— До речі, Брате Фань, у тебе ж є Підземне Святе Джерело? — озвався Чжан Сяохоу, ніби його раптово осяяло.
Щойно Сяохоу поставив запитання, очі президента Хань Цзі спалахнули, і він урвав:
— Підземне Святе Джерело з міста Бо?
— Так, Підземне Святе Джерело з міста Бо! — чоловік у сіро-білому вбранні та масці раптом з'явився нізвідки. Його блискучі очі вп’ялися в Мо Фаня.
Мо Фань пильно його роздивився, та так і не збагнув, хто це.
Тим часом Лю Жу підійшла ближче й прошепотіла:
— Це він. Саме він давав мені ті кров’яні сироватки і весь час ішов за нами.
— Ти стежив за Чорною Церквою, але навіщо пильнував ще й людей із села Хуа та Чжана Сяохоу?
— Мені це доручив інший, — відповів чоловік.
— Доручив? — Мо Фань і Чжан Сяохоу розгубилися ще більше.
— Потім обговоримо. До того ж я не можу відповісти на це питання скільки б ви його не задавали б. Мо Фань, у тебе ще залишилося Підземне Святе Джерело? — наполегливо повернувся до теми чоловік.
— Є, але я в такому самому становищі, як і Фан Гу, — чесно сказав Мо Фань.
Знай він раніше, то спробував би витиснути бодай трохи решток Підземного Святого Джерела з Маленького Кулона-Вугра. Тим самим трюком він уже виманював Чорну Церкву в пастку в Магічному місті. Проте всередині Маленького Кулона-Вугра вже сформувалася Потойбічна Ріка — дістати з нього воду Підземного Святого Джерела було неможливо.
— Не розумію, причому тут Підземне Святе Джерело? — з цікавістю спитав Му Бай.
Те саме крутилося й у голові Мо Фаня. Їм же була потрібна Вода Кун — то чому раптом заговорили про Підземне Святе Джерело? Невже воно має такий самий ефект?
— Брате Фань, якщо відверто, наше місто Бо й ті села ще здавна мають спільного пращура, — озвався Чжан Сяохоу.
— Точніше, місто Бо колись було племенем, як і ті села. Вони подалися далеко на південь і за тисячу років поволі виросли там у місто. А села лишилися відрізаними від світу, тож і залишилися селами... — додав таємничий чоловік.
Щелепи у Мо Фаня, Му Бая, Чжоу Мінь, Чжао Кунсана та Ван Санпана повідвисали!
— Та це ж було понад тисячу років тому. Це неначе сказати, що ми всі нащадки Жовтого Імператора. Гарантую, з тими селянами нас уже нічого не ріднить, — буркнув Ван Санпан.
Незнайомець кивнув: малий у чомусь мав рацію.
Та раптом Мо Фань згадав, що казала йому Є Сінся!
Місто Бо — нащадки якогось давнього імператора, що рушив на південь і розбудував силу, почавши з невеличкого поселення!
Інакше кажучи, вчителька Є Сінсі не помилилася в припущеннях: предки мешканців міста Бо походили зі Стародавньої Столиці й мали той самий корінь, що й люди з відлюднених сіл!
— Тепер у людей міста Бо змішана кров — надто багато чужинців переселилося туди з роками. Важко сказати, чи в когось іще зберігся чистий родовід. Однак є свідчення спільного кореня з тими селами. Підземне Святе Джерело, яке поколіннями оберігали в місті Бо, насправді було Водою Кун, — нарешті озвався досі мовчазний президент Хань Цзі.
Підземне Святе Джерело!
Вода Кун!
Так і є: влада міста Бо сторожила Підземне Святе Джерело, спираючись на настанови предків. Воно було цілковито тим самим, що й Вода Кун!
Мо Фань ляснув себе по чолі. Чому ж він сам не здогадався раніше!
Ось чому Чорна Церква так жадібно прагнула заволодіти Підземним Святим Джерелом і не відставала від нього!
Підземне Святе Джерело, яке століттями оберігало місто Бо...
Люди міста Бо — нащадки давнього імператора, що переселився на південь...
Підземне Святе Джерело, яке Чорна Церква намагалася вирвати з його рук...
Вода Кун та заповіти предків із відлюднених сіл...
Джерело Люті та Роса Дев’яти Спокоїв!
Підземне Святе Джерело та Вода Кун...
Виявляється, усі шматки мозаїки лежали перед очима, а він навіть не спромігся їх скласти докупи!
— Маленький Кулоне-Вугоре, негайно виплюнь Підземне Святе Джерело, інакше біда неминуча!
Та фінал залишався тим самим. Підземне Святе Джерело Мо Фаня вже давно перетворилося на джерело енергії Маленького Кулона-Вугра. Якщо вони не можуть дістати Воду Кун з скелета Фан Гу, то немає ніякого методу отримати й краплі Підземного Святого Джерела з Маленького Кулона-Вугра.
Мо Фань теж палко прагнув зупинити катастрофу, та їм просто не судилося. Як і сказав Хань Цзі, від долі не втечеш!
— Схоже, наш план не спрацює. Стародавнього Короля таки буде пробуджено. Всіх зітруть з лиця землі, — промовив Хань Цзі з тьмяним виразом обличчя, наче вже наперед бачив неминуче.
— Ще є надія, якщо ми знайдемо могилу Стародавнього Короля, — таємничий чоловік і не думав здаватися.
— Минуло вже дві тисячі років від часу занепаду династії Цінь, але чи бодай хтось віднайшов його могилу? Хоча, думаю, скоро ми все ж її знайдемо. Адже він прокинеться й стане королем цього міста, яке обернеться на царство нежиті! — мовив Хань Цзі.
Династія Цінь!
Стародавній Король!
Прародич Нежиті!
Мо Фань раптом прозрів, почувши ці слова.
Історія...
Історія цього світу була ідентична тій, звідки прийшов він сам, тож Стародавній Король, про якого йшлося...
Це був імператор династії Цінь — Їн Чжен!
— Це він?
— Нісенітниця, це ж абсолютна нісенітниця! Як людина, мертва вже понад дві тисячі років, може стати винуватцем цієї катастрофи у двадцять першому столітті?!
— Ні, ні, ні... це ж світ магії. У хроніках цього світу чітко записано: відкривачем Елементу Нежиті був саме імператор династії Цінь, Їн Чжен!
— В історії навіть згадувалося, що він усе своє життя присвятив пошукам пігулки безсмертя, аби лишитися живим навіки.
— Безсмертя...
Раніше Мо Фань лише посміявся б із цієї думки.
Але тепер йому вже було не до сміху.
Якщо історія двох світів була однаковою, якщо Їн Чжен, імператор династії Цінь у цьому світі магії, справді був творцем Елементу Нежиті, тоді найбільша загроза катастрофи полягала саме в його пробудженні. А те безсмертя, якого він так прагнув, насправді виявилося перетворенням себе самого на непереможну нежить!
Лише пробудившись, він зміг би підкорити собі цю гігантську армію нежиті. Її кількість була такою неосяжною, що вона могла затулити небо й сонце. Це військо було настільки велетенським, що мало накрити хвилею величезну Стародавню Столицю, немов океан!
Мо Фань був до глибини душі вражений, дізнавшись правду.
Вперше він на власні очі пізнав безмежність і жах цього світу магії під час Лиха в місті Бо, коли побачив, як демонічні звірі безкарно вирізали людей. Відтоді він уже не міг оцінювати цей світ тими ж мірками, що привіз із собою.
А тепер — імператор, який жив дві тисячі років тому, збирався повернутися.
Його пробудження й церемонія коронації мали стати некерованою різаниною, що її вчинить нежить. Стародавня Столиця була даром, який нежить готувала своєму імператору, котрий знову мав підкорити цей світ. Адже вона колись належала саме йому!