Біля обочинів дороги стояв чайний лоток, де мандрівники могли відпочити. На прилавку продавали простий чай і кисло-солодкий сливовий відвар. Шуй Інь взяла чашку з отваром і зробила маленький ковток. Чаша була з грубої кераміки, намальованих синьою фарбою орхідеями та травами.
Біла рука торкалася блакитного кольорового візерунка, і її шкіра вважалася ще ніжнішою та сяючішою, ніж біла гляниця внизу мимовільно притягуванням очей.
Гао Цзянь глянула на свою власну чашку, яку тримала в обох руках, а потім — на Шуй Їн. Чаші були однакові, так чому ж у цієї жінки виходить тримати її таким витонченим, а в неї немає?
Навіть коли вона ненавиділа Шуй Інь, то не могла визнати, що ця наречена сиділа так невимушено біля обрію дороги і відпочивала з чашкою в руках, ніби була дивною. Дівчина не могла затримати на ній очей і подумала, що ця молода жінка та Лінь Цзіньсю, яку вона бачила колись раніше, ніби дві зовсім різні людини.
Її поза не була ні чопорно-церемонною, ані вульгарною - вона просто природно сиділа: спина пряма і вишукана, довга шия злегка зігнута, силует виразний, і в усьому цьому відчувалася надзвичайна елегантність. А ще впевненість у собі та безстрашність.
Але ось це відчуття, що вона сиділа поруч і не помічала людей довкола Гао Цзянь виклика́ла в них неприємні почуття. Чому вона така зарозуміла?
Перевівши погляд, вона помітила, що четвертий брат теж дивиться на Лінь Цзіншу і його очі занадто зосереджені. Мозок Гао Цзянь ще не зрозумів, в чому проблема, але серце почало відчуватися погано. Вона імпульсивно б'є Ґао Цзяле за рукав:
— Четвертий брат, я хочу поїсти насіння лотоса!
Гао Цзяле, якого одержили, відвернув погляд від Шуй Інь. Гао Цзянь майже що полегшено зітхнула, хоча сама не розуміла, чому вона це зробила. Насіння лотоса було лише привідоме, але якщо вже вона сказала, то тепер була просто зобов'язана їх отримати.
Гао Цзяле подивився на неї:
— Ти щойно випила цілу чашку сливового відвару, і вже хочеш насіння лотоса? Як тобі не набридає їсти?
Гао Цзяюнь надулася:
- Я просто хочу і все!
Гао Цзяле піднявся, щоб купити делікатес. Неподалік стояв лотосовий ставок, де човнярі зривали свіжі коробочки із зернами, квіти лотосу та листя і пропонували їх продавати. Ті, хто хотів їх купити, стояли на березі і простягали руку.
Невдовзі Ґео Цзяле виплив з натовпу. Він був високим і часто тренувався, тому зміг купити найсвіжіші та ніжні коробки з зернами, а також кілька бутонів лотоса ніжно-розового кольору схожих на клубячі хмари.
Гао Цзянь з радістю простягнула руку, щоб взяти квіти лотоса з його рук. Гао Цзяле на мить замішався, потім витягнув один квітка і простягнув їй, а інші повернувся і поклав в руки Шуй Інь.
- Третя невістка, тобі подобаються лотоси? Можеш забрати з собою і поставити в язу. Вони постоять трохи і завтра розпустяться. Третя невістка, ось, спробуй насіння лотоса.
Він знову присів і почав очищати коробочку, діставши зернинки та передаючи їх Шуй Інь.
Гао Цзяюн поспішала:
- ...Четвертий брат, ти що, забув про мене?
Гао Цзяле здивовано подивився на неї і вказав на коробочки, які були їх поруч:
- Хіба не ти хотіла їсти? Чисть сама.
Гао Цзяюнь не витримала:
- Тоді чому ти для неї чистиш, а для мене — ні?
Гао Цзяле відвернувся:
— У третьої невістки ноги болять, а в тебе немає.
Гао Цзяюнь обурена витарашилась на нього:
— У неї ноги болять, а не руки!
Тим часом Шуй Інь сама чистила свою коробочку з насінням, не зважаючи на шумні суперечки брата і сестри. Для неї такі молоді люди були занадто простими для розуміння. Вона трохи відпочила і зрозуміла, що її ноги вже не болять. Закінчивши з однією коробкою, вона піднялася:
— Ходімо, подивимося он там.
Гао Цзяле тут же схопився на ноги:
— А, ну тоді підемо!
Гао Цзяюнь не встигла нічого заперечити. Коли вона притиснула до себе коробочки з насінням, то пішла за ними. Трійця рушила вперед разом з людським потоком. Незабаром вони побачили, що на мості зібрався великий натовп людей, які спостерігали за « рухомими мавпами ». Артисти-акробати виступали прямо у воді, піднімаючи бризки. У найзахопливіші моменти глядачі, які йшли вздовж берега і до мосту кидали у воду гроші в нагороду, були й ті, хто тягли кільця. Багато вправних плавців пірнали у воду, щоб зібрати ці дари.
Навіть удень люди, які хотіли пірнути в пошуках монет, не знайшли їх вночі.
Шуй Інь подивилася трохи і попрямувала вниз з мосту. Тут було тісно від натовпу, світла майже не було, а люди штовхалися і накладали один на одного. Насправді Шуй Інь просувалася з великою важкою працею. Хоча її ноги пройшли лікування, вона не була такою ж здоровою як звичайна людина і в ній було важко зберігати рівновагу.
Гао Цзяле намагався підтримати її, але Ґао Чзунь міцно вхопилася йому в руку, відтягуючи його на кілька кроків назад.
Несподівано почувся гучний крик. Частина людей відступила, і Шуй Інь зіткнулася лоб з дівчиною, яка піднялася на міст. Вона скрикнула "Ай," наче зляк і відкинулася назад, попавши в обійм якоїсь людини. Шуй Інь ж відсахнулася назад і швидко вхопилася за перила, щоб не впасти.
Гао Цзятелє, вклавши за собою молодшу сестру, поспішив до неї і обхопив Шуй Інь з тривогою запитуючи:
- Третя невістка, ти в порядку?
Майже одночасно з його голосом в трьох кроках від них хтось інший теж напружено запитав:
- Ань Чжи, тебе не штовхали?
Гао Цзяле завмер і підняв погляд. У тьмяному світлі ліхтарів він побачив на власні очі, що підняла голову третього брата Гао Цзяляна.
Брати втупилися один на одного, і атмосфера швидко стала нестерпною.
У цей момент Шуй Інь, однією рукою тримаючись за перила мосту, а іншою — за руку Гао Цзяле, стояла на другій сходинці. Гао Цзяльян же майже обіймав свою кохану Ань Чжі, і вони стояли біля підніжжя мосту. Чотири чоловіки зустрілися з поглядами, і Ань Чжі, яка ніколи раніше не зустрічалася з Лінею Цзінясю, зрозуміла в одну мить, що жінка проти неї — законна дружина її коханої.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno