Командирування в Кучтен швидко скінчилося. Бань Шен пробув там два дні, але їхні телефони не замолодилися: в день народження Лінь Вейся Бенй Шан виклав демо-версію пісню « Бабочка-парусник» у музичній програмі, а хтось з користувачів виклав у мережу відео із комп'ютерного світлодіодного екрану - визнання. Пісні дуже захоплювалися резонансом.
Друзі дізналися і почали писати, хто мужньо підколював Бань Шена, який привітав їх обох.
Мен Цзи прислала з десяток завидуючих скікерів: [Мені теж потрібен хлопець, який буде писати для мене пісні і співати тільки мені.]
Хто ж не бажає відкритої любові та гарячих почуттів?
Повернувшись до Цінбея, Бань Шан і Лінь Вейся розійшлись у своїх справах: він пішов на зустріч зі своїми друзями в бар, а Лін Вейся — з Мен Цзи.
Бар Ноль градусів. Коли відчинилися двері кабінету 2073, з нього повалив дим із затворених кісток. У кабінеті було кілька знайомих осіб. Побачивши Бань Шена, всі почали жартувати:
- Бань-е, нарешті ти прийшов.
— Без пана Баня тут зовсім не весело, правда? — Підтримала хтось.
— А, закохані - це зовсім інша справа. Баль-е, твій коньяк "Ремі Мартін", якщо він ще встоїть у цьому барі, перетвориться на « днучкин», - фиркнув інший.
П.п.: « Дночко вино" — це старе витримки вина, яке залишають до повноліття дочки.
Бань Шен у відповідь ліниво посміхнувся, не звернувши уваги на підколи, і просто сів.
Іжань вже встиг випити пару кіл і напівживою розвалився на дивані, від нього велося безшубашністю. Зазрівши Бань Шена, він ледве підйнявся, потерчу шию, відкрив очі, як втомлений звір.
- Я чув про твою пісню. Так випендритися - це вже за межами, А-Шен, — тільки Лі Іжань міг так з ним розмовляти.
Бань Шен накинув півстакана льоду в іншу склянку, лід задзвенів, він покосився на приятеля і ліниво простяг:
— Не так, як ти.
Він натякав на минулі походження Лі Іжаня. Той посміхнувся, не ображаючись, закурив і почав базікати з Бань Шеном.
Між довгими пальцями Бань Шена димилася сигарета, а дим повільно розходився по сторонах. Тонкая струмінь диму змішувалася з рухом його кадика, коли він говорив, роблячи обриси розмитими.
Кожен рух справді притягував погляд.
Але ніхто не наважувався сісти поруч з ним - Бань Шен носив на обличчі вираз "не підходяй". Але перед виходом він взяв з туалетного столика Лінь Вейся гумку для волосся у вигляді зірочки і одягнув собі на зап'ястку.
Показуючи, що зайнятий.
Хто б ще наважився підійти.
Бань Шен розмовляв з Лі Іжанем, його погляд ковзнув по дивану навпроти, де сиділи дівчата. Одна з них була віддалена, схожа на Лінь Вейся - такі ж холодні риси обличчя, темні, як ніч, очі. Вона спритно витягла з пачки сигарету, пролунав клацання - оранжево-червоний вогник освітлив її байдуже обличчя.
Лі Іжань помітив, що Бань Шен задумався і підвів брови:
- Ніколи не бачив, щоб дівчата курили?
— Бачив, та ще й з моїх рук вихопила, - зачурився і згадав Бань Шен.
Навіть гадати не треба — Лі Іжань відразу назвав ім'я:
— Линь Вэйся, да? Твоя дружина - та ще штучка.
Бань Шен посміхнувся, підняв келих і чокнувся з квадратним склянкою Лі Іжаня. Скло видавало дзвінок. Він тихо сказав, як Лін Вейся контролює його куріння.
Іжань почув, і зимно хмикнув та сказав:
- Чорт візьми, ти ж її сам привучив. Я гарантую, що вона зараз курить, хочеш посперечатися?
Бань Шен кинув на Лі Іжаня погляд, вираз його обличчя було непроникним, він мовчав, тільки сигарета між пальцями повільно тлела.
— Лін Вэйся, як і Усюань, вміє робити висновки, — у голосі Лі Іжаня почулася насмішка. — А-Шен, хочеш посперечатися, курить вона чи ні?
Обличчя Бань Шена мало тремтіло, наче він обмірковував слова « зробити висновки». Його вії зміталися, він повільно і силою затушив сигарету, останній вогник зник у чорному попелі.
Не кажучи ні слова, Бань Шен, не звертаючи уваги на всіх, підхопив зі столу пачку цигарок і запальнички та пішов.
Він спустився в гараж, відкрив дверцята машини, сів, відкинувшися на сидіння. GTR видав потужний рів і вилетів з підземного паркінга.
Довгі, з парками суглобами пальці лежали на рулі, чорна машина мчала вперед. Іншою рукою він встромив у вухо навушник AirPods і взяв номер Лін Вейся:
- Де ти?
« У барі », — назвала Лінь Вейся адресу, голос її тонув у шумі і доносився звук дистанційного управління, вона трохи підвищила голос: « Ти за мною приїдеш? » Я ще не скоро, зікінчу тобі адресу пізніше.
— Ладно.
Після розмови Бань Шен сам не помітив, як натиснув газ. Машина рвалася вперед і швидко зайшла до бару, який назвала Лінь Вейся.
З плескітом зачинивши дверцята, він вийшов, і під привітні вигуки швейцарського штовхнув двері.
Переливалися червоно-фіолетові вогні, в танцзалі люди притискалися один до одного і звинялися у танці, випускаючи назовні стримуючих емоцій. З правого боку трувся сухий лід. З того моменту, як Бань Шен зайшов на нього, чоловіки чи жінки дивилися з пристрастю, готові вкрасти його душу.
Бань Шен не звертав на це уваги, його чорні очі обвели зал і нарешті знайшли Лінь Вейся в південно-східній частині.
На Ліні Вейся було чорне плаття на колодках, що відкривала велику частину спини, така худа, ніби лопатки, здавалося, ось-ось перетворяться в крила метелика і полетять.
Якось офіціант з підносом підійшов до нас і запитав, що він робитиме. Бань Шен замовив джин-тонік, пройшов крізь натовп, задаючи плечі перехожих, і сів за столик позаду Лін Вейся.
Вона базікала з Мен Цзи, і коли розмова ставала особливо веселим, вона жестикулювала, а очі її сяяли.
Бань Шен сидів за спиною, і кутки його губ мимовільно поднялися в легкій усмішку. Потім він побачив, як Мен Цзи закурив і передала запальничку Лінь Вейся.
Та взяла зелену пластмасову запальничку, клацнула на пару разів — очевидно, та закінчилась і дістала зі сумки срібну запальницю.
Бань Шен ліниво підвів повіки — це була його запальничка.
Посмішка повільно зійшла з його губ.
Алі губи стиснули тонку білу цигарку, розлютилися клацання - запалилося оранжево-червоне полум'я, рух був на диво ловлячими.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno