Янь Чаншань, покритий холодним потім, різко відчинив очі. Зіниці його були розширені, на обличчі застиг жах, а дихання виривалося з страшною гучністю, нереалістично чіткої в тиші спальні.
Знову приснилося.
Він поквапився і відразу відчув тупий біль внизу. Як тільки чоловік піднімався, він натрапив на тумбочку бульбашок з ліками, витряхнув дві таблетки і запив їх холодною водою. Крижана рідина трохи привела його до тями, і його погляд перестав бути оскленевим.
Зміст сну він пам'ятав туманно, в ньому було тільки відчуття чогось жахливого, хаотичної, від чого до цих пір пробирав мороз по шкірі. Цей голос також м’який, щупалець та жвавий співок маленької дівчинки, який постійно переслідував його. Ян Чейн знав, що це голос Яо Юе. Крім неї, йому приснилася дочка, яку він не бачив у сні вже дуже давно.
Солодкий голос дівчинки — те, що колись збудувало його найбільше, — вводило до екстазу. Але після того дня він більше не міг відчувати нічого, крім страху, слухаючи ці голоси. Тому що тоді, хоч він і був без свідомості, більшу частину часу він залишався в якомусь дивному забутті та чітко чув кожне слово Яо Юе.
Найчистішим, ніжним і ангельським голосом вона говорила жахливі речі, і її інтонації при цьому леденили душу.
Не будучи впевненим, що він не почув і вважав би себе наркотиком для галюцинацій. Яо Юе лише сім років! Звідки ж семирічна дівчинка знає таке? Навіть дорослі рідко коли мають таку відвагу для такої поведінки. А вона — дитина, а не повинна нічого ще розуміти!
Він і досі не міг вразити себе. Він сам собі не вірив, і тим більше у нього не було ніяких доказів, щоб подати на неї в суд.
У будинку не було камер. Він спеціально вибрав час, коли Яо Юе прийшла, щоб ніхто не бачив, як вона заходила. Не залишилося жодних матеріальних доказів. Після того як Янь Чаншані стався, обшукав усе і виявив, що хтось в кабінеті та спальні рився. Єдине, що пропало - це MP3 плеєр. Саме через нього Ян Чаншань вирішив зам'яти справу.
Того дня він викликав надійного друга, який обробляв йому рану і з того часу відсидівся вдома, консультуючись зі знайомими юристами. У нього самого рильця було в гармату, і він багато чого боявся. Він не міг зв’язатися з поліцією, якщо вони копнуться глибше.
Його день і ніч виснажували його гнів та біль від втрати чоловічого почуття. А ще ця дівчинка, зовсім не схожа на дитину Яо Юе. Здавалося, вона знає його таємницю. Вона як бомба сповільненої дії...
Більш того, Ян Чаншань не міг відділитися від думки, а точно вона — Яо Юе? Може бути, це привид, який повернувся, щоб помститися йому?
При самій лише думці про це його кидало в холодний піт, а кошмари ставали дедалі частіше.
Уві сні його голос поступово перетворювався на голос дочки Шань. Замість "дя Янь" чулися «па".
Сьогодні був Великоднього дня. Дружина вже давно повернулася з командира, але вони спали в різних кімнатах від самої смерті дочки. Він сказав, що захворів і матиме кілька днів вдома, але вона не виявила особливої участі і пішла на роботу раніше.
Ян Чаншань, перемагаючи біль, встав і крок за кроком дістався до вікна. Він відтягнув штору і машинально подивився на сусідський будинок. Раптом зіниці його звузилися, і він ривком затримав штору назад.
На другому поверсі біля вікна стояла маленька дівчинка і дивилася прямо сюди.
Невже вона... Невже вона дійсно стежить за ним?
— Яо Юе, чого тут стоїш? — Яо Синь вийшла з кімнати і, побачивши сестру в кінці коридору біля вікна, підійшла до неї із цікавістю.
Шуй Інь відвела погляд від грюкоту в сусідньому будинку і, повернувшись, спокійно відповіла:
— Я побачила на подвір’ї кішку.
Яо Синь заглянула через її плече, намагаючись побачити щось внизу:
- Де? Щось я не бачу... Так от чому ти в останні дні все стоїш тут і дивишся на вулицю! Побачила кішку. Ти хочеш завести кішку?
— Нет. Просто ця кішка здалася мені дивною. Вона ніби робила щось погане, тому я за нею і спостерігала.
Яо Синь розсміялася і, прильзнувши до сестри, почала тереться об неї, примхлива:
ти жартуєш? Що поганого може зробити кіт? Вкрасти їжу?
Ця дівчинка була справді великою аматоркою, що кохала свою сестру. Повиснувши на її спині і посміяючись, Яо Сінь помітила книгу в руках сестри, вихопила її та пролигала:
- Чому ти знову це читаєш? Там же все так складно! Я навіть половини ієрогліфів не знаю, а якщо й знаю - то складаю і все одно не розумію. Ти що, справді все це розумієш?
Шуй Інь закрила книгу з анатомії:
— Не розумію. Просто нудно.
Яо Сінь потягла її вниз, щоб поснідати легко підстрибуючи на ходу. Обертаючись, вона сяяла як соняшник:
— А може, ти хочеш стати лікарем?
Шуй Інь нахилила голову:
- Можливо.
Вона відповідала неохоче, але Яо Сін було все одно — вона і сама могла базікати без умолку та насолоджуватись життям.
За сніданком пан і пані Тан заговорили про сусідів:
« Пане Янь, здається захворів. Кілька днів він вже не бачив, щоб ходити на роботу. Може, навести його?
Пані Тан кивнула:
— Треба сходити. Він завжди приносить нам те, що ми робимо. Купи фруктів і гостей, візьми з собою Яо Сінь та Юе, проведи його.
Вона думала, що пан Янь завжди так любив їхніх дітей і тому потішить його з дітьми під час хвороби.
Яо Синь, почувши це, покосилась на сестру. Вона пам’ятала, що та наказала їй не ходити до сім'ї Янь, але зараз від Юе заперечень не йшло, і вона мовчала.
Вибравши час, коли Лу Ваня була вдома, пан Тан з гостями і дві доньки вирушили до сусідів. Обміняючись люб’язністю, він піднявся навідати хворого. У кімнаті були затримані штори і царював напівмарк. Побачивши Янь Чаншаня, який сидів на ліжку, пан Тан здригнувся. Як же вони не бачилися лише кілька днів, а сусід так жахливо виглядає!
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno