Видихаючи, Яо Нань побачив, як білі клуби пару розходяться біля його губ. Ставало дедалі холодніше — менш ніж за місяць мав випасти сніг.
Яо Нань глянув на замороженого Трупного Чиновника й помітив, що його вени перекриті морозом. Отрута просочилася крізь жирну, прозору плоть істоти, прокладаючи шлях до кристалу нежиті в її шлунку...
Із масивної Крижаної Труни відпав величезний шматок льоду. Це був фрагмент замороженого м’яса Трупного Чиновника.
Невдовзі й інші частини тіла почали кришитися — важкі брили мерзлої плоті глухо гепалися об землю.
— Забираю Обривок Душі! — виголосив Яо Нань, витягнув контейнер для нежиті й забрав Обривок Душі замороженої істоти.
На його спині з’явилися крила. М’яко змахнувши, вони підняли Яо Наня в сіре небо. Чорна піщана буря за його спиною поступово розсіялася після загибелі Трупного Чиновника — армії більше нічого не загрожувало.
Летячи над зграєю зомбі, Яо Нань побачив, як унизу палає велика ділянка землі. Вогонь був недалеко від місця, де він нещодавно бився. Якщо пригадати... він справді скинув того малого Мо Фаня десь тут?
Опустивши погляд, він побачив обвуглені трупи, що вкривали землю. А серед вогняних кіл стояв Мо Фань, поруч із ним — вовкоподібна істота, вся в ранах і отруєних подряпинах.
— Непогано, ще живий! Інший Маг середнього рівня не протримався б і кількох хвилин, упавши прямісінько в центр таких зомбі! — Яо Нань приземлився й простягнув Мо Фаню флакон із, на вигляд, дорогою сироваткою. — Використай це. Інакше твій Призваний Звір помре, як тільки рани почнуть гнити!
Мо Фань одразу ж обробив сироваткою рани, уражені отрутою. Йому було боляче дивитися на змучене обличчя свого вовка.
Стрімкий Зоряний Вовк самотужки бився з Отруйним Трупним Генералом-Гниляком. До того ж, сотні рядових зомбі в цей рвали його на шматки. Він не міг лишатися у вогні, бо не мав імунітету до вогню, тому ця битва стала для нього надзвичайно виснажливою.
Після застосування протиотрути шокуючі рани почали затягуватися просто на очах. Мо Фань відчув неабияке полегшення.
Стрімкий Зоряний Вовк славився чудовою здатністю до самозцілення. Більшість легких ран загоювались уже після бою, але отрута змушувала його занадто швидко втрачати життєву силу.
— Добра сироватка. Де купував? — запитав Мо Фань, побачивши, що отрута була майже виведена.
— Сам виготовив, — усміхнувся Яо Нань.
— Ти фармацевт? — здивовано перепитав Мо Фань.
— Ага. Мій третій Елемент — Отрута.
— Отрута? — Мо Фань здивовано вирячився. Це вперше він чув про такий Елемент.
— Чорна Магія: Елемент Отрути. Ти, бачу, не надто обізнаний. Хоча правда — цей Елемент рідкісний у нашій країні. За кордоном зустрічається куди частіше, — пояснив Яо Нань.
— Так, я ще не бачив нікого з Елементом Отрути. До речі, й про знаменитий Елемент Нежиті з переліку Чорної Магії я теж не чув. Він теж частіше трапляється за кордоном? — Мо Фань продовжував обробляти рани свого Стрімкого Зоряного Вовка.
— Елемент Нежиті є і в нас, але він працює здебільшого з мертвими, а це суперечить етичному кодексу Магічної Асоціації. Зазвичай маги з таким Елементом не показуються на очі... До речі, деякі Елементи можна Пробудити лише на високих рівнях — як-от Вторинна Магія: Елемент Простору, Музики, Хаосу тощо. Тобто Маги Базового й Середнього рівня мають справу лише з Елементальною Магією, але на високому рівні можна доторкнутися й до Чорної, Білої та Вторинної Магії, — сказав Яо Нань.
Мо Фань кивнув. Виходить, він усе ще на дні Магічної Піраміди. Безмежний світ Магії досі залишався для нього за завісою...
Хоч його девіз «захищати мир у світі та мільйони дівчат у містах» звучав дещо пафосно, прагнення оволодіти ще могутнішою магією вже давно вкорінилося в його серці. І, почувши про можливість Пробудження нових Елементів на просунутому рівні, Мо Фань не міг не збудитися.
Які ж круті Елементи він зможе Пробудити, маючи Подвійні Вроджені Елементи?
— Бачу, твоя Вогняна Туманність майже насичена. Ти вже близький до просунутого рівня. Продовжуй! А ось — Обривок Душі, як і обіцяв. Винагорода за допомогу з дрібнотою, — Яо Нань сунув контейнер Мо Фаню в руки.
Мо Фань не відмовився і непомітно поклав Обривок Душі рівня Командувача в Маленький Кулон-Вугор, поки Яо Нань не дивився...
Ані Трупний Генерал із Залізними Руками, ані Трупний Генерал, що плюється отрутою не залишили після себе Есенцій Душі. Зомбі, яких спалила стихія вогню, також нічого не дали. Спочатку Мо Фань сподівався, що підніме свій Вогняний Елемент до четвертого рівня, але йому все ще бракувало чотирьох Зірок!
Чи зможе Маленький Кулон-Вугор витягти хоча б якусь Есенцію Душі з цього Обривку? Навіть рядова Есенція була б корисною.
— Ходімо. Світлові Формації вже активовані. Вони, скоріш за все, потраплять у кільце зомбі та Трупних Генералів. Повернутися до армії вже не вдасться. Краще відійти назад до стін — там і спостерігатимемо, — сказав Яо Нань, підхоплюючи Мо Фаня. Його крила потужно змахнули.
Яо Нань виконав свою роль — доправив загін до місця призначення. Далі все залишалося за Командирами та елітними Мисливцями...
Мо Фань і сам був виснажений після попередньої битви. Окрім Елементу Тіні, у нього майже не лишилось енергії в інших трьох Елементах. Той старий буркотун Чжу Мен вже точно не зможе дорікнути йому, що він нічого не зробив...
Летячи в повітрі, Мо Фань мав змогу охопити зором ширший горизонт. І те, що він побачив, шокувало його: кількість зомбі не зменшилася, навпаки — Трупних Генералів стало навіть більше!
Ці Генерали вже становили серйозну загрозу для багатьох Магів. Мо Фань бачив, як вони цілими групами рушають у бік армії...
Він думав, що впоратись із п’ятьма Малими Трупними Генералами — його межа. А тут серед десятків Трупних Генералів були ще й Величезні Генерали! У нього аж затерпло в потилиці!
Виглянувши ще далі, він помітив істот завбільшки з пагорби. Вони стояли серед густих лав нежиті, їхні реви лунали до самих стін, за кілька десятків кілометрів. Кожен їхній удар змушував небо здригатися, а землю — провалюватися...
Нежить рівня Командувача — ці гіганти стояли серед армії мертвих. Закляття, що спадали на них барвистим дощем, змушували їх хіба що трохи захитатися!