Шуй Інь обшарувала прикру тумбочку, простір під ліжком, таємну скриньку в головці, платній шафі - і нарешті дещо знайшла.
У таємній скриньці прихованої тумбочки Ян Чаншаня лежав фотоальбом. У альбомі була лише одна дівчинка — та сама, з сяючою посмішкою. Це була їхня дочка з Лу Вана, Янь Шань. Кілька її фотографій стояли і в вітальні, і Шуй Інь ще вперше помітила, що очі у цієї дівчинки чимось схожі на очі Яо Сін.
Можна було б пояснити дітям, як діти ставляться до фотоальбом. Але чим більше Шуй Інь листувала сторінки, тим сильніше вона переживала. На перший погляд знімки видавалися звичайними, але далі йшло багато фотографій у купальниках. Дівчинка в літньому купальнику і спідничці з голими руками й ногами, мокра від м’яча у воді — майже половина альбому.
Об'єктив має свій язик. На цих фотографіях Шуй Інь відчула себе незручно. Вона майже фізично відчувала, яким поглядом дивився на цю маленьку дівчинку той, хто тримав камеру. Це було не те саме, як дивитися на дитину. На деяких знімках обличчя не було видно, але голі ноги та белосніжна шия були попечатані в усій красі.
Окрім того альбому, очевидно переглянулися незначну кількість разів і MP3-плеєр, в якому залишилося половина заряду акумулятора. Шуй Інь включила його і почула дитячий голосок.
— Папа! Папа-а-А!
А слідом голос Янь Чаншаня:
- Шань, ти найбільше любиш тата?
— Шань більше всіх любить тата! Тату, лоско! М-м...
Ніби просто гра батька з дитиною. Не знаю Шуй Інь про його справжні нахили, вона б теж не помітила нічого підозрілого. Але далі йшли ще аудіофайли, не менше сотні. Бігло прослуховування показало, що це були всі ті ж звуки, які видає граюча маленька дівчинка: сміх, повигулювання, і окремий файл, де вона на все лади кличе папу.
Чому Янь Чаншаню довелося записувати ці голоси? Навіщо ховати цей плеєр під ліжком?
Все це, хоч і викликало підозри, не могло стати доказом. Янь Чаншаня був обачним, він боявся викриття — мабуть, тому жив у постійному напруженні. І саме через це багаторічне пригнічення, коли він нарешті потрапив додому названу доньку Яо Сінь, він вимістив на ній всі свої приховані емоції.
Багато людей справді люблять дітей, але це природна любов дорослих до малих милих створінь. А такі чоловіки, як Ян Чаншань, ховаються за маскою і в голові у них одна бруд. Те, що вони називають любов’ю, було жахливою хворобою.
Погляд Шуй Інь потемнів. Дивлячись вниз, на перший поверх, вона ледве стримувалися, щоб не піти і не прикінчити його прямо зараз.
Але не можна.
Вона заплющила очі. У цьому світі існує судова система. У Ян Чаншаня є родичі, друзі, нормальний коло спілкування, у нього є соціальний статус. Він не як той рідний батько героїні, який був бродягам, чиє смерть нікого не хвилювала і чий труп можна було закопати на звалищі, так що ніхто б його не хватався, поки його тіло не згниє до кісток.
А тут, якщо хтось помре, її обов'язково вирахують. Розслідування розкриє все.
Вона лише відрізала чоловікові дещо непотрібне. Янь Чаншаню, мабуть, ще менше, ніж вона хоче, щоб про це дізналися. Крім того, вона знає його таємницю і має важіль тиску. Усвідомлюючи це, він, мабуть, воліє пом’якшити справу і не піднімати шум.
І найголовніше, вони обидва добре розуміють, що у Ян Чаншаня немає реальних доказів, які вона зробила. А її вік — це найголовніша перевага. Нікому і в голову не прийде підозрювати дитину. Навіть якщо він спробує подати скаргу, то, скоріш за все, буде сховано справу через відсутність актів злочину, коли немає смерті.
У Шуй Інь немає доказів, щоб відправити Янґ Чаншаня до в'язниці, так само як і у нього не було доказів для звинувачення її у тому, що вона була вчинена.
Шуй Інь поклала фотоальбом назад, а плеєр забрала з собою. Вона спустилася вниз і застала Янь Чаншаня, що сиділа без свідомості. Не гаючи часу, вона зробила кілька фотографій обличчя великим планом і нижньою частиною тіла зі слідами "операції" для того, щоб все було чітко видно.
На кухні видав сигнал таймер мікрохвильовки. М'ясо було готове. Шуй Інь виклала його на тарілку і поставила на журнальний столик поруч з диваном, де лежав Ян Чаншань.
Переконившись, що всі сліди її перебування знищені, а інструменти викрито, вона в останній раз перевірила стан Ян Чаншаня. Він мав швидко прокинутися, а його життя не загрожувало йому. Тоді Шуй Інь забрала пакет з сміттям і спокійно вийшла.
Мусорний пакет вона викинула в проїздній машині, а тонкі обкріплені рукавички спалила у кухонній плиті.
Коли вона почула запах, на кухню заглянула домробітниця:
- Яо Юе, що це ти жжжешь? Пахне жженою гумкою.
Шуй Інь опустила голову, показуючи прожарену гумову рукавичку для миття посуду:
— Я грала з запальничкою і випадково підпалила її. Тітка, тільки не кажіть мамі і татові.
це ж небезпечно! Не можна грати з вогнем! Гаразд, Яо Юе, не бійся, тітка не скаже, але і ти більше ніколи не бери в руки запальничку, домовилися?
— Добре, я більше не буду, — посміхнулася Шуй Інь своєю слухняною посмішкою.
Вона мила руки і сіла біля вікна на другому поверсі, ніби читаючи книжку, але насправді не зводячи очей із сусіднього будинку. Перед відходом вона роздерла штори, які передбачливо засунула раніше. Тепер з її місця був відмінно видно диван у вітальні будинку сім'ї Янь. Як тільки Ян Чаншань прокинеться і сяде, вона це помітить.
На стіні поруч тикали годинник. Нарешті там, у сусідньому будинку, зашеніло перше нерухомого тіла.
Шуй Інь вловила дзвін розбитої порцелянової посуду, і кутки її губ погналися у легкій усмішку. Вона подумки прикинула час, коли лікувалися.
Янь Чаншань з важкою працею підвівся на дивані і то відчувши щось, чи випадково повернув голову в бік другого поверху будинку сім'ї Тана.
Відстань була занадто велика, щоб побачити вираз його обличчя, але Шуй Інь все одно помахала йому рукою, посміхнулася і однією губами вимовила:
- Я буду завжди за тобою наглядати.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno