Небо було чистим і безхмарним — глибоке, мов величезний сапфір.
Море під ними було насичено синє. Безкраї води розтікалися настільки широко, що важко було зрозуміти, де схід, а де захід.
Двоє магів летіли між небом і океаном, і єдиними орієнтирами були розкидані серед води острівці. Та навіть вони становили проблему — Морська Мавпа могла ховатися на будь-якому з них.
— Маємо знайти Морську Мавпу, поки вона все ще знаходить в межах безпечної зони. Як тільки вона їх покине — це буде теж саме, що шукати голку в стозі сіна! — сказав Чжао Ман’янь.
Мо Фань кивнув. Він постійно нагадував собі, що треба мислити холодно й чітко.
Під ними простягалася безпечна територія. Окрім островів, траплялися кілька човнів рибалок. Мо Фань розумів, що шукати Морську Мавпу навмання — марно. Можливо, досвідчені рибалки підкажуть щось корисне.
— Чжао Ман’янь, спустімося, — сказав Мо Фань.
Чжао Ман’янь вибрав один човен і плавно приземлився, повільно махаючи золотими крилами.
На подив, за кермом човна була не старий моряк і не хлопчина, а жінка років двадцяти п’яти. На голові в неї був капелюх із бамбука, що прикривав засмагле обличчя. Фігура — струнка, шкіра бронзова від сонця.
Вона здивовано звела очі на двох магів, що спустилися з неба, але швидко опанувала себе й привітно усміхнулася.
— Може, варто пошукати якогось старшого рибалку? — пробурмотів Чжао Ман’янь, подумавши, що з нею марнуватимуть час.
Попри те, що рибалка мала свою природну вроду, зараз йому було не до флірту.
— Я виросла тут, тож запитуйте, що хочете, — усміхнулася вона, показавши білі зуби.
Мо Фань коротко пояснив ситуацію, сподіваючись, що вона допоможе їм знайти Морську Мавпу.
— Ми називаємо цих Морських Мавп, про яких ви кажете, водяними примарами. Останніми роками їх можна часто помітити в цих краях, коли ми виходимо в море, — сказала рибалка.
— Ви могли б допомогти нам відшукати одне з цих створінь? — запитав Мо Фань.
— Водяні примари здебільшого тримаються островів або суші. Вони не можуть довго плавати під водою. Якщо ж пливуть далі у відкрите море, то зупиняються перепочити біля рифів із бамбуковими пагінцями. Вони ще й водорості, що ростуть там, полюбляють... Можете пошукати серед таких рифів, — пояснила рибалка.
— А неподалік є рифи з бамбуковими пагінцями? — спитав Чжао Ман’янь.
— Є, трохи за межею безпечної зони. Я можу зв’язатися з іншими рибалками з нашого селища — вони скажуть точніше. Але самі ми за межі не підемо, — зізналася вона.
— Добре, дякую, — кивнув Мо Фань.
— Не варто дякувати, у такій ситуації кожен би допоміг, — відповіла рибалка.
Мо Фань і Чжао Ман’янь полетіли за напрямком, який підказала жінка, — туди, де знаходився єдиний масив рифів із бамбуковими пагінцями поблизу кордону безпечної зони.
Ймовірність того, що Морська Мавпа зупинилася саме там перед тим, як рушити далі в море, була дуже високою.
Ці рифи — їхня остання надія. Залишалося лише встигнути!
Перетнувши межу безпечної зони, Мо Фань помітив, що захисна сила бар’єра тут майже не відчутна. Великі демонічні істоти ще могли б активувати сигнал тривоги, але спритні створіння на кшталт Морських Мавп легко оминали сенсори й просочувалися на людські території.
— Здається, вже зовсім поруч, — сказав Чжао Ман’янь, показуючи вниз.
Морська вода ставала дедалі прозорішою, що далі вони віддалялися від суші. З висоти можна було розгледіти гострі скелі, що стирчали з води, а під ними — темні тіні гігантських істот, які повільно ворушилися в глибині...
— Рухаймось повільно, не можна, щоб Морська Мавпа нас помітила, — сказав Мо Фань.
Двоє ширяли над морем, уважно спостерігаючи за рифами з бамбуковими пагінцями.
Як казала рибалка, Морські Мавпи не могли довго залишатися під водою — рано чи пізно вони мусили виплисти, щоб відпочити. А поза межами безпечної зони для цього найзручнішим місцем були саме ці рифи.
— Щось вилазить! — вигукнув Чжао Ман’янь, показуючи на гострий уламок скелі.
Мо Фань глянув туди — і справді, на риф видиралася дивна істота, схожа на мавпу, вся обліплена морськими водоростями. У лапах вона тягнула щось із води!
Чжао Ман’янь навіть не встиг роздивитися, що саме — просто зірвався вниз разом із Мо Фанем.
Він склав золоті крила, мов орел, і стрімко пірнув просто до рифів.
Морська Мавпа, відчувши небезпеку згори, теж не барилася — миттю шугнула назад у воду.
— Ще й тікати надумала! — вилаявся Чжао Ман’янь.
Він різко підкинув Мо Фаня на риф, а сам, немов меч-риба, пірнув у морську глибінь.
Мо Фань не наважився стрибати у воду. Він стояв на слизькому рифі й гукнув униз, щоб Чжао Ман’янь був обережнішим — там могла бути дитина.
Розлючений Чжао Ман’янь діяв відчайдушно, але вправно: за кілька секунд він спіймав Морську Мавпу. Рядова істота не мала контролю над водою, зате Чжао Ман’янь був магом Води середнього рівня — він не лише вільно рухався під водою, а й керував нею.
Невдовзі Мо Фань побачив, як той вистрибує з моря, мокрий до нитки, волочачи за собою Морську Мавпу.
Він жбурнув її на риф і люто вигукнув:
— Клята тварюка, вона тримала в лапах кокос!
— Погані справи, — тихо вимовив Мо Фань.
Очевидно, це була не та Морська Мавпа, що викрала дитину. Схоже, потрібна істота вже давно залишила рифи й пішла далі в океан.
А коли це сталося — шансів знайти дитину практично не залишалося.
Нещасна Морська Мавпа злякано згорнулася в клубок і видавала жалібні звуки, благаючи людей пощадити її, наче розуміла, що не винна.
— Не знаю, чи ця істота нас розуміє, але, певно, всі Морські Мавпи належать до одної зграї. Поглянь, як вона тремтить! Може, підкаже нам, де дитина? — сказав Чжао Ман’янь, роздратовано штовхнувши істоту ногою.
Бідолашна Морська Мавпа заверещала ще голосніше, подумавши, що її зараз уб’ють. Здавалося, вона ось-ось зомліє від страху.
Мо Фань лише безпорадно зітхнув. Невже серед демонічних створінь могло бути щось боязкіше за цю Морську Мавпу?
Та слова Чжао Ман’яна наштовхнули його на думку: хай він і не знає, як спілкуватися з демонічними істотами, але Маленька Полум'яна Белль — точно зможе допомогти!