлю під час бою. Гун Юй явно недооцінив противника й опинився в невигідному становищі — Білий Ридаючий Демон ганяв його між будинками!
Монстр розкрив пащу й виплюнув на стіну отруйну рідину.
Вона була надзвичайно корозійною: бетон танув на очах, цілі шари матеріалу зникали за лічені секунди.
Обличчя Гун Юя зблідло, коли він побачив, як стіна просто зникає. Тепер було зрозуміло, як ця істота змогла так тяжко поранити Нань Жунні! Це явно не був звичайний демон воїнського рівня — для мага середнього рівня, як він, це був вкрай важкий супротивник!
Білий Ридаючий Демон атакував із шаленим темпом. Його руки могли спокійно видовжуватися й скорочуватися; під час скорочення вони тверділи, мов сталь. Фактично це були гігантські списи, достатньо міцні, щоб розсікати камінь. Щойно Гун Юй ухилився від отруйного плювка, він одразу ж побачив, як одна з рук стрімко летить у нього.
Гун Юй був ще в повітрі. В паніці він викликав порив вітру.
Вибух повітря вирвався з-під його ніг і підкинув його вище. Довга рука розтрощила щойно сформований Вітряний диск — було очевидно, що чудовисько також володіє страхітливою фізичною силою.