— Кажу тобі, якщо моя дружина стане вдовою, а мій син залишиться без батька — це все твоя провина. Стрибнути в цю печеру — те саме, що вчинити самогубство, зістрибнувши з даху… — не замовкав Коротун.
Мо Фань дозволив Маленькій Полум’яній Белль показувати шлях. Її чуття були трохи гострішими, ніж у мага.
Маленька Полум’яна Белль виглядала надзвичайно збудженою — це ж був її перший раз у такій захопливій печері. Вона розмахувала полум’яним плащем на своєму тілі й сміливо рухалася вперед.
— Тримайся близько! — наказав Мо Фань Коротуну.
Той і не думав відставати — надто вже боявся лишитися сам. Він поспішно наздогнав Мо Фаня та його маленьку напарницю.
Гробниця виявилася надзвичайно просторою, значно більшою, ніж вони собі уявляли. Проте через сильну присутність смерті світло від полум’я не могло поширюватися далеко.
Полум’я могло слугувати джерелом світла, але воно не мало сили елементу Світла, що здатен розганяти темряву чи очищати нечисть. Одне лише Сяйво Світла, Очищення! розвіяло б морок і міазми та освітило б всю залу!
— Пусти його, ти, огидний труп! — пролунав з темряви схвильований крик.
Мо Фань придивився й помітив Ю Цінсу. Її розкішна фігура була оповита розлюченими дугами блискавок, що пронизували повітря тріском.
Далі, біля опори, він побачив злегка покриту пліснявою блакитну колону. Вона здавалася головною підпорою залу, наче стовбур древнього гігантського дерева, що тримав стелю.
Посередині колони висів чоловік зі шрамом — його шию туго стискала намотана тканина, а руки й ноги були зв’язані. Навіть із бронею він просто задихнеться, коли закінчиться кисень!
Неподалік від колони, перевернувшись догори ногами, наче Людина-Павук, висів Обмотаний Тканиною Трупний Генерал. Його холодні, хитрі очі з ледь помітною насмішкою втупилися в Ю Цінсу. Чорна кров усе ще капала з рани на плечі, утвореної блискавкою, але створіння не здавалося стурбованим.
Трупний Генерал видав дивний смішок — як лисиця, що впіймала здобич.
— На біса ти витрачаєш час на балачки? Убиймо його та повернімося до війська! — задихаючись, вигукнув Коротун і кинувся вперед.
Мо Фань теж не хотів гаяти часу. Він пильно дивився на Обмотаного Тканиною Трупного Генерала, що видавав хижі звуки. Було очевидно, що створіння мало певний інтелект і чекало, доки броня чоловіка зі шрамом зникне. Як тільки вона розвіється, монстр легко задушить його!
— Маленька Полум’яна Белль, знищ його! — наказав Мо Фань.
Маленька Полум’яна Белль була в захваті. Вона полетіла до Трупного Генерала, видаючи дзвінкий звук, а полум’я на її тілі спалахнуло ще яскравіше.
— Що в біса зробить Викликаний Звір у своїй юній фазі? Ти що, знущаєшся з наших життів?! — закричала Ю Цінсу.
Мо Фань проігнорував її крик. Його погляд ковзав по темряві навколо.
З якоїсь причини він відчував, що ця печера-гробниця не така проста, як здається.
Пустота була зрозумілою — більшість нежиті піднялися нагору, щоб насолодитися своєю «нічною ванною», залишивши печеру пустою. Проте присутність смерті була надто сильною, щоб це здавалося нормальним. Елемент Тіні Мо Фаня вловлював щось незвичне в темряві.
Тим часом Маленька Полум’яна Белль здіймалася вище, а Вогонь Лиха, що виривався з її тіла, дедалі дужчав. Вона перетворилася з маленького вогняного клубочка на велетенську вогняну кулю понад два метри в діаметрі!
Вогняна куля полетіла прямо на Трупного Генерала. Та спритна потвора миттєво змінила позицію в повітрі, але вогняна куля була не менш рухливою — адже то й була сама Белль!
Вогняна куля діаметром у два метри завмерла в повітрі на мить, а потім полетіла в напрямку, куди тікав Трупний Генерал!
Поки вогняна куля змінювала траєкторію, її діаметр збільшився ще на метр і досяг уже трьох метрів!
Трупний Генерал продовжував ухилятися від вогняної кулі. Намотана тканина, які він лишав позаду, згорала в попіл за кілька секунд. Здається, розумне створіння ніколи б не подумало, що це маленьке вогняне створіння здатне на таку приголомшливу силу, перетворившись на величезну кулю полум’я!
У центрі кулі Маленька Полум’яна Белль видала роздратований писк, ніби хотіла сказати: «Досить тікати! Бийся зі мною по-справжньому!»
Схоже, цей Трупний Генерал був радше живим мертвяком, а не бездумною нежиттю. Він почувався вкрай приниженим через те, що якась Маленька Полум’яна Белль гналася за ним по всьому залу, але йому не лишалося нічого, окрім як тікати. Його головна зброя — намотана тканина — була абсолютно марною проти Вогню Лиха. А тим часом вогняна куля, у яку перетворилася Полум'яна Белль, сягнула вже чотирьох метрів у діаметрі!
Вогняна куля завширшки чотири метри виглядала справді жахливо, адже її ширина була удвічі більшою за будь-який позашляховик! Навіть Гігантський Трупний Генерал зі своєю міцною обороною не витримав би такого удару!
— Чого ти стоїш? Рятуй його! — вигукнув Мо Фань, побачивши, що Ю Цінсу застигла на місці від подиву.
Очі Ю Цінсу широко розкрилися. Перед нею маленька «гарбузова сестричка» у Юній фазі гнала хитрого Обмотаного Тканиною Трупного Генерала по всій залі. Це було схоже на те, як маленька дівчинка з дитсадка женеться по вулиці за дорослим бандитом із запальничкою в руці!
Ю Цінсу швидко отямилася й використала Магічні Лози, щоб урятувати чоловіка зі шрамом. На його обличчі вже виступили сині вени — ще трохи, і він би просто задихнувся!
Але поки Ю Цінсу була зосереджена на порятунку полоненого за допомогою лоз, позаду неї виросла зловісна тінь.
Вона випрямилася, і її силует нагадував диявольського цапа. Навіть закручені вниз роги були схожі на демонські!
Тінь істоти з козлиними рогами тримала в руках гострий предмет, схожий на кинджал. Вона намагалася безшумно розрізати Ю Цінсу горло...
Ю Цінсу зовсім не відчувала присутності створіння, бо це була лише грудка тіні. Вона навіть подумала, що то тінь Коротуна від палаючого полум’я, але насправді це був демонічний звір, що полюбляв перерізати своїм жертвам горлянки!
— Світловий Захист: Священний Щит! — Коротун встиг накласти закляття Світла в останню мить!
Елемент Світла був надзвичайно ефективним проти демонів Темряви. Навіть якщо це було чисто захисне закляття, світло, що випромінював Священний Щит навколо Ю Цінсу, стало для істоти, немов розпечене залізо. Вона заверещала від болю, обпалена сяйвом!