Бабуся Ян, обмахуючись віялом, з сумом помітила:
— У молодості такого вечора було б добре випити трохи червоного вина. Шкода, роки вже не ті, я не можу пити. Ех, Му Сян, а ти не хочеш небагато? У мене прихований одна непогана пляшка вина.
— Тоді я не буду чинити опору і з радістю прийму вашу люб’язну пропозицію.
Налив півстакана, бабуся Ян підняла свою чашку з водою:
— Вип'ємо за те, щоб ти швидше знайшла роботу!
Шуй Інь посміхнулася:
— Дякую за ваші добрі побажання. Все так і буде.
Шуй Інь випила вина, і на її обличчі мигнула рідкісна щира усмішка. Хе Сянь також дали спробувати цілу ложку вина.
Спочатку було важко знайти роботу. У першому будинку її зустріла подружня пара, і господиня, ледь Шуй Інь зайшла, з ніг до голови обкинула її оцінюючим поглядом: від поношеного одягу та взуття до грубих рук і порожніх. Без прикрас на зап'ястях. Її презирство було абсолютно відвертим, і вона відмовила Шуй Інь, навіть не слухаючи, як та грає.
Шуй Інь не додала цього значення. Вона часто стикалася з такими людьми і добре розуміла, що в житті трапляються невдачі. Іноді, навіть маючи здібності й вміння, ви не досягнете успіху.
Оскільки тут не вийшло, вона рушила в наступне місце, і тільки у третьому будинку вона нарешті отримала роботу.
Ця сім’я жила в невеличкому будинку західного стилю, де жили дві служниці. Господарі виглядали не так багато, як у попередніх двох сім’ях, але були приємніші від першого дому. Ученьом був одинадцятирічний хлопчик, набагато більш стриманий, ніж розпещена дівчинка з другої сім’ї.
Спочатку люди не були задоволені з того, що ці господарі виглядали і як багато років їх позбавили волі. Кілька днів відпочинку було недостатньо, щоб повністю відновити сили і одяг видавала в ній бідного чоловіка.
Однак після того, як вона показала свій рівень гри на фортепіано і погодилася заодно вчити цю дитину англійської мови, господарі зацікавилися нею. На перший погляд, дуже прибутковою була ідея витратити трохи грошей на вчителя, який зможе навчати і грати фортепіано та одночасно англійською мовою.
Визначивши розмір щотижневої оплати і домовившись про час занять, Шуй Інь повернулася й повідомила гарну новину бабусі Ян та Хе Сяоань.
- Це чудово! Сьогодні це обов’язково треба відсвяткувати, — зраділа бабуся Ян і відразу взялася готувати тушкову качку.
Шуй Інь взяла Хе Сяоань з собою купити готових страв. Коли вони йшли вулицею, Хе Сянь вже не лякала цих чорних автомобілів, але все ще з цікавістю дивилася вуличні пейзажи. Високі будинки, особняки, машини, велосипеди, колпортери та всілякі магазини з вітринами — все це захопило її дух.
Діти завжди добре почувають себе. Раніше, коли Му Сян була дуже нещасною і пригнічена в сім’ї, Хе Сіоянь боязко з'їлася, намагалася працювати, щоб довести свою цінність. Вона боялася заговорити надто багато разів, боячись привернути увагу та зустріти незадоволений погляд дорослих.
Тепер же вона могла спокійно тримати Шуй Інь за руку і розмовляти з нею.
— Мамо, як приємно пахне!
Вони проходили повз кольоровий магазин, і Хе Сіоань говорила про букет лисиць, виставлений біля входу.
Дівчинка рідко виявляла інтерес до чогось. Шуй Інь поглянула на неї, підійшла і купила дві лілії.
По відношенню до цієї дитини, у Шуй Інь не було так званої "матерінської любові", але якщо вже дівчинка була з нею, вона мала трохи її побалити.
Отримавши дві лілії, Хе Сяоань обійняла пахучі квіти і всю дорогу стрибала від радості. Повернувшись додому, вона не хотіла розлучатися з ними доти, доки бабуся Ян не переконала її поставити квіти у вазу і віднести до своєї кімнати нагорі.
— Сяань подобаються лілії? Бабуся посадить тобі два кущі.
Бабуся Ян дотримувалася слова. Незабаром вона дістала дві цибулини лілій і наказала Ге Сянь допомогти їй посадити їх.
— Якщо чесно, не найскоріше для посадки лілій, але якщо ми будемо добре за ними доглядати, то вони обов'язково зацвітуть. Це, наче людина — навіть народжена у неспокійний час, коли про неї належно дбатимуть, — обов’язково зацвіте.
Хи Сяоань слухала, не повністю розуміючи.
Удома Шуй Інь вчила Хе Сіоань листа, рахунку та ігри на фортепіано. Вперше попросивши про щось, вона від сорому опустила голову так низько, що майже уперлася підборіддям в груди, а її слова були ледь чутні.
Невпевненість у собі часто залишається з дитиною на все життя. Шуй Інь посадила дівчину біля неї і навчила грати на фортепіано. Спочатку Сянь навіть боялася натискати на клавіші, і Шуй Іню доводилося м’яко скеровувати її пальці.
— Якби ситуація в країні була спокійніше, можна було б віддати дитину до школи. Дівчата Ян, які зосереджено натискають клавіші Хе Сянь, зітхнули б і стали більш обізнаними.
Шуй Інь останнім часом вчилася у неї шити. Зараз вона зашивала порвану сукню.
« Більшість шкіл у місцевих школах приймають підлітків, але не беруть до уваги дітей такого віку.
Бабуся Ян стрімнула газету в руках, поправила окуляри і уважно зазирнувши у рядки, з обуренням пробурчала:
- Поглянь на цих старих конфуціанців! На сторінках газет сперечаються, що сучасні університетські університети — це безособовість, дескати, туди приймають дівчат, а ті стрижуть волосся і носять сукні, відкриваючи голки, ходять в одному місці з чоловіками та влаштовують безлад. А що таке порядок? Не більше ніж правила. Але правила - річ мертва, вони повинні постійно змінюватися. І чоловікам, і жінкам корисно більше читати. Уся мудрість міститься в книжках. Чим більше ми читаємо і дізнаємо́ся про різні ідеї та погляди, тим яснішим стає її розум. А вони не дозволяють жінкам вчитися просто тому, що бояться, ніби коли жінки порозуміють і отримають самостійність, їх вже не буде так легко обманути. Час іде вперед, скільки років вже як пала імперія Цін зі своїми старими порядкоми, а ці старі зануди всі чіпляються за віджиті основи.
Літня жінка хитала головою:
« Коли ми з чоловіком відправили дочок на навчання за кордон, багато хто засуджував їх після їхнього повернення. Як же я злилася! Сьогодні все більше й краще, ніж тоді, багато освічених осіб з новими групами готові відсилати своїх дітей, у тому числі дочок і вчитися. Дуже сподіваюся, що ці дівчата оцінять рідкісну можливість отримати освіту, щоб в майбутньому ще більше жінок змогли вчитися.
— Ех, поглянь, — бабуся Ян простягнула газету, показуючи Шуй Інь одну з статей. « Цей пан — патріот, в інших справах він дає здорові погляди і навіть публікує багато промов, які надихають співвітчизників, але саме у жіночому питанні виявляє таку вузькоглядність. Як я хочу, щоб у майбутньому не було таких безсердечних слів. Ми, жінки, були занадто довго ув’язнені і не повинні залишатися в домі без свободи.
Шуй Інь розгладила шів на тканини, глянула на цю старшу жінку, засмучену та обурена існуючим становищем, і посміхнулася:
— Обов'язково все так буде. У майбутньому дівчата зможуть, так само як і хлопці, ходити до школи та отримувати знання, і більше ніхто не буде кричати в газетах, що це неприйнятно.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno