Вона виглядала прямо як знаменитість, і якийсь перехожий навіть спробував сфотографувати її сповіді, але Мен Цзи з невдоволенням доторкнулася до нього.
Лін Вейся, спостерігаючи за цією сценою, почала посміхатися. Вона підійшла і взяла в руку прядь дрібних волосся Мен Цзи:
— Ты покрасилась? Красиво.
Мен Цзи прийняла у неї частину багажу і відповіла:
— Не кажи, розлучилися, вирішила зробити нову зачіску - змити погану енергетичну систему.
Вийшовши з аеропорту, Мен Цзи відвіз Лінь Вейся додому. Знаючи, що та втомилася з дороги і потребує відпочинку, вона її не турбувала, замовила їжу на винос і поїхала.
Квартира була маленькою — одна кімната і вітальня, скрізь були розкидані речі. Лін Вейся розбирала їх до півночі, потім простягалася на ліжка і впала на матрац, який з глухим звуком відбив її назад.
Вона так втомилася, що не могла думати, і незабаром зазнала невдачі.
У сні Бень Шен з почервонілими очима дивився на неї в упор і здався вимовив:
— Линь Вэйся, у тебе немає серця.
Прокинувшись, Лінь Вейся була вся холодною поту. На щастя, о 10:20 була лише одна пара. Вона пішла до ванної, видала м'ятну зубну пасту і, чистячи зуби, одночасно ставила чайник.
Приготувавши їжу та воду для собаки, Лінь Вейся взяла підручники і поїхала на заняття.
Це була лекція з психології сприйняття. У середині був десятихвилинний перерва. Лін Вейся сиділа за партою, розбираючи записи, а однокурсники поверталися один до одного і базікали.
Одна дівчина сказала:
- Чули? На інженерний факультет приїхав по обміну з Пенсільванського університету, здається, Бань Шен! Кажуть, що він геній і ще той красень, такий вигляд - просто могила для всіх дівчат. Давайте якось сходимо на його пару, хочу подивитися, наскільки він хороший.
Хлопець підхопив:
— Чув. Його чорний GTR набагато крутіший, він прямо на ньому в кампус заїжджав, я мимо проходив і сфотографував.
- Ви, хлопці, крім машин і кросівок нічого не бачите. Маєте ще якісь інтереси? — огризнулась дівчина.
Лінь Вейся здригнулася від своїх вісонців і продовжувала робити нотатки без вступу. Але деякі слова все одно долетіли до її вуха:
- Але життя у генія, кажуть, досить розгулене. У школі його взагалі ніхто не бачить. Він то в клубах, де музика і вогні, то ганяє на машинах. Кажуть, вони там відриваються по повній, дуже розгульно.
- Чули, він за два дні охмурив богиню з художнього факультету, а ця Ши Лі така неприступна, я ніколи не бачила, щоб вона на хлопців взагалі дивилася...
Чорний кінчик сталевої ручки виводив ієрогліфи в тетраді у гвинтівку-зелений обкладинок. Коли дійшло до фрази « коли сприйняття порушується» пір'я стало нестерпним і чорнило швидко розплилося чорним.
Незабаром пролунав дзвінок, і любителі поспішали розбігтися хто куди і в залі знову запанувала звичайна тиша та зосередженість.
Після вивчення Ліне Вейся вставляє ручку у ковпачок, взяла книжки і вийшла з зала. Спустившись вниз, вона відразу побачила невдалеку Мен Цзи з камерою на плечі, яка чекала її під платнем.
- Що на обід? — запитала Лінь Вэйся, підходячи.
- Говіна з локшиною? Смачний рисовий хліб? Або нормальна їжа? — відповіла Мен Цзи.
Дівчата попрямували до їдальні, щоб переговорити. Був якраз годину пік, в їдальні яблучком ніде було впасти. Мен Цзи, не закохана черги, потягнула Лінь Вейся на другий поверх.
Вони замовили смажений рисовий хліб. Тільки сіли, як Мен Цзи вказала на лаврек з прохолодою:
— Здається, що лимони п'ють у Наньцзяне.
Лін Вейся здригнулася, довгі вії опустились, приховуючи ряб у очах:
— Я багато років не пила його.
Поки вони їли, Лінь Вейся підчепила паличками шматочок і, згадавши щось, запитала Мен Цзи:
- Якщо ти завдала шкоди людині, а зараз у неї все погано, що б ти зробила?
- Твій вибір занадто загальний. По-перше, сама людина стала такою через тебе або з власних причин. По-друге, хто він тобі друг, колишній коханий? Від стосунків залежать дії. А головне - запитай своє серце, Мен Цзи зазвичай виглядала безтурботною, але слова її були точними як скальпель.
Лін Вейся з'їла половину миски з яловичиною лапшою, як раптом прийшло повідомлення від викладача: потрібно зайти в лабораторний корпус за матеріалами до двох годин.
О другій годині Лінь Вейся залишила Мен Цзи і піднялась на другий поверх лабораторного корпусу, де в кабінеті викладача Лю отримала стос документів.
Вона поглянула на папір і вирішила піднятися на дах — почитати наодинці. Лінь Вей піднімалася сходами, проходячи повз поверхи і займаючись лабораторними справами. Через щільно закриті двері доносилися приглушені голоси студентів, що переговоряться впівголоса.
Коли вона добралася до даху на шостому поверсі, то прикрила вогкі губи і обперлась рукою об стіну, щоб відпочити, та подивилась на двері попереду.
Лін Вейся крокнула вперед. Холодний вітер дув в обличчя, небо було мутно-серим. Раптом вона почула жіночий скрик, а потім - низький чоловічий сміх.
Голос був холодним і смутно знайомим.
На даху біля сходів стояла невеличка кладка, забита старим устаткуванням.
Людей видно не було.
Лін Вейся наблизилася, притулилася до стіни, але не наважувалася виглянути, серце стискалося, наче його туго-натуґо скручувала обриса мотузки. Чого вона боялася?
Боялася, що це він.
Боялася, що побачить його.
Приклонившись до стіни, вона украдкою виглянула: хлопець обіймав дівчину, стоячи до неї спиною, схиливши голову і цілував її.
Хлопець був у чорній куртці, ростом під метр вісімдесят, фігурою дуже нагадував його, але особи було не розібрати.
Ліній Вейся сильно вагався, пальці вчепилися у сіру цементну стіну, маленький камінчик безшумно скакав на підлогу.
Вона хотіла переконатися і вже зібралася вийти, як раптом її біла кисть різко схопили, і від нього повіяв холодом та напором.
Не встигла вона опам'ятатися, як двері комори біля сходів відчинилися, і Лін Вейсь вштовхнули всередину. Навколо потемніло, від несподіванки вона скрикнула, але хлопець миттєво затиснув їй рот долонею.
Ліній Вейся широко розплющила очі — в тьмяному, пробовому світлі було чітко видно різкі риси обличчя. Погляд ковзнув до маленької родимки під оком.
Вона полегшено видихає.
Це був Бань Шен.
Але вони зробили занадто багато шуму, і хлопець зовні вигукнув:
— Хто там?
Відповідь - тиша.
— Мабуть, дика кішка, — відповіла дівчина.
Вони стояли мовчки в тісному просторі. З моменту їх зустрічі вони ще не були так близько. Бань Шен затискував рот Лінь Вейся долонею — широка, довга і обпалена гаряча. Жар передавався їй, густо впалюючи обличчя.
Їхні подихи сплилися - одне зацікавлене, інше стримане.
Народжуючи ледь уловлену димку близькості.
— Ладно, пошли, — сказала дівчина.
Бань Шен вчасно прибрав руку. Після того як вони пішли, у повітрі зависла тиша.
Він повернувся, відчинив двері, і всередину хлинула яскраве світло. Бань Шен злегка нахилився, збираючись піти, але Лінь Вейся втупилася на цю безпомічну фігуру і гукнула його. Голос зрився, задрожав:
— Бань Шен, чому ти змінив спеціальність? Чому не пішов в астрономію?
Висока фігура хлопця застигла. Він притулився до одвірка, вертяв у руках запальничку, обвернувся, подивився на Лін Вейсь і сказав недбало:
- Хочеш знати? В неділю о восьмій вечора прийди до бару TAK.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno