Перед ним була жінка на п’ять років старша від нього. Його третя невістка. Чоловік, якого він повинен шанувати. Але кожного разу, коли він був поруч, ці думки кудись літали. Він хотів лише одного — щоб її життя було хоча б трохи світлішим і вони тривали якомога довше.
Але так не було.
Радість, яка переповнила Гао Цзяле мить назад, згасла, залишивши після себе порожнечу, котра здавалося не мала дна.
- Чому ти любиш зірки? — Не відлучаючись від окуляра, раптом запитала Шуй Інь.
Гао Цзяле здригнувся і сказав:
« Кожного разу, коли я бачу це бездимне небо, то відчуваю себе нікчемною людиною. Все чиєсь життя для всесвіту - це лише мить. Зовсім як для людини, що живе через літню цикаду чи дрібну жукку. І тоді найболючіші сумні почуття видаються вже не такими нездоланними. Все проходить.
аби бути таким песимістом. Радість, смуток, гнів і щастя — усе це приносить нам радість. Люди мають різні почуття до тих, хто їх оточує. У цьому немає нічого поганого, бо її рука була на холодному металі об’єктиву і звучилась рівно й спокійно.
Гао Цзяле моргнув:
- ...Я вже не дитина. - Він почув тільки перші слова.
Шуй Інь врешті відірвалася від телескопа і подивилася на нього:
- Для мене ти ще дитина.
Ці слова вдарили Ґао Цзяле, наче обухом по голові. Розчарування та розчарування накрили його з головою, і приховати це в нього не було сил.
« Гаразд, у дворику темно», — з гірким полегшенням подумав він.
Шуй Інь піднялася з місця:
— Що ж, я вже надивилася вдосконалююся, пора повертатися і відпочивати.
Гао Цзяле, який залишився стояти на місці, дивився їй слідом, поки вона не сховалася з виду. Потім він у розпачі провів рукою по своїм злегка зрошеним волосом і плюхнувся на стілець, на якому тільки що сиділа Шуй Інь.
Поки вона була тут, він сидів випростившись, як струна, але тепер, коли вона пішла, Він зігнув свої довгі ноги, абсолютно зручно обіймав астрономічний телескоп і приник до окуляру, розглядаючи зоряне небо та ту саму зірку, на яку тільки що дивилася вона.
Зірка, яку вона розглядала, була крихітною і нічого не варта. Навіть Гао Цзяле не знав її назви. На небі так багато зірок, що він не міг знати кожного. Найчастіше він спостерігав за особливими, легковідомими. Але чому ж вона вибрала саме цю? І чому дивилася на неї так довго?
Гао Цзяле сидів, не переналаштовуючи об'єктив і продовжував вдивлятися у ту ж зірку. З часом він заспокоївся. Відкинувшись на спинку стільця, він намагався знайти цю задній зірочку неозброєним оком, але не зміг.
Йому несподівано спало на думку: « Чи третя невістка вважає мене набридливим і галасливим? Може, я надто часто посміхаюся і тому вона думає, що я молодий і незрілий".
Наступного дня Ґао Цзяюнь прийшла до четвертого брата і виявила, що в таку спеку він одягався у повний костюм-будівні, ретельно вклав волосся, а на ніс прив'язав витончені золоті окуляри в тонкому оправу. Він виглядав на кілька років старше свого звичайного недбалого "я". Звичайно, це було дуже стильно, але... Хіба йому не жарко?
Злякавшись, Ґао Цзяле запитав:
— Цзяюнь, як думаєш, я виглядаю зрілим?
Гао Цзяюнь, тримаючись за одвірки дверей, не наважувалася ані увійти, ні піти:
- Четвертий брат... тобі не жарко?
Гао Цзяле прогнав її. Він йшов деякий час біля входу, і, почувши кроки, відразу зробив вигляд, що збирається виходити. Як він і очікував, він зіткнувся обличчям до обличчя з Шуй Інь.
— Третя невістка, добрий ранок.
Шуй Інь глянула на нього.
На обличчі Гао Цзяле була написана невміння, але його серце тряслось як скажене.
Шуй Інь сказала:
— Тебе не жарко?
Гао Цзяле: «...»
Він повернувся і перевдягнувся.
Близько середини осені відбулося свято, і погода ставала все гарячішою. Гао Цзянь запропонувала поїхати до Пінхай, найпопулярнішого у Пінчені місця для відпочинку. Уздовж вулиць розливалися ласощі, а вздовж вулиці тягнулося безліч крамничок з закусками і виступали вуличні артисти. Щовечора кілька театральних трупів відводили там сцени і давали вистави. Це було найзахопливішим місцем у Пінчені влітку.
У минулі роки Гао теж часто навідувалася туди. Навіть перша пані виходила з дому раз-другою, щоб подихати вітерцем з лотосових полів і подивитися виставку. Єдина людина, яка ніколи не покидала дому в Гао, була друга і третя пані.
Хоча цього року не вистачало Гао Цзяляна, але Ґау Цзіле та Шуй Інь додали. Завдяки присутності Гао Цзяле атмосфера вийшла навіть більш жваво, ніж у минулі роки.
Пан Ґао та пані Гауо знайшли свою улюблену виставку і приєдналися до старих знайомих для розмови. А от несподівано вони розбіглися. Старший молодий пан кинувся до вуличного лотка з азартними іграми в кості, а його дружина відразу пішла за ним. Другий молодий пан з дружиною влаштувалися у чайній кімнаті. Вони не розмовляли, але й не розходилися.
Гао Цзянь, схопивши Ґао Цезіле за руку і потягнувши його дивитися на вуличні вистави. Гао Цзяле ж, побачивши, що Шуй Інь залишилася одна, не витримав і пожалкував її, запросивши приєднатися до їх забав.
Як ви можете собі уявити, Гао Цзянь знову влаштувала сцену з « не можна, ні я проти». І, звичайно ж, їй знову не вдалося досягнути свого — її четвертий брат вже вмовляв ту саму мову і тепер радісно йшов поряд з нею, запитуючи, що б вона хотіла подивитися та погратися.
Гао Цзянь викрикала:
— Четвертий брат, я хочу фруктовий лід у піалі! Той, що поливають вершковою пінкою!
Гао Цзяле відразу ж обернувся до Шуй Інь:
— Невеска хоче фруктовий лід? Я пам'ятаю, ось там в лавці "Байгоцзі" роблять чудовий молочний фруктовий лід у піалах.
Шуй Інь кивнула:
— Да, хочу.
Гао Цзяле відразу ж посміхнувся:
— Добре, тоді я піду куплю!
Хоча Гао Цзянь і отримала піалу з фруктовим льодом, вираз її обличчя був незадоволений.
- Четвертий брат, чому в неї більше льоду, ніж у мене?
Гао Цзяле зробив серйозне слово:
- Врешь, ваші порції абсолютно однакові.
Гао Цзянь, помітивши натовп навпроти, б'є брата за рукав:
— Четвертий брат, он там, здається, показують мавпочок! Підемо подивимося на мавпочок!
Але Гао Цзяле вже обернувся до Шуй Інь:
у тебе не болять ноги? Ти не хочеш відпочити?
Шуй Інь зітхнула:
— Так, відпочинемо небагато.
Гао Цзяле кивнув:
- Тоді я пошукаю місце, де можна сісти!
Гао Цзянь: « Це неможливо! »
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno