Колосальний Зомбі зробив крок уперед. Рухався він досить повільно, але кожен його крок стрімко скорочував відстань до міста.
Голова в дощі невпинно наближалась. Якимось чином ця істота вже подолала понад десять кілометрів. Якщо й було щось, що хоч трохи втішало людей, то це те, що з якоїсь причини вона зупинилася приблизно за десять кілометрів від міських мурів.
Поряд із ногами істоти стояв гладкий Трупний Чиновник, що нагадував суцільну купу м’яса. Його розміри були наче у пагорба, але він лише трохи сягав нижче колін Колосального Зомбі.
Цей Трупний Чиновник Гори Плоті мав гігантську пащу. Він роззявив її й почав ковтати навколишніх скелетів, зомбі та фантомів. Йому вдалося проковтнути понад тисячу мерців!
Мо Фань не наважувався дивитися далі. Навіть не знаючи, навіщо Трупний Чиновник поїдає інших мерців, він не мав часу це аналізувати. Йому слід якнайшвидше знайти Лю Жу, Чжана Сяохоу та інших, щоб разом відступити до внутрішніх мурів!
— Мо Фаню, що нам тепер робити? — із ледь помітною панікою запитала Чжоу Мінь.
— Ідемо за мною, — суворо відповів Мо Фань.
— Я мушу потрапити на вулицю міста Бо. Я не хочу пережити це вдруге, — низьким голосом мовив Му Бай.
— Так, Мо Фаню, ми не можемо їх покинути, — підтримала Чжоу Мінь.
— Гаразд, вирушаємо спершу на вулицю міста Бо, — кивнув Мо Фань.
Як і сказав Му Бай, люди з міста Бо вже пережили подібну катастрофу. Вони ледь вижили тоді; було б надто жорстоко, якби зараз вони загинули!
Мо Фань розумів, що може вивести з собою лише обмежену кількість людей. Але раз уже Чжан Сяохоу і Лю Жу також прямують у тому ж напрямку, він не мав права їх залишити!
— Я з вами, — сказав Коротун, повільно підводячись на ноги.
Мо Фань кинув погляд на Коротуна, який досі був охоплений горем, і кивнув.
Схоже, той усе обдумав. Мертвих не повернути. У хаосі на кшталт цього треба спершу подбати про себе — щоби потім мати змогу подбати про інших.
— Тоді поспішімо! Зграя нежиті, що крутилася біля мурів, уже прорвалася до міста. Мури сильно пошкоджені, ще більше мерців незабаром прорвуться. Му Бай, у тебе є родичі в Північному районі міста? — запитала Чжоу Мінь.
— Лише дядько, але, здається, він доволі близько до внутрішніх мурів. Казав, що вирушає туди у справах, — відповів Му Бай.
— Ну, добре, хоч це радує. Вирушаймо на вулицю міста Бо. Сподіваюся, вони там не надто розсіяні!
— Вулиця міста Бо розташована на чималій відстані від внутрішніх мурів. З урахуванням заторів, що зараз скрізь, вони не зможуть дістатися туди безпечно, — із тривогою сказала Чжоу Мінь.
Усе транспортне сполучення було повністю паралізоване. Навіть Магам доводилося добиратися пішки.
Навіть з Магами Вітру всі рухалися повільно. Тим часом нежить, яка вторглася до міста, неслась услід на повній швидкості. Ці кровожерливі істоти гналися за всім живим і розривали їх на шматки. Свіжа кров, змішана з дощем, швидко залила землю біля осаджених мурів.
Кілька загонів Магів евакуювали мирних мешканців, проте, скільки б маги не сипали заклять на мерців, ті проривалися крізь пролом швидше, ніж встигали гинути. Бойові Маги поступово втрачали позиції...
Попри це, завдяки їхнім зусиллям вторгнення вдалося дещо сповільнити, але Мо Фань добре розумів: ті, хто тримав оборону, могли лише виграти трохи часу для цивільних.
Коли ж прибуде армія скелетів Повелителя Потойбічних Кісток або хвиля зомбі Колосального Зомбі, — кожного Мага просто розірвуть на шматки...
Мо Фань, Чжоу Мінь, Му Бай і Коротун поспішали до вулиці міста Бо. Усі в цій групі були Магами Середнього рівня, тож були значно витриваліші за звичайних людей. Оскільки вулиці були забиті машинами та натовпами втікачів, вони пересувалися дахами. Щільна забудова дозволяла їм бігати вздовж стін і перескакувати з даху на дах.
— Мо Фаню, ти ще не відновив енергію? У мене є кілька сироваток, вони допоможуть, — Му Бай дістав принесені з собою сироватки й простягнув їх Мо Фаню.
— Дуже дякую! — Мо Фань справді гостро потребував енергії.
Як Маг із чотирма Елементами, він мав удвічі більше енергії, ніж звичайний Маг, тож рідко коли її вичерпував. На щастя, раніше він разом із Яо Нанем встиг відступити до мурів і трохи відпочити. Інакше зараз у нього не залишилося б ані краплі, й він, швидше за все, уже загинув би від рук мерців, не те щоб міг когось рятувати.
Коли вони проходили повз лікарню, яка була зрівняна з землею, Мо Фань навмисно глянув на Коротуна.
Той не вагався ані миті. Було видно, що він не раз стикався з ситуаціями на межі життя і смерті. Він лише тимчасово втратив розум — бо втратив когось справді дорогого.
Та після смерті вже нічого не вдієш. А якщо ти ще живий — мусиш зробити все, щоб залишитись живим.
— Із нашою швидкістю ми маємо встигнути відступити до внутрішніх мурів раніше, ніж усе це місце захопить нежить, — сказав Коротун.
Він знався на Стародавній Столиці краще за будь-кого з них. Під його проводом група зможе якнайшвидше дістатися до вулиці міста Бо і супроводити її мешканців до безпечної зони.
— Це хоч трохи заспокоює. Мені так шкода людей, які жили близько до зовнішніх мурів... — Чжоу Мінь сповнилася жалем, спостерігаючи, як гинуть безневинні.
Ймовірно, менш ніж за годину після оголошення фіолетової тривоги кількість жертв поблизу зовнішніх мурів уже перевищила загальну кількість загиблих у катастрофі міста Бо. І ця цифра стрімко зростала просто зараз, поки вони говорили!
— Що це таке в небі?!
— Це Птах, ні це літак.
— Це… м’ясна купа? Чому вона така велика, як будівля?!
— Вона має очі… о боже, яка жахлива...
Натовп на вулицях закричав від паніки, змусивши інших також підняти голови — й побачити гігантську масу, що промайнула над дахами!
Мо Фань теж задер голову й побачив цю велетенську купу м’яса саме в ту мить, коли вона з гуркотом впала на перехрестя неподалік — наче м’ясистий метеорит.
Перехрестя було заповнене машинами, але щойно ця маса впала, вона повністю його зайняла, розтрощивши навколишні будівлі ударною хвилею!
Мо Фань з жахом дивився на цю гігантську купу м’яса... Вона виглядала знайомо! Хіба це не був той самий Трупний Чиновник Гори Плоті, який неподалік від ніг Колосального Зомбі проковтнув понад тисячу мерців!?
Виходить, його скинули з неба. Тобто Колосальний Зомбі просто закинув його в місто... Але ж та істота перебувала на відстані понад десять кілометрів!
Мо Фань ошелешено дивився на це, і в його серці майнула тривога...
І справді — Трупний Чиновник Гори Плоті, на якого він дивився, раптом роззявив пащу, й з його нутрощів вирвалася хвиля — ті самі скелети, зомбі та фантоми, яких він раніше проковтнув!
Вулиці миттєво заповнилися криками. Натовп, який щойно почав впорядковано відступати, знову охопила паніка — люди почали товктися, штовхати одне одного, топтати...
Мо Фань був приголомшений!
Він підвів погляд у небо. Ті самі гігантські Трупні Чиновники Гори Плоті летіли здалеку, падали в місто без будь-якої системності — мов величезні бомби з м’яса!
Мо Фань відчув, як по шкірі побігли мурашки. Ніхто й уявити не міг, що Колосальний Зомбі просто швиргатиме цих Трупних Чиновників у місто, скидаючи тисячі мерців просто на вулиці...
Це був смертельний удар по мирних мешканцях, які намагалися врятуватися!