Величезний Кам’яний Бар’єр розлетівся на друзки, коли Лютокістяний Генерал Нежиті врізався в нього. Бар’єр явно не був достатньо міцним — кістки нежиті рівня воїна були у кілька разів міцнішими за каміння!
— Чорт, розосередитися, швидко! — закричав лідер, зрозумівши, що справи кепські.
Віддаючи наказ, він ударив руками об землю — шар чорноï землі миттю розійшовся хвилею, розсуваючи землю і допомагаючи команді розсипатися в різні боки, поки Лютокістяний Генерал Нежиті мчав просто посеред них. Довгі кістки, схожі на роги на його плечах, раптом відірвалися й полетіли за відступившими магами, мов велетенські списи!
— Моя рука! Рука! — одразу закричала дівчина у капелюсі.
Один із шипів, немов довгий спис, пробив їй руку й прибив до землі. Свіжа кров хлинула з рани, заливаючи долоню.
— Чорт, з цим Лютокістяним Генералом Нежиті щось не так! — лідер кинув погляд на поранену напарницю й тихо вилаявся.
Му Бай опинився найближче до дівчини. Він стрибнув до неї, схопив шип рукою, вкритою кригою. Мороз миттю пішов по шипу, скувавши його і одночасно заморозивши рану на руці дівчини.
Му Бай стиснув кулак — шип тріснув і розсипався на шматки, залишивши всередині лиш частину, що пробила руку, аби спинити кровотечу.
Кістки мерців рівня воїна зазвичай отруйні. Якщо б отрута розійшлася тілом, вона б не тільки втратила руку — життя було б під загрозою...
— Як ти? — спитав Му Бай.
Дівчина трохи зблідла, але знову прийшла до тями. Вона майже не відчувала руки та болю, бо вона була замороженою. Заспокоївшись, вона сказала:
— Набагато краще!
Му Бай кивнув і наказав їй відійти подалі. Сам він повернувся обличчям до Лютокістяного Генералу Нежиті. На землі під його ногами швидко сформувався Зоряний Візерунок. За мить поруч із ним з’явилися три крижані ланцюги.
Ланцюги з силою зірвалися вперед, обвивши мерцю ноги, руки й пояс, стримуючи його рухи.
Проте сила Лютокістяного Генералу Нежиті була приголомшливою — він грубо вирвався з льодових пут ще до того, як холод встиг проникнути всередину. Шматки крижаних ланцюгів розлетілися навсібіч.
— Відступіть! Зараз я дам йому скуштувати мого Вітряного Диска! — гукнув Цзян Лі.
Потужний порив вітру, темний і сповнений гострих відтінків енергії, піднявся, мов велетенський чорний змій, і ринув уперед.
Шалений вітер з розгоном врізався в тіло Лютокістяного Генералу Нежиті. Але створіння навіть не спробувало ухилитися — воно розчепірило руки й ляснуло ними по чорному пориву!
Чорний порив миттю спотворився. Величезна сила удару розбила його на численні повітряні вихори, що рознеслися навколо.
В Лютокістяного Генералу Нежиті полетіли й інші закляття — палаючий Вогняний Кулак: Розлом Землі, фіолетовий Громовий Удар, зелений Магічний Пагін і Льодові Кайдани: Кістяна Оболонка лідера загону...
Будь-яке інше створіння воїнського рівня вже б лежало побите й у кривавих ранах після стількох Середніх Заклятть — якщо б взагалі залишалося б живим. Але коли полум’я, льодові ланцюги й уламки зелених пагонів опали на землю, команда зрозуміла, що кістки цього Лютокістяного Генералу Нежиті були тверді, як сталь. Закляття взагалі ніби не завдали йому шкоди!
— Що це за оборона така!? — вигукнула Чжоу Мінь.
Зі скелетами зазвичай було набагато важче розібратись ніж з зомбі — вони відкидають непотрібну плоть і, накопичивши достатньо енергії мертвих, стають ще міцнішими. За походженням скелети зазвичай стоять вище за зомбі, тож воїнський скелет значно небезпечніший за воїнського зомбі.
Всі в команді вже мали досвід боїв із воїнськими зомбі, але скелет воїнського рівня перед ними виявився набагато підступнішим. Вони просто не знали, як правильно з ним впоратися.
— Наші закляття надто слабкі, аби завдати йому шкоди. Відступаємо трохи й подумаємо над іншим планом, — рішуче промовив лідер.
— Але що, якщо він дістанеться стін? Він легко проб’є в них діру своєю силою! — вигукнула Чжоу Мінь.
— Чжоу Мінь, обережно!
Чжоу Мінь ще не встигла договорити, як Лютокістяний Генерал Нежиті раптово висмикнув зі свого тіла гострий шип і метнув прямо в неї!
Чжоу Мінь не очікувала, що Лютокістяний Генерал Нежиті з такої відстані зможе дістати її атакою. Вона була цілком і повністю застигнута зненацька. Навіть якби вона встигла викликати своє Захисне Спорядження, невідомо, чи витримало б воно цей шип!
У ту ж мить, коли думки Чжоу Мінь застигли, перед нею раптом згустилася чорна тінь.
Чжоу Мінь здригнулася, побачивши, що Мо Фань мовби випірнув із темряви й став перед нею.
— Щит Відходу в Пітьму! — Мо Фань рвучко виштовхнув уперед руку.
На його долоні миттю зібрався синюватий блиск, що набрав форми щита й швидко матеріалізувався!
Щит Відходу в Пітьму з металевим синім блиском постав перед Мо Фанем, упершись у землю — якраз такого розміру, щоб повністю закрити людину за ним.
Гострий шип врізався в щит. Сила пробиття була приголомшливою. Щит Відходу в Пітьму вважався спорядженням високої якості, проте шип зумів увігнатися глибоко й майже пробив його наскрізь!
Мо Фань, що стояв за щитом, бачив кінчик шипа прямо перед собою. Його очі розширилися.
— Чорт, ти не єдиний, у кого є шипи!
Будь-який потужний удар активував контратаку Щита Відходу в Пітьму.
Темно-синій шип раптом вирвався з Щита, блиснув холодним світлом і полетів просто в обличчя Лютокістяного Генералу Нежиті!
Шип Відходу в Пітьму якраз встромився в ліве око Лютокістяного Генералу Нежиті й застряг там...
Око мерця, що досі світилося, мов LED-лампа, одразу згасло. Створіння, яке не відчувало болю, не надто зважало на втрату одного ока. Воно лише напружило лапи й рвонуло вперед!