Мо Фань відчував, що його начальство надто дріб’язкове. Він же герой Стародавньої Столиці, а ці люди не лише не подякували йому за врятування безлічі життів — вони ще й наказують йому кудись їхати, наче він їхній підлеглий!
Мо Фань знав: щойно він прибуде до Національного палацу, його відправлять на тренування з національною командою — а це означало подорожі за кордон.
Від самої думки про це він не міг не хвилюватися, але поки що головним для нього залишався Ханчжоу. Його все ще тривожили слова, які сказала Таньюе.
Він не підозрював, що Є Сінься щось приховує. Мо Фань повністю довіряв їй, проте відчував — вона могла потрапити в якусь серйозну історію, навіть сама того не усвідомлюючи.
— Тату, розкажи мені більше про маму Є Сіньсі... мм, мм... гаразд, зрозумів...
Мо Фань не телефонував Є Сіньсі. Він вирішив піти просто до неї в школу — хотів зробити їй сюрприз.
Але знайти Є Сіньсю йому не вдалося. Її не було ні в гуртожитку, ні в бібліотеці. Навіть телефон не відповідав.
Мо Фань занепокоївся. Чим більше він думав про це, тим сильніше відчував, що з Є Сінься щось трапилося.
Він одразу вирішив зв’язатися з її наставницею. Для безпеки Є Сіньсі Мо Фань запам’ятав номери всіх людей, які її оточували. Не вагаючись, він набрав потрібний.
— О, Мо Фань, не хвилюйся, — сказала наставниця, лагідно усміхаючись. — Вона зараз на співбесіді. Цілком нормально, що телефон вимкнено.
— Співбесіді? Якій ще співбесіді? — не зрозумів Мо Фань.
— Щороку Коледж Храму Парфенон обирає чотирьох студентів з нашої країни, щоб ті навчалися там рік або два. Це велика честь і для студентів, і для кожного відомого університету. Ця нагода рівноцінна участі у Всесвітньому Турнірі Коледжів. Схоже, цього року представники Парфенону особливо зацікавлені студентами з Ханчжоу, тож я й порекомендувала Є Сіньсю. Зараз, мабуть, у неї якраз співбесіда з представником Коледжу Парфенон — пояснила наставниця Лу.
— О, ось як... — Мо Фань з полегшенням видихнув.
Добре, що все так. Якби Є Сінься справді зникла, він би перейшов у Демонічний Режим і перевернув би цілий світ догори дриґом, поки не знайшов би її.
Але з іншого боку... щось тут не так.
— Зачекайте, пані, — насторожився він. — Якщо Є Сіньсю оберуть, то це означає, що вона поїде до Греції, правда? Я чув, Храм Парфенон розташований саме там. Отже, й коледж теж?
— Так, саме так. Але ж це виняткова можливість! Храм Парфенон — священна земля для всіх цілителів і магів ментального елементу у світі. Коледж і храм побудовані поруч, на одній святій горі. Якби я була на двадцять років молодша, то й сама подала б заявку туди! Є Сінься має дивовижні здібності і в Цілющому, і в Ментальному елементі. Я впевнена, її точно оберуть! — голос Лу Пін випромінював щире захоплення Парфеноном.
Мо Фань не вперше чув про цей Храм. Він навіть відчув гордість за Є Сіньсю — не кожен день така святиня звертає увагу на твої здібності. Але... біда в іншому: це ж означає, що вона навчатиметься за кордоном!
А всі знають, що пари, які розлучаються через навчання за кордоном, мають набагато більше шансів розійтися, ніж ті, хто залишається вдома. Хто знає, скільки там біля неї вештатиметься гарних, безсоромних і нахабно ввічливих типів! Мо Фань був певен, що Є Сінься не з тих, кого легко спокусити, але все ж таки... це турбувало його.
— Ні, ні, навіть не думайте! — одразу заперечив Мо Фань.
— Я розумію, що старший брат має обов’язок піклуватися про молодшу сестру замість батька, але якщо її справді виберуть — немає причин не їхати. Це ж не означає, що вона залишиться там назавжди. Їй іще два роки потрібно навчатися тут, вона просто завершить навчання в Греції. До того ж, зараз подорожі стали надзвичайно зручними — ти зможеш її відвідувати, а вона, якщо захоче, прилетить додому.
Вона говорила з усією щирістю. Лу Пін справді хотіла, щоб Є Сінься отримала цю можливість. Храм Парфенон — найсвятіше місце для магів Цілющого й Ментального елементів. Якби Лу Пін мала шанс потрапити туди у свої роки, вона б пошкодувала на все життя, якби його втратила.
Вона чудово розуміла: талант Є Сіньсі в цих елементах не мав собі рівних. Вона — ідеальна кандидатка для Коледжу Храму Парфенон, і Лу Пін була певна: її учениця неодмінно справить враження на представників цієї священної установи.
— У неї проблеми з пересуванням, і там ніхто не доглядатиме за нею. Ні, я категорично проти — твердо сказав Мо Фань.
— Не хвилюйся, я вже обрала двох дівчат, які супроводжуватимуть її цілодобово. Вони стежитимуть за нею й постійно повідомлятимуть тобі, як вона, — відповіла Лу Пін тоном людини, яка вже все вирішила.
— Це... — Мо Фань розгубився.
— Вона може повернутися вже через рік, якщо завершить навчання раніше. Інакше — максимум через два. Невже ти справді хочеш, щоб її талант залишився непоміченим? Навіть якщо вона й без Парфенону зможе стати чудовим цілителем, то після навчання там — стане однією з найкращих у світі. До того ж, нашій країні справді потрібні цілителі світового рівня. Якщо Є Сінься вивчить методи Парфенону, вона зможе передати їх нам, — додала Лу Пін.
— І все одно ні, — рішуче відказав Мо Фань.
— Ну... — Лу Пін нарешті розгубилася. Вона не очікувала, що Мо Фань буде настільки впертий.
Зазвичай, почувши таку новину, кожен батько чи наставник радів би й намагався скоріше відправити дитину туди, щоб тільки представники Коледжу Парфенон не передумали.
— А ти питав у Є Сіньсі, що вона сама про це думає? — обережно спитала Лу Пін.
— Ні, але я вирішу за неї, — відповів Мо Фань.
Зазвичай він був доволі поблажливий, та коли справа стосувалася Є Сіньсі — ставав надмірно захисним. Якщо він сказав «ні», то це остаточне «ні».
Він і так постійно хвилювався, коли її не було поруч, а тепер — відпустити її за кордон? Це було безглуздо. Йому було байдуже, навіть якби той коледж вважався найкращим у світі.
Лу Пін зітхнула.
— Вибач, я розумію, що ти турбуєшся про добробут факультету Цілющого елементу, — мовив Мо Фань, здогадуючись про мотиви наставниці.
Якщо Є Сінься поїхала б навчатися за кордон, це дало б Чжецзянському університету можливість встановити зв’язок із Храмом Парфенон. Вони могли б перейняти чимало знань і методів, що принесло б величезну користь усьому факультету цілителів.
— Це мені слід просити вибачення, — сумно сказала Лу Пін. — Я не думала, що ти так категорично відреагуєш. Насправді... я збрехала. Вона не на співбесіді. Вона прямує до приватного літака, який відлітає в Грецію.
— Що ти сказала?! Вона погодилася поїхати сама? — Мо Фань аж сполотнів.
Є Сінься ніколи б не прийняла настільки серйозне рішення, не поговоривши з ним. Він просто не міг у це повірити.
— Насправді представники Храму Парфенон уже визначили кандидатів. Вони одразу ж обрали Є Сіньсю. Формально це ще співбесіда, але через те, що вони поспішають, вирішили забрати її до Греції відразу після неї. Є Сінься нічого не знає. Пробач мені, це я вирішила за неї. Думала, ти підтримаєш... ех, мабуть, не всі мислять так, як я. Вибач, — сказала Лу Пін.
— К чорту вибачення! Де вони злітають, кажи негайно!
— Приватний аеродром біля Куньшаня. Я можу дати тобі адресу, але не знаю, чи ти встигнеш.